Ухвала суду № 32439047, 09.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1774/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів Пенсійного фонду сум єдиного внеску, фінансових санкцій від 21.03.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі № 163 від 21.03.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом І інстанції вірно встановлено, що в березні 2013 року відповідачем було проведено позапланову перевірку ПАТ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" (далі - третя особа) з питань дотримання пенсійного законодавства, під час якої було встановлено факт несвоєчасного зарахування позивачем на рахунки відповідача сум єдиного внеску на загальну суму 33802,03 грн. За наслідками зазначеної перевірки було складено акт від 20.03.2013 року. Як слідує з акту, позивач, відповідно до платіжних доручень № 258, 259, 260, 261, 262 від 09.09.2011 року, здійснив списання із рахунків третьої особи відповідних коштів, проте, зарахував їх на рахунки відповідача тільки 12.09.2011 року. Також, аналогічне порушення було зафіксовано 04.01.2012 року, коли позивач здійснив списання із рахунків третьої особи відповідних коштів 04.01.2012 року, проте зарахував їх на рахунки відповідача тільки 11.01.2012 року. На підставі викладеного відповідач прийняв рішення № 163 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів Пенсійного фонду сум єдиного внеску, фінансових санкцій" від 21.03.2013 року. 25.03.2013 року пенсійним органом проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання пенсійного законодавства, під час якої було встановлено факт несвоєчасного зарахування позивачем на рахунки відповідача сум єдиного внеску на загальну суму 33802,03 грн. За наслідками зазначеної перевірки було складено акт від 25.03.2013 року.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що констатуючи факт необґрунтованого притягнення позивача до відповідальності за невчасне перерахування банком коштів єдиного внеску на рахунки Пенсійного фонду 04.01.2012 року та з врахуванням визнання відповідачем позову у цій частині, суд не може визнати протиправним рішення Пенсійного фонду в окремій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив з того, що позивачем порушено вимоги п.1 ч. 12 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" а саме несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки управління Пенсійного фонду сум єдиного внеску, які було здійснені третьою особою 09.09.2011 року та 04.01.2012 року.

Як встановлено судом, перерахування коштів 09.09.2011року згідно наданої відповідачем копії виписки по рахунку третьої особи за 09.09.2011року, слідує, що банком були перераховані кошти згідно з платіжними дорученнями №№258, 259, 260, 261, 262 від 09.09.2011р. на рахунки відповідача саме 09.09.2011року. Вказане також підтверджується зазначенною датою операції у виписці від 09.09.2011р.

В матеріалах справи містяться виписки із кореспондентських рахунків позивача за 09.09.2011 року та 04.01.2012 року. Як вбачається із зазначених виписок, позивач здійснив списання з рахунків третьої особи відповідних коштів 09.09.2011 року, а перерахування у СЕП (систему електронних переказів) здійснено тільки 12.09.2011 року. Судом встановлено, що днем списання коштів з рахунків клієнта (09.09.2011 року) - була п'ятниця, крім того час списання зазначено вже після 18 години, тобто після закінчення операційного дня, а тому по технічним причинам, кошти надійшли на рахунки Державного казначейства тільки на наступний робочий день - 12.09.2011 року. Факт отримання коштів підтверджується випискою по рахунку наданою УДКС України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004р. (далі - Інструкція), у розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати, зокрема даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно ч. 10 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

Проте, обов'язковою умовою цього списання є перерахуванням сум єдиного внеску на відповідні рахунки Пенсійного Фонду.

З наведеного слідує, що позивач дійсно списав кошти з рахунку третьої особи 09.09.2011 року та перерахував їх на рахунок відповідача, оскільки кошти надійшли на рахунки ДКС України то вони була зараховані на рахунок відповідача в робочий день 12.09.2011 року, чим було здійснено невчасне перерахуванням сум єдиного внеску на відповідні рахунки Пенсійного Фонду, порушивши Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні. Так, Інструкцією передбачено обов'язок банківської установи щодо одночасного списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Також підпунктом 2.14. Інструкції передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Така відмітка на платіжних дорученнях відсутня, а час списання з рахунків третьої особи було зазначено більш ніж 18:00, тобто після закінчення операційного дня.

Разом з тим, таке зарахування не спричинило ніяких негативних наслідків для третьої особи та відповідача, так як зарахування коштів відбулось завчасно в передбачений законодавством термін. Так, відповідно до статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Таким чином, встановленна судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є підставою для визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, що встановлену невідповідність частині рішення не можливо виокремити, тому рішення відповідача № 163 від 21.03.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені підлягає скасуванню повністю.

Щодо посилань відповідача про те , що судом І інстанції помилково встановлено той факт, що акт був складений 25.03.2013 року №396/06-31/03, адже акт був складений 20.03.2013 року № 37/03-23. Апеляційний суд не приймає такі доводи та вважає їх безпідставними, по-скільки наданий акт був складений відносно перевірки третьої особи, що слугувало підставою для прийняття передчасного оскаржуваного рішення.

Так, суд І інстанції звертав увагу на факт з чим погоджується колегія суддів, що акт про порушення позивачем пенсійного законодавства був складений 25 березня 2013 року, а оскаржуване рішення було прийняте 21 березня 2013 року, тобто - передчасно, ще до встановлення факту порушення безпосередньо позивачем вимог пенсійного законодавства. Відтак приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв в порушення вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Оскільки в межах поданої апеляційної скарги, в частині несвоєчасного перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки управління Пенсійного фонду сум єдиного внеску, які було здійснені ПАТ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" 04.01.2012 року не оскаржене, то апеляційний суд, в силу приписів ч. 1 ст. 195 КАС України не перевіряє його правомірність.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду І інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.