Ухвала суду № 32438674, 15.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 747/252/13-ц Провадження № 22-ц/795/1498/2013 Головуючий у I інстанції -Бабич О. І. Доповідач - Шемець Н. В.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШемець Н.В.,суддів:Позігуна М.І., Висоцької Н.В.,при секретарі:Халимон Т.Ю.,за участю:представника ОСОБА_5- ОСОБА_6, старшого державного виконавця - начальника відділу ДВС Талалаївського районного управління юстиції Зорія А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Талалаївського районного управління юстиції Зорій Андрія Васильовича на ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Талалаївського районного управління юстиції Зорія Андрія Васильовича про зупинення виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі старший державний виконавець ВДВС Талалаївського РУЮ Зорій А.В. просить скасувати ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_5

Оскаржуваною ухвалою суду скаргу задоволено; визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця ВДВС Талалаївського РУЮ Зорій А.В. про зупинення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-932, винесену 02 квітня 2013 року; зобов'язано державного виконавця в межах повноважень, наданих законом, усунути порушення прав стягувача ОСОБА_5, спричинених винесенням даної постанови.

Незаконність судового рішення апелянт обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на необгрунтованість твердження суду, що ним 02 квітня 2013 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки така постанова 02 квітня 2013 року державним виконавцем взагалі не виносилася. Суд не врахував, що скаржник пропустив строк оскарження постанови про зупинення виконавчого провадження, оскільки згідно повідомлення про вручення поштового відправлення постанова про зупинення виконавчого провадження скаржником отримана 04 квітня 2013 року, тобто строк оскарження закінчився 14 квітня, а скарга подана 19 квітня2013 року. Апелянт зазначає, що по виконавчому провадженню №24757514 з виконання виконавчого листа №2-932 від 14 лютого 2011 року, виданого Талалаївським районним судом, проведено повну сукупність дій, визначених ст.75 Закону України „Про виконавче провадження", яка регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Крім того, апелянт вказує, що зупинення виконавчого провадження зумовлено тим, що майно, яке необхідно передати власникам, належне їм на праві спільної часткової власності, тобто кожен власник має частку в майні, яке необхідно передати, тому рішення суду виконати без майна, яке оголошено в розшук, неможливо, доки це майно не буде знайдено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що на виконанні ВДВС Талалаївського РУЮ з 25 лютого 2011 року перебуває виконавчий лист №2-932, виданий 14 лютого 2011 року Талалаївським районним судом, про зобов'язання ОСОБА_8 повернути співвласникам майно, що належить їм на праві спільної часткової власності, отримане ним майно на загальну суму 319222 грн. згідно додатку №1 до протоколу №2 засідання майнової комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки від 20 листопада 2007 року.

05 березня 2013 року державним виконавцем при примусовому виконанні зазначеного виконавчого листа складено акт опису майна (38 найменувань); описане майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_8.(а.с.24-25). Також на а.с.26 мається акт від 05 травня 2013 року про відсутність частини майна, зокрема, автомобілів: УАЗ 3151,1986 року випуску, д.н.з НОМЕР_1; автомобіля КАМАЗ 5511,1984 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2; автомобіля ЗИЛ-ММЗ 4502, д.н.з НОМЕР_3; автомобіля ЗИЛ-ММЗ 554М, 1985 року випуску, д.н.з НОМЕР_4; автомобіля УАЗ 3303, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5.

Постановою державного виконавця від 02 квітня 2013 року оголошено розшук зазначених автомобілів (а.с.27-28).

Також постановою від 02 квітня 2013 року зупинено дане виконавче провадження до виконання постанови про розшук майна (а.с.3).

Задовольняючи скаргу ОСОБА_5, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова про зупинення виконавчого провадження є незаконною та передчасною, оскільки державний виконавець обмежився лише частковим розшуком майна стягувача, не провів дій по встановленню іншого майна, яке підлягає поверненню співвласникам.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам законодавства, що регламентує спірні правовідносини.

Відповідно до ст.ст.1,5 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання судових рішень. Державний виконавець зобов"язаний вжити заходів примусового виконання судового рішення, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Виконання судового рішення - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав особи.

Перевірка вчинених державним виконавцем дій з примусового виконання судового рішення є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду і належного виконання рішення суду.

Державний виконавець зобов"язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб - ч.1 ст.6 Закону України „Про виконавче провадження".

Як встановлено судами, державним виконавцем описано частину майна на виконання судового рішення; згідно його пояснень в судовому засіданні апеляційного суду боржник ОСОБА_8 не заперечував проти передачі даного майна стягувачу ОСОБА_5 Згодна отримати описану частину майна і стягувач ОСОБА_5, що підтвердив її представник.

Проте всупереч вищезазначеному, державний виконавець, оголосивши в розшук рухоме майно - автомобілі, оскаржуваною постановою зупинив виконавче провадження.

Статтею 38 Закону України „Про виконавче провадження" визначено право державного виконавця зупинити виконавче провадження, зокрема, у разі оголошення розшуку транспортних засобів боржника.

Проте зазначене право державного виконавця не є його обов"язком; при цьому апеляційний суд враховує обставини справи: рішення суду виконується тривалий час, в частині повернення наявного майна рішення суду також не виконано; тому вважає, що оскаржувана постанова порушує права стягувача, оскільки відтерміновує виконання рішення на невизначений час та позбавляє реальної можливості виконання рішення суду в частині описаного майна.

Доводи апелянта про те, що заявник пропустила строк оскарження постанови про зупинення виконавчого провадження, є безпідставними, оскільки оскаржувану постанову ОСОБА_5 отримала 04 квітня 2013 року, а зі скаргою звернулась до суду 10 квітня 2013 року, тобто, нею не пропущено десятиденний строк на оскарження, визначений ч.3 ст.39 Закону України „Про виконавче провадження" (а.с.5,6).

Допущені судом першої інстанції описки у судовому рішенні не впливають на його правильність і тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Посилання апелянта на те, що майно, яке необхідно передати власникам, належить їм на праві спільної часткової власності, тому виконати його неможливо без оголошеного у розшук майна, є необґрунтованими, враховуючи що стягувачем у виконавчому листі визначена ОСОБА_5; що сторона стягувача не заперечує проти одержання майна, яке описано за актом від 05 березня 2013 року; крім того, за наявності у державного виконавця питань з виконання даного судового рішення, він вправі з відповідними заявами звернутися до суду, який видав виконавчий лист, а не унеможливлювати виконання рішення суду тривалий час.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням вимог закону, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, ухвала суду- залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд-,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Талалаївського районного управління юстиції Зорія Андрія Васильовича відхилити.

Ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: