Рішення № 32438577, 01.07.2013, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 2/463/1298/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

при секретарі судових засідань Метеллі Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №Г 80.100.72509 від 20.09.2008 року в розмірі 31 406,89 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 20 вересня 2008 року між ВАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір №Г 80.100.72509, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 13080,00 грн., зі сплатою 19,90 % річних від залишкової суми кредиту та плату за кредитне обслуговування в розмірі 0,90% щомісячно від початкової суми кредиту, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Протягом строку дії договору відповідач систематично порушувала терміни сплати кредиту, на повідомлення позивача з вимогою повернення боргу не реагувала, заперечень не надала. Останній платіж відповідачем здійснено 21 грудня 2009 року. Внаслідок чого станом на 15.03.2013р. утворилась заборгованість в розмірі 31 406,89 грн., яка складається з 7 239,27 грн. -простроченого боргу, 10 518,95 грн. - прострочених процентів, 174,38 грн. - строкових процентів, 1 059,48 грн. - простроченої плати за обслуговування кредиту, 10 124,81 грн. - пені за несвоєчасне погашення платежів, 2 290 грн. - віндикаційних витрат.

Представник позивача Семенюк С.Я., яка діє на підставі довіреності №12.2-22/121.1 від 08.01.2013р. в судове засідання не з'явилася, подала заяви, якими позовні вимоги підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводити без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.30, 32, 36).

Відповідач в судовому засіданні 03.06.2013р. визнала, що 20 вересня 2008 року між ВАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є позивач, та нею було укладено кредитний договір №Г 80.100.72509, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 13080,00 грн. Однак у зв'язку з важким матеріальним становищем порушила терміни сплати кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість. 16.05.2013р. вона звернулася до позивача із заявою про реструктуризацію заборгованості, а тому просить в позові відмовити. В останнє судове засідання відповідач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомила.

Оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

29 вересня 2008 року між позивачем, який є правонаступником ВАТ «Плюс Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №Г 80.100.72509 (а.с.7-8), згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 13 080,00 гривень, зі сплатою зі сплатою 19,90 % річних від залишкової суми кредиту та плату за кредитне обслуговування в розмірі 0,90% щомісячно від початкової суми кредиту, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів (а.с.9).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, вказаний вище договір породив права та зобов'язання сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 1048 ЦК України регламентує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Взятих на себе зобов'язань відповідач не виконала, у зв'язку з чим станом на 15 березня 2013 року виникла заборгованість, яка складається з 7239,27 грн. - простроченого боргу, 10 518,95 грн. - прострочених процентів, 174,38 грн. - строкових процентів (а.с. 6).

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання по кредитному договору №Г 80.100.72509 від 20.09.2008 року, внаслідок чого допустила утворення заборгованості, чим порушила майнові права позивача, тому останні слід відновити шляхом стягнення з відповідача 7239,27 грн. - простроченого боргу, 10 518,95 грн. - прострочених процентів, 174,38 грн. - строкових процентів.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник повинен передати кредиторові пеню, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір неустойки, яку нарахував позивач становить більш як 50 відсотків заборгованості за основним зобов'язанням, тому у відповідності до положень ч.3 ст.551 ЦК України суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до суми 5000 грн.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача віндикаційних витрат в розмірі 2290 грн., оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України представником позивача не представлено суду доказів, що такі витрати поніс позивач та не підтверджено розмір таких витрат.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту в розмірі 22932,60 грн., що складається з: 7239,27 грн. - простроченого боргу, 10 518,95 грн. - прострочених процентів, 174,38 грн. - строкових процентів, 5000 грн. - пені.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені останнім судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становлять 229,32 грн. - судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст.16, 526, 530, 549, 625, 629, 1048-1050 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором №Г 80.100.72509 від 20.09.2008 року в розмірі 22932,60 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819) судовий збір в розмірі 229,32 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його отримання до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р.Я.Головатий