Рішення № 32437724, 11.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10935/13 11.07.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток"

про стягнення 234 883,10 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Опанасюк А.О.(дов. від 29.01.2013)

Від відповідача: Шинкарук М.М.(дов. від 18.03.2013)

В судовому засіданні 11.07.2013 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 019/02/13 від 01.01.2013 у розмірі 274 440,72 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.06.2013 порушено провадження у справі №910/10935/13 та призначено до розгляду на 20.06.2013.

В судове засідання 20.06.2013 прибули представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

Представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог(зменшення) у зв'язку з тим, що відповідач 30.05.2013 та 07.06.2013 частково розрахувався перед позивачем, а тому просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 208 932,00 грн., пеню в розмірі 8 607,99 грн. та 30% річних в сумі 17 343,11 грн. Суд прийняв дану заяву.

В судовому засіданні 20.06.2013 було оголошено перерву на 11.07.2013 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 11.07.2013 прибули представники позивача та відповідача і надали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що строк оплати у відповідача не настав, оскільки позивач в порушення умов п. 5.1. договору не надіслав відповідачу рахунки для оплати.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Сервіс» (далі Перевізник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток» (далі Експедитор, відповідач) укладено договір № 019/02/13 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні(далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору його предметом являється порядок взаємовідносин, що виникають між експедитором та перевізником при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевозці вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно пункту 2.3. вказаного договору, Експедитором для здійснення конкретних перевезень подаються Перевізнику факсом або електронною поштою заявки на перевезення вантажів.

На виконання умов Договору № 019/02/13 від 01.01.2013 року в період з 01.02.2013 року по 19.02.2013 року Перевізником отримано від Експедитора 10 (десять) заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме:

Заявка № 500090/13 від 01.02.2013

Заявка № 500077/13 від 01.02.2013

Заявка № 500088/13 від 01.02.2013

Заявка № 500089/13 від 01.02.2013

Заявка № 500091/13 від 01.02.2013

Заявка № 500078/13 від 01.02.2013

Заявка № 500092/13 від 01.02.2013

Заявка № 500133/13 від 19.02.2013

Заявка № 500079/13 від 01.02.2013

Заявка № 500134/13 від 19.02.2013

Згідно вказаних заявок, ТЗОВ «Камаз-Транс-Сервіс» (Перевізник) зобов'язався здійснити перевезення вантажу транспортними засобами за вказаним Експедитором маршрутом, а Експедитор, в свою чергу зобов'язувався оплати вартість наданих послуг. Термін оплати становить 10-15 днів після отримання оригіналів документів, які підтверджують здійснення перевезення, рахунків на оплату та актів здачі-приймання виконаних робіт.

Перевезення здійснювалось транспортним засобами Перевізника та у відповідності з умовами отриманих заявок, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), а саме:

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 863 автомобіль ВК0951АН/ВК2768ХХ

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 923 автомобіль ВК0948АН/ВК2778ХХ

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 925 автомобіль ВК0950АН/ВК2779ХХ

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 873 автомобіль ВК8367АС/ВК1855ХХ

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 871 автомобіль ВК6366АС/ВК2005ХХ

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 766 автомобіль ВК7504АО/ВК6336ХХ

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 826 автомобіль ВК7220АК/ВК4705ХХ

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 025948 автомобіль ВК0951АН/ВК2768ХХ

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 775 автомобіль ВК6990АЕ/ВК2774ХХ

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 026131 автомобіль ВК8189АТ/03223РА

За надані послуги перевезення на адресу ТОВ «Трейдінг Восток» направлено рахунки на оплату та для підписання зі сторони Експедитора акти здачі-приймання виконаних робіт, а саме:

- акт № 0000006343 від 11.02.2013 до рахунку № 0000006343 від 11.02.2013

- акт № 0000006344 від 11.02.2013 до рахунку № 0000006344 від 11.02.2013

- акт № 0000006345 від 11.02.2013 до рахунку № 0000006345 від 11.02.2013

- акт № 0000006346 від 11.02.2013 до рахунку № 0000006346 від 11.02.2013

- акт № 0000006347 від 11.02.2013 до рахунку № 0000006347 від 11.02.2013

- акт № 0000006348 від 11.02.2013 до рахунку № 0000006348 від 11.02.2013

- акт № 0000006349 від 12.02.2013 до рахунку № 0000006349 від 12.02.2013

- акт № 0000006529 від 27.02.2013 до рахунку № 0000006529 від 27.02.2013

- акт № 0000006559 від 11.02.2013 до рахунку № 0000006559 від 11.02.2013

- акт № 0000006587 від 27.02.2013 до рахунку № 0000006587 від 27.02.2013

Вказані Акти здачі-приймання виконаних робіт підписані Експедитором без зауважень та застережень щодо наданих послуг та направленні на адресу Перевізника, що в свою підтверджує факт надання послуг зі сторони Перевізника та надання згоди на оплату послуг зі сторони Експедитора.

Згідно умов заявок та п. 5.1. договору розрахунки за надані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу Експедитором грошових коштів на рахунок Перевізника. Оплата рахунків здійснюється в термін, що не перевищує 15 (п'ятнадцяти) днів з дня їх отримання Експедитором.

Як зазначає позивач, рахунки на оплату, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні направлені відповідачу рекомендованими листами із повідомленнями про вручення кореспонденції. Вказане підтверджується реєстром рекомендованих поштових відправлень.

Згідно повідомлення про вручення № 3302704417672 рекомендований лист отримано представником відповідача 12.03.2013.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечив проти того, що отримував від позивача рахунки на оплату, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), акти здачі-приймання виконаних робіт та податкові накладні, а тому на думку відповідача у нього не настав строк оплати заборгованості за договором.

Проте суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться гарантійні листи від 15.04.2013 та від 31.05.2013, які відповідач надавав позивачу, де зобов'язувався розрахуватися за наступним графіком:

Згідно заявок на транспортне обслуговування № 500079/13, 500092/13, 500078/13, 500091/13, 500089/13, 500088/13, 500090/13, 500132/13, 500133/13 суму заборгованості в розмірі 233 869 грн. 00 коп. буде виплачено в термін:

24 950 грн. 00 коп. протягом 03.06 по 07.06;

24 968 грн. 00 коп. протягом з 10.06 по 14.06;

24 937 гри. 00 коп. протягом з 17.06 по 21.06;

24 956 грн. 00 коп. протягом з 24.06 по 27.06;

24 950 гри. 00 коп. протяг ом з 24.06 по 27.06;

24 937 грн. 00 коп. протягом з 01.07 по 05.07;

24 937 грн. 00 коп. протягом з 08.07 по 12.07;

29 617 грн. 00 коп. протягом з 15.07 по 19.07;

29 617 грн. 00 коп. протягом з 24.07 по 27.07.

Згідно заявок на транспортне обслуговування № 500079/13, 500092/13, 500078/13, 500091/13, 500089/13, 500088/13, 500077/13, 500090/13, 500132/13, 500133/13 сума заборгованості в розмірі 258 806 грн. 00 коп. буде виплачено в термін :

49 918 гри. 00 коп. протягом з 22.04 по 26.04;

49 918 гри. 00 коп. протягом з 29.04 по 03.05;

74 824 грн. 00 коп. протягом з 07.05 по 10.05;

84 171 грн. 00 коп. протягом з 13.05 по 17.05.

Таким чином, відповідач чудово знав про наявну у нього заборгованість перед позивачем та знав про свій обов'язок оплатити дану заборгованість та розмір цієї заборгованості, а тому твердження відповідача, що він не отримував від позивача документів, передбачених договором для розрахунку, не відповідають дійсності.

Отже, граничний термін оплати за надані послуги настав 27.03.2013.

Однак станом на день звернення до суду розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів відповідачем не здійснено та за боржником рахується заборгованість в розмірі 208 932,00 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 208 932,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором на транспортне обслуговування № 019/02/13 від 01.01.2013 в сумі 208 932,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 8 607,99 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 6.2. Договору експедитор у разі прострочення оплати рахунків перевізника сплачує на користь перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу та 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 8 607,99 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача 30% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно п. 6.2. Договору експедитор у разі прострочення оплати рахунків перевізника сплачує на користь перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу та 30% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, тридцять відсотків річних становлять 17 343,11 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Ігорівська, 12-А, код ЄДРПОУ 36058165) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, 64-А, код ЄДРПОУ 03567150) основну заборгованість в розмірі 208 932 (двісті вісім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 00 коп., пеню в сумі 8 607(вісім тисяч шістсот сім) грн. 99 коп., 30% річних в розмірі 17 343(сімнадцять тисяч триста сорок три) грн. 11 коп., судовий збір в сумі 4 697 (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 66 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 16.07.2013