Постанова № 32440774, 17.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №905/978/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Карпінська Г.Л. за довіреністю б/н від 01.04.2013р.від відповідача:Гордієнко Н.Я. за довіреністю б/н від 26.03.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від17.04.2013р. по справі№905/978/13-г (суддя Риженко Т.М.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ПК Індустрія», м. Харківдо приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області простягнення заборгованості у сумі 153290,66грн., пені у розмірі 47 308,59грн., 3% річних у розмірі 12 418,08грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК Індустрія», м. Харків звернулось до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" про стягнення заборгованості у сумі 153290,66грн., пені у розмірі 47 308,59грн., 3% річних у розмірі 12 418,08грн.

Заявою від 11.04.2013р. №б/н позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму заборгованості у розмірі 103 290,66грн., пеню у сумі 20 213,55грн., 3% річних у розмірі 9 466,82грн. Зазначену заяву було прийнято господарським судом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2013р. у справі №905/978/13-г позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник", м. Горлівка на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія", м. Харків заборгованість у розмірі 103 290,66грн., пеню у розмірі 13 417,52грн., 3% річних у сумі 9 462,15грн., судовий збір у розмірі 2 523,41рн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013р. по справі №905/978/13-г та відмовити у задоволені позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що господарським судом не враховано, що договір №0103/1/ГМС-118-11 від 01.03.2011р. було укладено між позивачем та відповідачем від імені та за дорученням якого діяла третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «Гірничі машини», яку не було залучено до справи. Також, скаржник вважає спірний договір неукладеним, оскільки сторонами не узгоджені істотні умови договору, а саме, умови та строки поставки товару. На думку апелянта, позивачем не надано належним чином оформлених специфікацій та відповідно не можливо встановити дату виникнення зобов'язань відповідача по сплаті за товар. Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано, що пунктом 11.1 спірного договору сторони встановили досудове (претензійне) врегулювання спорів виникаючих у зв'язку з невиконанням договору, проте позивачем не пред'являлась претензія відповідачу.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оспорюване рішення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" (Постачальник) та закритим акціонерним товариством "Горлівський машинобудівник" (Покупець) було укладено договір №0103/1/ГМС-118-11, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати в узгоджені даним договором строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього узгоджену суму.

Згідно з пунктом 1.2 договору кількість, ціна та асортимент товару встановлюється специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків, загальної суми договору:

- ціна товару за одиницю та за позиціями вказана у специфікаціях до договору. Загальна сума даного договору встановлюється загальною сумою усіх специфікацій, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору (п.4.1 Договору);

- розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.2 Договору);

- порядок оплати: протягом 60 календарних днів з моменту поставки конкретної узгодженої партії товару (п.4.3 Договору);

Пунктом 5.3 договору визначено, що за порушення строків оплати Покупець оплачує пеню у розмірі 0,1% від простроченого платежу за кожен день прострочення.

У пункті 8.2 договору встановлено, що договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобов'язань - до повного та належного виконання цих зобов'язань.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку товару на суму 683 148,00грн., що підтверджується видатковими накладними №2002001 від 20.02.2012р. на суму 58 019,98грн., №1302010 від 13.02.2012р. на суму 24 257,83грн., №2501014 від 25.01.2012р. на суму 30 187,20грн., №1701002 від 17.01.2012р. на суму 348,00грн., №1201009 від 12.01.2012р. на суму 21 877,92грн., №2612002 від 26.12.2011р. на суму 3 400,80грн., №1912006 від 19.12.2011р. на суму 4 084,80грн., №1612007 від 16.12.2011р. на суму 20 762,28грн., №1011007 від 10.11.2011р. на суму 4 371,94грн., №0911005 від 09.11.2011р. на суму 6 138,64грн., №2010011 від 20.10.2011р. на суму 13 081,76грн., №111013 від 11.10.2011р. на суму 16 377,86грн., №2709013 від 27.09.2011р. на суму 49 075,54грн., №2709014 від 27.09.2011р. на суму 150,00грн., №1909013 від 19.09.2011р. на суму 65 000,02грн., №1509009 від 15.09.2011р. на суму 47 584,10грн., №0909006 від 09.09.2011р. на суму 53 170,66грн., №1608008 від 16.08.2011р. на суму 44 970,00грн., №0908013 від 09.01.2011р. на суму 624,43грн., №2907002 від 29.07.2011р. на суму 1 700,04грн., №2907001 від 25.07.2011р. на суму 12 954,07грн., №1907006 від 19.07.2011р. на суму 3 757,56грн., №1307014 від 13.07.2011р. на суму 34 226,06грн., №1107007 від 11.07.2011р. на суму 16 499,94грн., №1107006 від 11.07.2011р. на суму 1 592,12грн., №23.06.2011р. на суму 825,00грн., №2006003 від 20.06.2011р. на суму 29 164,56грн., №1006007 від 10.06.2011р. на суму 23 232,53грн., №020601 від 02.06.2011р. на суму 2 188,76грн., №2505013 від 25.05.2011р. на суму 11 784,04грн., №1905005 від 19.05.2011р. на суму 5 959,98грн., №1705006 від 17.05.2011р. на суму 38 306,03грн., №2004005 від 20.04.2011р. на суму 252,00грн., №1404004 від 14.04.2011р. на суму 3 476,33грн., №1104008 від 11.04.2011р. на суму 16 337,94грн., №3003001 від 30.03.2011р. на суму 8 847,30грн., №1703006 від 17.03.2011р. на суму 8 559,98грн. Вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, наявних у матеріалах справи, що свідчить про виконання позивачем обов'язку щодо передачі товару.

Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у 385288,69грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

10 жовтня 2012 року між приватним акціонерним товариством "Горлівський машинобудівник" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" (Покупець) було укладено договір поставки №68/2012-П, відповідно п.1.1 якого у порядку та на умовах, передбачених даним договором, Постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (далі по тексту Товар).

11 жовтня 2012 року на виконання умов вказаного договору №68/2012-П, здійснено поставку товару на суму 194 568,65грн.

16 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" (Сторона 1) та приватним акціонерним товариством "Горлівський машинобудівник" (Сторона 2) було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно п.1 якого Сторони, які мають один до одного зустрічні однорідні вимоги, строк яких настав, прийшли до згоди відповідно до статті 601 Цивільного кодексу про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, які витікають з нижче перерахованих взаємовідносин:

а) вимоги Сторони 1 з оплати за поставлені підшипники за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року за договором №0103/1/ГМС-118-11 від 01.03.11р., в якому Сторона 1 є кредитором (постачальником), а Сторона 2 боржником (покупцем). Станом на 11.10.2012р. у Сторони 2 маються зобов'язання з оплати Стороні 1 грошових зобов'язань у розмірі 347 859,38грн.

б) вимоги Сторони 2 з оплати за підшипники по договору №68/2012-П від 10.10.2012р., у якому Сторона 1 (покупець) є боржником, а Сторона 2 кредитором (постачальником). Станом на 11.10.2012р. у Сторони 1 маються зобов'язання з оплати Сторони 2 грошових коштів у розмірі 194 568,65грн.

Згідно з пунктом 1 договору зобов'язання за вищевказаними договорами припиняються з моменту вступу в силу даної угоди в об'ємі 194568,65грн., оскільки зустрічні вимоги є однорідними.

Відповідно до пункту 3 договору в момент підписання даної угоди, заборгованість приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" перед товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" за поставку підшипників відповідно договору №0103/1/ГМС-118-11 від 01.03.2011р., зменшиться на 194 568,65грн. та буде складати 153290,66грн.

За приписами статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що несплачена сума становить 153 290,66грн.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 103 290,66грн. до матеріалів справи не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на неукладеність договору з підстав неузгодженості істотних умов договору з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір є договором поставки, істотними умовами якого, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення, якісні показники та кількість товару, що постачається.

Відповідно до частини 3 статті 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами статті 180 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

В укладеному між сторонами договорі зафіксовано узгодження всіх істотних умов договору поставки: предмет договору - пункт 1, порядок розрахунків та загальна сума договору - пункт 4, строк дії договору - пункт 8, умови та строки поставки - пункт 3, якість товару - пункт 2.

Також, в матеріалах справи наявні відповідні видаткові накладні, довіреності на отримання товару з посиланням на договір №0103/1/ГМС-118-11 від 01.03.2011р., в яких визначені найменування товару, кількість та ціна. Всі видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких зауважень.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо відсутності суттєвих умов договору, в тому числі специфікацій, спростовується конклюдентними діями сторін щодо визначення кількості та ціни товару.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки, договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину та є укладеним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про неукладеність спірного договору.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на невизначеність дати поставки, оскільки пунктом 3.4 договору визначено, що датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначення, зазначеної в ж/д накладній (квитанції), або дата іншого товаротранспортного документу, якщо інше не передбачено базисними умовами поставки. Отже, дата поставки була визначена сторонами умовами договору та оплата здійснюється відповідно до умов договору протягом 60 календарних днів з моменту поставки конкретної узгодженої партії товару (пункт 4.3 договору).

Судова колегія також не погоджується з доводами скаржника про необхідність залучення до участі у розгляді справи товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «Гірничі машини», як такого, що від імені і за дорученням відповідача уклав спірний договір.

Відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Отже, відповідач під час укладання договору доручення 0103/1/ГМС-118-11 від 01.03.2011р. з товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «Гірничі машини», знав про можливі наслідки та зобов'язання, які виникнуть у публічного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник» після укладання 0103/1/ГМС-118-11 від 01.03.2011р. між своїм представником (товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «Гірничі машини») та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Індустрія». При цьому права та обов'язки у спірному договорі визначені лише для товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Індустрія» та приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку розгляд даної справи не порушує права товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Гірничі машини» та господарським судом правомірно не було залучено товариство у якості третьої особи.

Безпідставним є посилання апелянта на недотримання досудового врегулювання спору, що позбавляє його права звернення до суду, з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлений принцип здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимість делегування функцій та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене (стаття 64 Конституції України).

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України та Господарського процесуального кодексу України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту учасників певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Крім того, колегія суддів не приймає посилання відповідача на пункт 11.1 договору, оскільки за матеріалами справи у договорі №0103/1/ГМС-118-11 не міститься зазначений пункт, спірний договір має лише 9 розділів.

Отже, досудове врегулювання спорів є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Стосовно стягнення 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення вимог у розмірі 9 462,15грн.

За змістом пункту 5.3 договору за порушення строків оплати Покупець оплачує пеню у розмірі 0,1% від простроченого платежу за кожен день прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте у договорі зазначено, що пеня нараховується за весь час прострочення.

Проте, статтею 256 Цивільного кодексу України, встановлений строк позовної давності, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункти 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач заявив про застосування позовної давності, відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами пункту 4.3 договору порядок оплати: протягом 60 календарних днів з моменту поставки конкретної узгодженої партії товару.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновки суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в статтях 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні статті 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що сторони у пункті 5.3 договору встановили відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за накладними №0909006 від 09.09.2011р., №1612007 від 16.12.2011р., №1912006 від 19.12.2011р., №2612002 від 26.12.2011р., №1201009 від 12.01.2012р., №1701002 від 17.01.2012р., №2501014 від 25.01.2012р., №1302010 від 13.02.2012р., №2002001 від 20.02.2012р. колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про їх часткове задоволення у сумі 13417,52грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача у якості судових витрат за послуги адвоката суму в розмірі 4 000,00грн. колегія суддів зазначає наступне.

03.12.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Правовий центр "Альфа-Омега" (Виконавець) укладено договір на надання адвокатських послуг № 84, відповідно до умов якого Виконавець на платній основі надає Замовнику у порядку та на умовах зазначених даним Договором адвокатські послуги. Під адвокатськими послугами Сторони розуміють платне надання Виконавцем Замовникові наступних послуг: розробка і підготовка необхідних документів для участі у судовому процесі суду першої інстанції Замовника у якості Позивача у Господарському суді Донецької області по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" до приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" про стягнення заборгованості; представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" у Господарському суді Донецької області по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" до приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" про стягнення заборгованості.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість наданих послуг складає 4000,00грн. без ПДВ.

Згідно з пунктом 3.2 договору Замовник зобов'язаний оплатити надані послуги протягом 5 банківських днів з часу укладання даного договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до його повного виконання.

На підтвердження понесених витрат Позивач надав: платіжне доручення № 766 від 03.12.2012р. на суму 4 000,00, отримувачем платежу за яким є товариство з обмеженою відповідальністю "Правовий центр "Альфа-Омега".

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються зокрема, з оплати послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи не підтверджено понесення Позивачем витрат на оплату послуг адвоката та витрати, понесені Позивачем на оплату юридичних послуг не є судовими витратами в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013р. по справі №905/978/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013р. по справі №905/978/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013р. по справі №905/978/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО