Рішення № 32437951, 15.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р.Справа № 922/2106/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків про стягнення 6647,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків, 6611,98 грн. страхового відшкодування, 29,89 грн. пені, 5,98 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав свої зобов"язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 травня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 липня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2013 року було відкладено розгляд справи на 15 липня 2013 року.

12 липня 2013 року позивач надав заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі його представника, та зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

15 липня 2013 року представник позивача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 012932/1.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 012932/2.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

07 травня 2012 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ (позивач) та Харківською Аллою Анатоліївною було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-12-00542, предметом якого є страхування транспортного засобу "Фольцваген", державний реєстраційний номер № АХ 0053 АО.

Умовами вказаного договору сторонами погоджено, що до переліку страхових випадків включено пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок ДТП, стихійних лих, протиправних дій третіх осіб, незаконного володіння (угону або викрадення).

В результаті дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 15 жовтня 2012 року між транспортним засобом "Фольцваген", державний реєстраційний номер № АХ 0053 АО та транспортним засобом "Шкода", державний реєстраційний номер № АХ 5021 СІ, під керуванням Майбороди О.В., було пошкоджено транспортний засіб "Фольцваген" та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 8481,28 грн.

Вказана вартість у розмірі 8481,28 грн. визначена рахунком № АДСЧТ12711 від 19.10.2012 р., який був виставлений ТОВ "Автодом Харків", до якого звернулась потерпіла особа для ремонту транспортного засобу.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2012 р. Майбороду О.В., водія транспортного засобу "Фольцваген", державний реєстраційний номер № АХ 0053 АО, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано у відношенні до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

18 жовтня 2012 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (арк. справи 25 -26).

Позивач відповідно до вказаного договору здійснив виплату власнику пошкодженого транспортного засобу "Фольцваген" у сумі 6611,98 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1869,30 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 274 від 10.01.2013 року.

Як визначено в ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність Майбороди О.В. застрахована в ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків , поліс № АВ/5075401.

Суд дійшов висновку про те, що у позивача в силу приписів даних норм виникло право регресної вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 03/4632 від 25.01.2013 р. у розмірі 6611,98 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 05.02.2013 року.

Однак, відповідач на вимогу не відреагував та виплату страхового відшкодування не здійснив.

За приписом ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Враховуючи, що те, що позивач виплатив Харківській А.А. страхове відшкодування у розмірі 6611,98 грн., суд визнає позовні вимоги до відповідача про стягнення страхового відшкодування в сумі 6611,98 грн. обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5, 98 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 29,89 грн. пені, суд, визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Також згідно ч. 36.5, ст 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Страховики, згідно з підпунктом 1.2 статті 1 Закону, це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

З вищенаведених норм Закону вбачається, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач не є суб'єктом цього договору.

Тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені у суду відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 993, 1191, 1192, ЦК України, ст. 9 Закону України „Про страхування", ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ", керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 6611,98 грн. страхового відшкодування, 5,98 грн. 3% річних та 1712,76 грн. судового збору.

В стягненні 29,89 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.