Ухвала суду № 32443896, 15.07.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/2-57/11 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/783/4466/13 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Ніткевича А.В.

секретар - Глинський О.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" 14 січня 2011 року звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Генеральним договором надання кредитних послуг від 29 квітня 2008 року № ВL 3931 та Додаткових угод /Далі Кредитний договір/, що в цілому становило суму 74 540 доларів США, в гривневому еквіваленті відповідало сумі 589 569 гр. 60 коп. за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку та судових витрат в сумі 1820 гривен. Відповідними заявами від 05.09.2011 року, 26.03.2012 року позовні вимоги неодноразово уточнювали та в кінцевому заявою 22.03.2013 року просив стягнути з відповідача обраховану станом на 11.02.2013 року суму заборгованості за кредитом, відсотках та коштів за порушення боржником грошового зобов»язання, що становить 66 153,35 дол. США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 582 763 гр. 73 коп., 24 620, 24 дол. США суми відсотків, що еквівалентно 196 789 гр. 56 коп., 13 047, 76 дол. США суми пені, що еквівалентно 104 290 гр. 78 коп.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 16.04.2013 року позов задоволено частково.

Постановлено про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" 103 353, 27 доларів США, що становить 826 102 гр. 68 коп. боргу та 1811 гр. 81 коп. судових витрат. В решті в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржила відповідач - ОСОБА_2 Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову банку відмовити.

Мотивує тим, що позивачем безпідставно проведено розрахунок заборгованості пені та відсотків за користування кредитом у доларах США, що суперечить ст.192 ЦК України за якою законним платіжним засобом на всій території України є гривня. Не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання, відповідно розрахунок цих сум повинен мати місце з врахуванням суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період, за який сплачується пеня. Чинним законодавством не надано повноважень Національному банку України на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, тому пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці -гривні.

За умовами договору та відповідної додаткової угоди відповідачу відкрито саме кредитну лінію плюс, а отже всі кошти які сплачуються за кредитним договором повинні були в першу чергу зараховуватися в погашення пені. Всупереч наданому банком розрахунку та роз»яснення до розрахунку заборгованості датованих 11.02.2013 року очевидно, що кошти, які сплачувалися в період з 02.08.2010 року по 02.06.2011 року в сумі 2 905,0 доларів США не зараховувалися на погашення пені, як це передбачено кредитним договором, що призвело до стягнення пені у значно завищеному розмірі. Пеня за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 797, 52 долари США за розрахунковий період з 11.02.2012 року по 11.02.2013 року нарахована двічі, що підтверджується роз"ясненням до розрахунку заборгованості датованого 11.02.2013 року - додатку до заяви про уточнення позовних вимог від 22.02.2013 року. Стягуючи пеню, суд не вирішив питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України. Враховуючи, що заборгованість по тілу кредиту становить 66 153, 35 доларів США - пеня обрахована у сумі 13 047, 76 доларів США. Не враховано, що відповідач на даний час не працює, має на утриманні двох дітей, в тому числі дитину-інваліда, на пенсію якої фактично проживають.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Сторони в судове засідання не з»явились, належно повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою, про що до справи долучено розписки про отримання завчасно, а саме 25.06.2013 року судових повісток. Про причини неявки не повідомили. Колегія суддів вважає можливим розгляд справи в їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законим є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2008 року між ПАТ"Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL 3931, згідно якого, з врахуванням Додаткових угод від 29.04.2008 р. та 23.07.2008 р., що є невід»ємними його частинами, банк взяв зобов»язання надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії з лімітом первинно 49 800 доларів США, а згідно Додаткових угод - 66400 Доларів США із сплатою ставки первинно 14 % , згідно Додаткових угод - 18, 45 % .

Задовільняючи частково позовні вимоги суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував відповідні норми матеріального права. Обгрунтованим є посилання у рішенні суду на ст.ст.526, 530 ЦК України за змістом яких зобов»язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За наявності встановлених обставин порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного внесення обумовлених договором платежів до повного виконання зобов»язання, вимоги банку визнав частково обгрунтованими.

Із змісту позовних вимог з врахуванням вказаних вище заяв про збільшення позовних вимог та їх уточнення щодо розрахунку суми заборгованості, вбачається, що сума заборгованості за кредитом становить 66 153,35 дол. США, що еквівалентно 582 763 гр. 73 коп., 24 620, 24 дол. США суми відсотків, що еквівалентно 196 789 гр. 56 коп., 13047, 76 дол. США пені, що еквівалентно 104 290 гр. 78 коп. Враховуючи заперечення відповідача та мотиви апеляційної скарги, відповідач не погоджується з правильністю нарахування суми пені за порушення виконання основного зобов»язання та вважає, що має місце подвійне нарахування суми штрафних санкцій, оскільки позивачем всупереч умовам Кредитного договору при внесенні відповідачем платежів, такі первинно не були віднесені на сплату пені, що привело до безпідставного завищення її суми.

При перевірці обгрунтованості доводів апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що за умовами Генерального договору про дання кредитних послуг від 29.04.2008 року, а саме п. 1.3.6 - сторони погодили відповідну черговість погашення грошових зобов»язань позичальника за відповідними індивідуальними угодами, які є невід»ємними частинами цього договору: а саме для кредитних ліній плюс встановлено одну черговість: пеня за просторочену суму заборгованості, прострочені проценти, строкові проценти, прострочена сума основного боргу, строкова сума основного боргу. Для кредитних ліній: проценти за користування кредитним коштами понад встанвлений відповідною Додатковою угодою строк, прострочені проценти, строкові проценти, прострочена сума основного боргу, строкова сума основного боргу. Вважаючи, що між сторонами укладено угоду - кредитну лінію плюс, відповідач не зазначила за умовами якої саме додаткової угоди ці обставини обумовлені сторонами, що не вбачається також із змісту наявних у справі Додаткових угод від 29.04.2008 року та 23.07. 2008 року.

За змістом п. 1.3.6 Кредитного договору для врегулювання черговості зарахування платежів, сторони повинні укладати Індивідуальну угоду. Виходячи із змісту Індивідуальних додаткових угод про які вказано вище, таке погодження між сторонами не досягнуто. Тому мотиви апеляційної скарги про порушення банком черговості зарахування сум по платежам, що внесені відповідачем на виконання умов Кредитного договору є необгрунтовані.

Крім того, виходячи із змісту п. 1.3.7 Кредитного договору - у випадку переказу /перерахування грошових коштів на погашення будь-яких грошових зобов»язань Позичальника за цим Договором з порушенням вищезазначеної у п.1.3.6 цього договору черговості, Банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок погашення таких грошових зобов»язань, відповідно до викладеної в п. 1.3.6 Договору черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Посилання в апеляційній скарзі про необхідність укладення Індивідуальних угод, за наявності яких банк може вимагати від позичальника додатково сплатити пеню з посиланням на п.4.1 Кредитного договору - не спростовує висновків суду першої інстанції. Таке право кредитора передбачене ст.549 ЦК України, на яку послався суд. За змістом ч. 1 вказаної норми - неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разу порушення боржником зобов»язання.

Вирішуючи питання про стягнення суми пені, суд врахував спеціальні норми та стягнув суму в межах року до звернення позивача з позовними вимогами, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Заперечуючи проти наданого банком розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, відповідач не подала свого розрахунку, не заперечуючи існування боргу по тілу кредиту в сумі 66 153, 35 доларів США. Клопотань про перевірку правильності такого розрахунку із залученням спеціалістів відповідачем не заявлялось. Не надано такого розрахунку і суду апеляційної інстанції . Таким чином, відповідач не надав суду доказів в заперечення позову в певній його частині, а такий обов»язок по доказуванню вимог та заперечень покладено на сторони .

Задовільняючи позовні вимоги банку, суд у рішенні зазначив гривневий еквівалент суми, що підлягає до стягнення .

Мотиви апеляційної скарги про те, що поза увагою суду залишилась обставина можливості зменшення розміру пені на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів вважає спростованими. З врахуванням роз»яснень, що у п. 27 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" - та враховуючи незначний ступінь виконання зобов»язання боржником, про що відповідачем долучено заяви про переказ готівки, підстав для застосування вказаної норми немає. Крім того, відповідачем не було надано суду першої інтонації жодних доказів на підтвердження свого матеріального стану. /а.с. 57-60/

Посилаючись в апеляційній скарзі на вимоги ст. 10 ЦПК України, зя якою цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а також сприяння суду всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснення особам, які беруть участь у справі їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення таких процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом - відповідач не вказала в чому саме полягали порушення судом першої інстанції цієї норми .

Судом першої інстанції вірно враховано вимоги ч.1 ст.1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статей 526, 549, 599, 611, 623, 624, 625 ЦК, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК. За п. 17 Постанови № 5 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року зобов»язання припиняється з підствав, передбачених договором або законом / частина перша статті 598 ЦК /. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Тому вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові не можуть бути задоволені.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до розгляду справи судом апеляційної інстанції, такий підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 303, 304,п.1.ч.1 ст.307, ст. 308, 313, п.1ч.1ст.314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 квітня 2013 року залишити без змін .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 1 720 гривен 50 коп. на рахунок з наступними реквізитами: Призначення платежу: За судовий збір (ДСА України, 050 ), Р/р: 31218206780006 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, Отримувач: УДКСУ у Личаківському р-ні м. Львова, Код бюджетної класифікації: 22030001,

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 38007620

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді