Постанова № 32438861, 08.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2013 року Справа № 812/5267/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.,

за участі:

представника позивача: Борисової Н.В. (довіреність від 19.06.2013 №233),

представника відповідача: Домніної М.В. (довіреність від 18.06.2013 №24),

Некрасенко Т.Є. (довіреність від 18.06.2013 №20),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2011 року позивач, Приватне акціонерне товариство "Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання" (далі Свердловський завод ГШО), звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську, в якому просив:

- визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Свердловськ Луганської області в частині винесення податкового повідомлення-рішення №0000282342 від 25.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 129023,75 грн., за основним платежем збільшення - 103219 грн. (сто три тисячі двісті дев'ятнадцять грн. 00 коп.), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25804,75 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот чотири грн. 25 коп.).

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282342 від 25.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 129023,75 грн., за основним платежем збільшення - 103219 грн. (сто три тисячі двісті дев'ятнадцять грн. 00 коп.), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25804,75 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот чотири грн. 25 коп.).

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що податковий орган неправомірно здійснив висновок про необхідність виплати дивідендів за 2009 рік в розмірі 30% від загальної суми нерозподіленого прибутку, яка відповідно до бухгалтерського та фінансового обліку підприємства складала 1367000 грн., тобто, у сумі 1367000 * 30%= 412875,18 грн., у той час, як рішенням загальних зборів було визначено здійснити виплату дивідендів за 2009 рік в розмірі 50% чистого прибутку, що становить 69000 грн. Виходячи з необґрунтованого розрахунку податковий орган визначив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, яка повинна бути сплачена в якості авансового внеску при виплаті дивідендів у розмірі 103219 грн. (412875,18 * 25% = 103219 грн.).

Позивач не погоджується з доводами податкового органу щодо порушення ним пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94 - ВР (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток за 1 півріччя у сумі 103219 грн., нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати за результатами фінансово-господарської діяльності за 2009 рік та зазначає, що виявлена помилка, в частині не сплати авансового внеску в 4 кварталі 2010 року під час виплати дивідендів була ними самостійно виправлена, про що зазначено в графі 02.2 декларації за 1 квартал 2011 року.

Відповідач проти позову заперечував, вважає висновки, викладені в акті перевірки від 10.06.2011 №445/23/19074691 правомірними, а прийняте податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, з огляду на встановлення факту несплати позивачем авансового внеску, як у 4 кварталі 2010 року, так і 1 кварталі 2011 року.

Справа вже розглядалася судами. Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року позов було задоволено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2013 року рішення суддів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи судом, відповідно до приписів статті 55 КАС України, було допущено заміну сторін їх правонаступниками: позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання", відповідача - Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області. Документи на підтвердження правонаступництва залучені до матеріалів справи (а.с. 168-187, т.1, 4-6, т.2).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20 вересня 2010 року відбулися чергові збори акціонерів позивача. Відповідно до протоколу загальних зборів (а.с. 216-220) з питання 5 порядку денного директор по економіці Лашина Т.М, доповіла, що за результатами діяльності товариства у 2009 році чистий прибуток складає 138000 грн. Було прийнято рішення за результатами діяльності товариства у 2009 році виплатити дивіденди у розмірі 50% чистого прибутку.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2009 рік сума чистого прибутку за звітний період складає 138000 грн. (строка 220), за попередній рік 149000 грн. (а.с. 84).

Відповідно до балансу підприємства на 31.12.2009 нерозподілений прибуток на початок року складав 1229000 грн., на кінець року 1367000 грн. (різниця 1367 - 1229 = 138 тис. грн.) (а.с. 85-86).

Відповідно до виписки з Головної книги по рахунку 44 "Нерозподілений прибуток" нарахування дивідендів у сумі 69000 відображено у березні 2011 року (а.с. 228-229), по рахунку 671 "Розрахунки по нарахованих дивідендах" також зазначено суму 69000 за березень 2011 року (а.с. 232, 233).

Фактично дивіденди були виплачені ще у грудні 2010 року за двома видатковими касовими ордерами від 09.12.2010 №108 на суму 53895,00 грн., та №109 на суму 2265,25 грн. (а.с. 244), які були витребувані судом при новому розгляді справи.

Документів на підтвердження виплати решти суми дивідендів позивачем на вимогу суду так і не було надано, хоча в позові він зазначав, що решта дивідендів в сумі 2489,75 було перераховано поштовими переводами у березні 2011 року, що підтверджується відомістю про виплату (перерахування) дивідендів акціонерам товариства від 09.12.2010 №72. Такі саме обставини були встановлені і податковим органом під час перевірки, про що зазначено в акті перевірки (а.с. 33). Відповідно до приписів статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Таким чином обставини щодо сплати решти дивідендів у березні 2011 року вважаються судом встановленими.

З наданих декларацій з податку на прибуток за 2010 рік та 1 квартал 2011 року вбачається, що позивачем не здійснювалася сплата авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів (строка 20 декларації - не заповнена) (а.с. 87, 238, .т1, а.с. 23, т.2).

Даний факт підтверджений в судовому засіданні представником позивача.

Натомість, позивач зауважив, що у зв'язку з несплатою авансового внеску у 4 кварталі 2010 року під час виплати дивідендів, ним було самостійно виправлено цю помилку, шляхом заповнення строки 02.2 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року.

Судом встановлено, що в графі 02.2. декларації "самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" зазначено суму 141814 грн. Позивач стверджує, що в цю строку ним включено суму з якої повинен був бути сплачений авансовий внесок при виплаті дивідендів за 2009 рік.

До матеріалів справи залучено два документа за підписом головного бухгалтера підприємства про розшифровку строки 02.2 декларації (а.с. 92 та 239), в яких позивач по різному зазначає з чого саме складається сума 141814 грн., в першій розшифровці позивач стверджує, що вона складається з 69000 грн. - сума доходів від виплачених у 2010 році дивідендів та 72814 грн. - доход від реалізованих у 2010 році основних засобів, в другому примірнику розшифровки доход від виплати дивідендів в грудні 2010 року за 2009 рік зазначений - 103500 грн., такої позиції як доход від реалізації осовних засоів взагалі відсутній, натомість наявні інші складові: 18655 грн. - доход від реалізації товарів, 5750 грн. - інші доходи операційної діяльності (оренда), 5175 грн. - % за несвоєчасно сплачений податок на прибуток з дивідендів, 8734 грн. - умовні відсотки за простроченою фінансовою допомогою - такі види та суми не зазначалися у першій розшифровці.

При цьому в першій розшифровці та бухгалтерській довідці (а.с. 245) зазначено, що позивачем самостійно нараховану штрафні санкції в сумі 5% (строка 22 декларації за 1 квартал 2011 року), про це зазначається і в позові. Натомість, судом встановлено, що строка 22 "сума штрафу, самостійно нарахованого у зв'язку з виправленням помилок" декларації за 1 квартал 2011 року не заповнена, інших документальних підтверджень сплати штрафу позивачем суду також не надано.

10.06.2011 відповідачем було складено акт №445/23/19074691 про результати планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Свердловський завод гірничо - шахтного обладнання» (код за ЄДРПОУ 19074691) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.01.2011 року

В акті перевірки податковий орган зазначив, що позивач порушив пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94 - ВР (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року № 514 (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.2010 року № 2154, та Законом України від 03.12.2010 року № 2774) в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток за 1 півріччя у сумі 103219 грн., нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати за результатами фінансово - господарської діяльності за 2009 рік (а.с. 27-44).

Не погодившись з висновками акту перевірки, ПАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» надав податковому органу свої заперечення від 17.06.2011 року № 188 (а.с. 45-48), залишені без задоволення відповіддю №8512/23 від 24.06.2011 (а.с. 49-51).

25.06.2011 року податковим органом на підставі акту перевірки від 10.06.2011 №445/23/19074691 винесено податкове повідомлення-рішення №0000282342, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 129023,75 грн. (за основним платежем 103129 грн., за штрафними санкціями 25804,75 грн.) (а.с. 52).

Фактично спір між сторонами зводиться до того, яка саме сума дивідендів підлягала нарахуванню та сплаті за 2009 рік та чи порушено позивачем порядок сплати авансового внеску з податку на прибуток при нарахуванні та виплаті дивідендів.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Згідно абзацу другого пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334), дивіденд - платіж, який здійснюється І юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Згідно п.п. 7.8.2. п.7.8 ст. 7 Закону № 334 емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону №334 прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач не має пільг зі сплати авансового внеску з податку на прибуток від суми нарахованих дивідендів, авансовий внесок у розмірі 25% від суми нарахованих дивідендів повинен бути внесений позивачем до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Щодо розміру дивідендів слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 визначено:

"2. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

3. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства." (частини 2 та 3 статті 30 Закону).

Пунктом 11 розділу VII Прикінцевих положень Закону України від 27.04.2010 року №2154- VI «Про державний бюджет на 2010 рік» (який набрав чинності 30.04.2010 року та діяв в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внесено зміни до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (Закон № 514), відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства.

Рішенням Конституційного Суду України №22-рп/2010 від 30.11.2010 визнано такими‚ що не відповідають Конституції України (є неконституційними)‚ положення статей 14‚ 24‚ 64‚ пунктів 7-13 розділу VІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VІ.

Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік"‚ визнані неконституційними‚ втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

03.12.2010 прийнято Закон України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році" №2774-VI, яким внесено до статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" такі саме зміни, як і Прикінцевими положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Статтею 6 Закону №2774-VI визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і застосовується з 30 листопада 2010 року та діє до 1 січня 2011 року.

Таким чином з моменту набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" до 30.11.2010 стаття 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачала, що виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків, а з 30.11.2010 ці ж положення статті діяли вже на підставі змін внесених Законом України №2774-VI.

Тобто, норми статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо встановлення мінімального розміру дивідендів не менше 30% діяли на момент прийняття загальними зборами акціонерів позивача рішення (20.09.2010) про виплату дивідендів за результатами 2009 року у розмірі 50% від суми чистого прибутку, який склав 138 тис. грн.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення по справі, з урахуванням наведених вище норм права суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем було порушено вимоги п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині несплати авансового внеску з суми нарахованих дивідендів, втім, не погоджується з розрахунком суми авансового внеску, який підлягав сплаті і в цьому питанні підтримує доводи позивача щодо необґрунтованості нарахування цієї суми виходячи з загального розміру нерозподіленого прибутку на кінець 2009 року - 1367000 грн.

Податковий орган помилково вважає, з посиланням на норму статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", що дивіденди повинні були обчислюватися з суми наявного на кінець 2009 року нерозподіленого прибутку, оскільки, в статті 30 зазначено: "з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків", отже, на думку суду, зазначена конструкція норми закону надає позивачу право здійснювати виплату дивідендів у розмірі не менше 30% 1) від суми чистого прибутку за звітний рік, 2) від нерозподіленого прибутку, 3) від суми чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку.

Враховуючи, що позивачем було прийняте рішення про виплату дивідендів у розмірі 50% від суми чистого прибутку за звітний 2009 рік - суд вважає це рішення таким, що відповідає нормам діючого законодавства, а, відтак, розмір дивідендів, що підлягають сплаті складає 69000.

Відповідно до приписів п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач повинен був до/або одночасно із виплатою дивідендів перерахувати до бюджету авансовий внесок у розмірі 25% від суми нарахованих дивідендів. Тобто авансовий внесок повинен складати 69000* 25% = 17250 грн.

Позивачем не надано документальних підтверджень сплати авансового внеску у встановленому розмірі, ані в 4 кварталі 2010 року, ані у 1 кварталі 2011 року. Відповідні відомості відсутні у деклараціях з податку на прибуток за вказані періоди. Посилання позивача на внесення виправлень у декларації за 1 квартал 2011 року у строку 02.2 не можуть бути прийняті судом, оскільки внесення виправлень не є тотожнім сплаті авансового внеску. Виправлення впливають на загальний розмір валових доходів та витрат звітного періоду та не можуть підміняти фактичного перерахування грошових коштів до бюджету. Крім того, з огляду на встановлені розбіжності у розшифровках суми самостійно виявлених помилок 141814 грн., наданих позивачем, вказані посилання не можуть бути розцінені судом як спростування порушення позивачем вимог пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає, що розмір грошового зобов'язання та штрафної санкції за не перерахування авансового платежу з податку на прибуток слід визначати, виходячи з розміру авансового внеску у сумі 17250 грн.

Таким чином прийняте податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню на суму основного зобов'язання 85969 грн. (103219 грн. - 17250 грн.), штрафних санкцій 21592,25 грн. (25804,75 грн. - 4312,50 грн.), а всього на суму 107461,25 грн. (85969 грн. + 21492,25 грн.).

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій, вона не підлягає задоволенню, оскільки дії суб'єкта владних повноважень є лише способом реалізації покладених на нього функцій, а наслідки для позивача має акт індивідуальної дії податкове повідомлення-рішення, щодо якого судом вже здійснено висновок про його часткове скасування.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000282342 від 25.06.2011 на суму 107461,25 грн., з них 85969 грн. необґрунтовано нарахована сума грошового зобов'язання за основним платежем, 21492,25 грн. необґрунтовано нарахована сума грошового зобов'язання за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання", ід. код 19074691, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Інтернаціональна, буд. 96 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп. (одна гривня 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 15.07.2013.

Суддя А.М. Каюда