Рішення № 32437561, 12.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 липня 2013 р. Справа № 902/892/13

Провадження № 12/902/72/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (вул. Храновського, 11А, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 22767506)

до: Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-західної електроенергетичної системи (вул. І. Богуна, 5, м. Вінниця, 21100, ідент. код 21725012)

про стягнення 33469,68 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О. В.

Представники:

позивача: Чуловський В.В.- за дорученням

відповідача: Горопашний І. В, - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" звернулось з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-західної електроенергетичної системи про стягнення 42858,44 грн., з яких: 27 585,04 грн. незаконно отримані кошти, 7 698,78 грн. пені, 4 737,02 грн. інфляційних, 2 837,60 грн. - три відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовано наступним.

30.04.2002 року між ПАТ «Хмельницькобленерго» - позивач (орендодавець) та Південно-Західною енергетичною системою - відповідач (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 160/02 (далі Договір). Предметом Договору було нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, площею 621,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Славута, Хмельницька область, вул. Газети Правди, 11.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що його укладено строком на 3 роки і що він діє з 01.05.2002 року по 30.04.2005 року включно. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.10.6 Договору).

30.04.2002 року між сторонами складено акт приймання-передачі приміщення, яке є предметом договору (предметом, що зазначений в акті як орендоване майно, є будівля механічної майстерні, площею 621,3 кв. м., яка розташована за адресою: м. Славута, Хмельницька область, вул. Газети Правди. 11).

Відповідно до ч. 2 ст. 17. Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом 1 місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

22.05.2008 року відповідачем на адресу позивача було надіслано заяву про припинення Договору, в якому зазначено, що відповідач пропонує позивачу до 30.05.2008 року звільнити орендовані приміщення, однак за усною домовленістю сторін відповідач продовжував надсилати рахунки-фактури про сплату орендної плати за договором оренди до 2012 року, яка, відповідно до платіжних документів, доданих до позовної заяви, були оплачені позивачем.

В липні 2012 року відповідач звернувся до господарського суду про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати. Рішенням господарського суду Хмельницької області позов було задоволено. Господарським апеляційним судом рішення скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 лютого 2013 року по справі №14/5025/865/12 за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Південно-Західної електроенергетичної системи постановлено залишити без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 року про задоволення позовних вимог, а саме - стягнути на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Південно-Західної електроенергетичної системи 51 554,68 грн. неустойки за час прострочення повернення майна з оренди.

Господарський суд Хмельницької області встановив, що договір оренди приміщення будівлі механічної майстерні №160/02 від 30 квітня 2002 року був припинений 30 квітня 2008 року.

Отже, з цього часу, ПАТ «Хмельницькобленерго» повинно було б припинити сплачувати кошти за оренду приміщення по цьому договору. Однак, на адресу позивача продовжували надходити рахунки фактури про сплату орендної плати згідно договору №160/02 від 30.04.2002 року і Товариство сплачувало відповідні суми по квітень 2012 року.

Таким чином, відповідач незаконно (без достатньої правової підстави) отримував і зараховував на власний рахунок кошти, які належать позивачу.

З травня 2008 року по квітень 2011 року, ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Південно-Західної електроенергетичної системи незаконно отримало від ПАТ «Хмельницькобленерго» в якості плати за оренду за договором №160/02 від 30 квітня 2002 року - 27 585 грн. 04 коп. Відповідно до законодавства України, на цю суму додатково нараховується: пеня, у розмірі - 7698 грн.78 коп., інфляційні, у розмірі - 4737 грн. 02 коп., 3% річних, у розмірі - 2837 грн. 60 коп. Таким чином, загальна сума до сплати на користь ПАТ «Хмельницькобленерго» складає 42858,44 грн.

25.04.2013 року на адресу відповідача було направлено претензію про сплату відповідної суми. Листом-відповіддю від 18.05.2013 року відповідач визнав незаконне отримання коштів від ПАТ „Хмельницькобленерго", однак на час звернення до суду, кошти на рахунок ПАТ «Хмельницькобленерго» не повернуто, чим порушено законні права та інтереси Товариства.

Посилаючись на наведене та ст.ст. 625, 1048, 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача 42858,44 грн., з яких: 27 585,04 грн. незаконно отримані кошти, 7 698,78 грн. пені, 4 737,02 грн. інфляційних, 2 837,60 грн. - три відсотки річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 10-01/3440 від 04.07.2013р. повідомляє про повернення 9338,76 грн. отриманих від позивача коштів в межах строку позовної давності; не погоджується із стягненням пені та просить суд застосувати строк позовної давності до всіх позовних вимог позивача.

Позивач своєю чергою у письмових поясненнях від 08.07.2013 р. № 01-06-1898 зазначає, що, на його думку, строк позовної давності ним не пропущено, оскільки про порушення свого права він дізнався після прийняття постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2013 р.

Ухвалою суду від 18.06.2013р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду 09.07.2013р.

В судовому засідання 09.07.2013р. представник позивача подав заяву № 01-06-1898 від 08.07.2013р. про зменшення розміру позовних вимог на 9338,76 грн. незаконно отриманих коштів, оскільки ця сума повернута відповідачем, та просив суд стягнути з відповідача 33 469,68 грн., з яких: 18 196,28 грн. незаконно отриманих коштів, 7 698,78 грн. пені, 4 737,02 грн. інфляційних, 2 837,60 грн. - три відсотки річних.

Дана заява прийнята судом на підставі ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 09.07.2013р. оголошено перерву до 12.07.2013р.

В судове засідання 12.07.2013р. з'явились представники обох сторін.

Представник сторін у судових засіданнях позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та заперечення на позов, відповідно, підтримали.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

09.10.2012р. господарським судом Хмельницької області прийнято рішення у справі № 14/5025/865/12 за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-західної електроенергетичної системи до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", яким позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Хмельницькобленерго» на користь ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Південно-західної електроенергетичної системи 51 554, 68 грн. неустойки, 1 609,50 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року у справі № 14/5025/865/12 апеляційну скаргу ПАТ "Хмельницькобленерго" задоволено частково; рішення господарського суду Хмельницької області від 9 жовтня 2012 року у справі №14/5025/865/12 - скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 лютого 2013 року у справі №14/5025/865/12 касаційну скаргу ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно - Західної електроенергетичної системи задоволено; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року у справі № 14/5025/865/12 скасовано; рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 року у справі № 14/5025/865/12 залишено без змін.

Так, судами при розгляді справи № 14/5025/865/12 встановлено наступне.

30 квітня 2002 року між сторонами укладено договір № 160/02, в силу якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме майно -нежитлове приміщення, площею 621, 3 м. кв., розташоване за адресою м. Славута, вул. Газети «Правда», 11 на другому поверсі будівлі механічної майстерні, що знаходиться на балансі Південно -Західної електроенергетичної системи, вартість якого визначена експертним шляхом і становить 54 000 грн.

За п. 2.1. орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому -передачі майна. Власником майна залишається держава (п. 2.2.). У разі припинення договору майно повертається орендарем Південно -Західній електроенергетичній системі в порядку, аналогічному встановленому при передачі майна в оренду (п. 2.4.).

Згідно з п. 5.6. орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря.

Договір укладено строком на три роки і діє з 1 травня 2002 року до 30 квітня 2005 року включно (п. 10.1.).

В силу п. 10. 6 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено, приватизації орендованого майна орендарем, загибелі майна, достроково за згодою сторін, або за рішенням суду, інших випадків, передбачених законом (п. 10.8).

23 травня 2008 року ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-західної електроенергетичної системи направило на адресу ПАТ Хмельницькобленерго" заяву (від 22 травня 2008 року) про припинення дії договору оренди у зв'язку з закінченням його дії з вимогою до 30 травня 2008 року звільнити приміщення та підписати акт прийому-передачі. Заяву отримано 26 травня 2008 року.

Крім того Публічному акціонерному товариству "Хмельницькобленерго", направлено вимогу про звільнення приміщення від 17.06.08р. (отримано 23 червня 2008 року відповідно до поштового повідомлення), а також вимогу про сплату неустойки від 18 червня 2012 року з розрахунком. Розрахунок отримано 19 червня 2012 року.

За відсутності заперечень орендодавця договір оренди від 30.04.2002 року (зі строком дії до 30.04.2005 року) був продовжений ще на три роки тобто до 30.04.2008 року. Однак з надісланням орендодавцем 22 травня 2008 року заяви про припинення договору, останній є припиненим. З цього часу у відповідача виник обов'язок повернути орендодавцю об'єкт оренди.

Наведене встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013 р. у справі № 14/5025/865/12.

Разом з тим, у період з часу припинення договору оренди по серпень орендар за рахунками орендодавця сплатив 24842,54 грн. орендної плати на підставі договору № 160/02 від 30.04.2002 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Після припинення договору оренди орендодавець не має правових підстав для виставлення рахунків на сплату орендної плати, а орендар не має правових підстав для внесення орендної плати. Сплачена після закінчення договору орендна плата має бути повернута орендодавцем орендарю в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України, як отримана без достатньої правової підстави.

Наведеної правової оцінки дотримується також Верховний суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежилих приміщень, що належать до державної та комунальної власності (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі №3/84).

В силу положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Пунктом 2.35. Постанови Національного банку України від 21.01.2004 N 22 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" визначено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 16 березня 1995 року № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Як встановлено судовими рішеннями у господарській справі № 14/5025/865/12, договір оренди майна між сторонами даного спору припинив свою дію в травні 2008 року. Отже кошти у вигляді орендної плати за цим договором, у період з зазначеного часу по 03.08.2011р. є такими, що сплачені позивачем та отримані відповідачем помилково, і, в силу вищенаведених положень Інструкції та Указу Президента України, мали бути повернуті отримувачем на протязі п"яти днів з дня отримання.

Відповідач не повернув вказані кошти у встановлений строк та набув їх безпідставно.

Позивач, на підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача незаконно отриманих коштів, посилається на те, що позивачем перераховано на рахунок відповідача кошти в якості орендної плати згідно договору оренди № 160/02 в розмірі 27 585,04грн., що стверджується платіжними дорученнями: № 165 від 11.04.2008р. на 891,75 грн., № 215 від 15.05.2008р. на 919,40 грн., № 971 від 24.06.2008р. на 931,35 грн., № 4825 від 07.08.2008р. на 938,80 грн., № 426 від 29.08.2008р. на 934,10 грн., № 1370 від 29.08.2008р., № 1271 від 17.11.2008р. на 1 901,98 грн., № 561 від 27.11.2008р., №11347 від 08.04.2009р. на 2 061,65 грн., № 2296 від 22.05.2009р. на 1 156,5 грн., № 13540 від 18.06.2009р. на 480,52 грн., № 16640 від 17.09.2009р. на 971,13 грн., № 9336 від 05.11.2009р. на 1 968,17 грн., № 2177 від 25.03.2010р. на 3 147,80 грн., № 529 від 17.11.2010р. на 3200,00 грн., № 622 від 30.12.2010р. на 1 909,59р., № 659 від 31.01.2011р. на 548,23 грн., № 870 від 03.08.2011р. на 3 730,94 грн.

Як зазначалось вище, судами при розгляді справи № 14/5025/865/12 встановлено, що договір оренди № 160/02 від 30.04.2002р. припинив свою дію в травні 2008 року.

Кошти на загальну суму 2742,5 грн. згідно платіжних доручень № 971 від 24.06.2008р., № 215 від 15.05.2008р., №165 від 11.04.2008р., виходячи із зазначеного у них призначення платежу, були перераховані позивачем на рахунок відповідача в межах дії договору оренди № 160/02 від 30.04.2002р., а отже заявлені позивачем до стягнення з відповідача в судовому порядку безпідставно. Також безпідставно позивач просить стягнути з відповідача нараховані на цю суму інфляційні у розмірі 1064,46 грн., 408,09 грн. - 3% річних та пеню. Тому в позові у цій частині слід відмовити.

Кошти, що були сплачені позивачем платіжними дорученнями: № 529 від 17.11.2010р. на 3200,00 грн., № 622 від 30.12.2010р. на 1 909,59р., № 659 від 31.01.2011р. на 548,23 грн., № 870 від 03.08.2011р. на 3 730,94 грн. повернуті відповідачем, що стверджується платіжним дорученням № 22 від 27.06.2013р. на 9 388,76 грн. На вказану суму розмір позовних вимог позивачем зменшено. Тому позовні вимоги у цій частині не є предметом спору.

Кошти, що були сплачені позивачем згідно платіжних доручень: № 4825 від 07.08.2008р. на 938,80 грн., № 426 від 29.08.2008р. на 934,10 грн., № 1370 від 29.08.2008р., № 1271 від 17.11.2008р. на 1 901,98 грн., № 561 від 27.11.2008р., №11347 від 08.04.2009р. на 2 061,65 грн., № 2296 від 22.05.2009р. на 1 156,5 грн., № 13540 від 18.06.2009р. на 480,52 грн., № 16640 від 17.09.2009р. на 971,13 грн., № 9336 від 05.11.2009р. на 1 968,17 грн., № 2177 від 25.03.2010р. на 3 147,80 грн., всього - 15453,78 грн. - підлягали поверненню позивачу.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві на позов № 10-01/3440 від 04.07.2013р. відповідач зокрема просив суд застосувати строк позовної давності до всіх позовних вимог позивача.

Доводи позивача щодо того, що про порушення свого права він дізнався 28.02.2013 р., а тому ним не пропущено строк для звернення до суду, спростовуються фактами, встановленими судовими рішеннями у господарській справі № 14/5025/865/12. Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 р. у вказаній справі, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013 р., встановлено, що орендареві-ПАТ "Хмельницькобленерго" 23.05.2008 р. орендодавцем було надіслано заяву про припинення договору оренди. Отже, в силу умов договору оренди та положень ч. 1 ст. 785 ЦК України, орендар мав негайно повернути орендодавцеві об"єкт оренди, що виключало сплату орендної плати згідно припиненого договору оренди.

Виставлення орендодавцем рахунків на сплату орендної плати не виключало обізнаність орендаря про безпідставність сплати орендної плати по припиненому договору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у позові в частині стягнення 15453,78 грн. боргу з повернення безпідставно отриманих коштів слід відмовити, у зв"язку з пропуском строку позовної давності.

До стягнення з відповідача за неналежне виконання грошових зобов'язань також заявлено пеню, інфляційні та три відсотки річних.

Підстави виникнення цивільних прав і обов"язків визначені у ст. 11 Цивільного кодексу України. До них зокрема відносяться, цивільні права і обов"язки, які виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки; цивільні права та обов"язки, які виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обов"язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування; та інші.

Як зазначено вище, у відповідача, який безпідставно отримав грошові кошти, виникло грошове зобов"язання: повернути ці кошти у п"ятиденний строк позивачу.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР (ст. 1), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача 7 698,78 грн. пені на підставі ст. 1048 Цивільного кодексу України. Разом з тим, положення статті 1048 ЦК України застосовуються до правовідносин, що виникли з договорів позики, і не стосуються спору, який виник між сторонами.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 698,78 грн. пені задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені безпідставно.

Інфляційні та три відсотки річних у розмірі 2 742,50 грн. загалом, нараховані на суми по платежах, здійснених за платіжними дорученнями № 971 від 24.06.2008р., № 215 від 15.05.2008р., №165 від 11.04.2008р., як зазначено вище, також заявлені безпідставно, а тому у їх стягненні також слід відмовити.

Інфляційні та три відсотки річних, що нараховані по платежах з 07.08.2008р. по 25.03.2010р. задоволенню не підлягають, в силу положень статті 266 ЦК України, якою передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи наведе, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача, 4 737,02 грн. інфляційних, 2 837,60 грн. - три відсотки річних, підлягають частковому задоволенню у розмірі: 269,11 грн. інфляційних та 601,44 грн. - три відсотки річних, нарахованих, у зв"язку з порушенням строків повернення коштів за платежами від 17.11.2010 р., 30.12.2010 р., 31.01.2011 р., 03.08.2011 р. (здійснений судом розрахунок міститься у матеріалах справи).

Судові витрати підлягають розподілу згідно з положенням ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-західної електроенергетичної системи (вул. І. Богуна, 5, м. Вінниця, 21100, ідент. код 21725012, р/р 26003072838001 в ПАТ "КБ"Надра" м. Київ Центр МФО 380764) на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (вул. Храновського, 11А, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 22767506 р/р 2600830002570 в ОПЕРВ Хмельницького облуправління ПАТ "Ощадбанк") 269,11 грн. (двісті шістдесят дев"ять грн. 11 коп.) інфляційних, 601,44 грн. (шістсот одну грн. 44 коп.) - 3% річних га 34,95 грн. (тридцять чотири грн. 95 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині стягнення з відповідача 18196,28 грн. боргу, 7 698,78 грн. пені, 4467,91 грн. інфляційних, 2236,16 грн. - 3% річних.

5. Повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір пропорційно сумі, на яку зменшено розмір позовних вимог, про що винести відповідну ухвалу.

Повне рішення складено 17 липня 2013 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддр. прим.

1 -у справу