Постанова № 32436634, 27.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/3487/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Гадяцька районна державна адміністрація Полтавської області про визнання неправомірною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання неправомірною та скасування постанови від 23 травня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-1670/5130/12 від 18 березня 2013 року; встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що постанова від 23 травня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-1670/5130/12 від 18 березня 2013 року, винесена заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області передчасно та не відповідає вимогам пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", а тому є неправомірною. Зауважував, що оскаржуваною постановою закінчено виконавче провадження, оскільки Гадяцька районна державна адміністрація Полтавської області видала розпорядження від 17 травня 2013 року про поновлення договору оренди землі. Однак, на думку позивача, рішення суду не виконано, оскільки договір оренди землі фактично не продовжено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Гадяцьку районну державну адміністрацію Полтавської області /а.с. 9-10/.

У судовому засіданні позивач відмовився від позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в іншій частині позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотань та заперечень не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотань та заперечень не надав.

Згідно частини п'ятої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, зважаючи на те, що норма частини п'ятої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною і підлягає застосуванню судом, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду у адміністративній справі №2а-1670/5130/12 18 березня 2013 року видано виконавчий лист №2а-1670/5130/12 про зобов'язання Гадяцьку районну державну адміністрацію поновити договір оренди земельної ділянки площею 89,9715 га на території Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області із ОСОБА_1.

У подальшому, виконавчий лист від 18 березня 2013 року №2а-1670/5130/12 позивачем пред'явлено для примусового виконання рішення суду до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 03 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП №37301838 з примусового виконання виконавчого листа №2а-1670/5130/12, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 18 березня 2013 року, про зобов'язання Гадяцьку районну державну адміністрацію поновити договір оренди земельної ділянки площею 89,9715 га на території Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області із ОСОБА_1 /а.с. 19/.

23 травня 2013 року на адресу відповідача надійшов лист Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 22 травня 2013 року №887/01-54, яким повідомлено, що розпорядженням голови Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 17 травня 2013 року №176 "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду та поновлення з громадянином ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 89,9715 га (не витребувані паї)" поновлено строком на 4 роки Договір оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006 року загальною площею 89,9715 га (не витребувані паї) /а.с. 24/.

23 травня 2013 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" /а.с. 7/.

Із пояснень позивача у судовому засіданні встановлено та не спростовано відповідачем, що зазначену постанову ОСОБА_1 отримано 06 червня 2013 року.

Позивач не погодився з прийнятою постановою про закінчення виконавчого провадження від 23 травня 2013 року ВП №37301838 та оскаржив її до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із дослідженої у судовому засіданні копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 травня 2013 року ВП №37301838, підставою для її прийняття слугував лист Гадяцької РДА від 22 травня 2013 року №887/01-54 про фактичне виконання рішення суду та надана належним чином завірена копія розпорядження голови Гадяцької районної державної адміністрації від 17 травня 2013 року №176 про поновлення строком на чотири роки договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006 року площею 89,9715 га на території Ручківської сільської ради гадяцького району Полтавської області із ОСОБА_1 /а.с. 7/.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" однією з підстав для закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, суд не погоджується із тим, що третьою особою було виконано виконавчий лист №2а-1670/5130/12, виданий Полтавським окружним адміністративним судом 18 березня 2013 року і у відповідача були належні правові підстави для закінчення виконавчого провадження, з огляду на наступне.

Із дослідженої у судовому засіданні надісланої суду відповідачем копії розпорядження "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду та поновлення з громадянином ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 89,9715 га (не витребувані паї)" від 17 травня 2013 року №176, встановлено, що пунктом 2 розпорядження передбачено укладення протягом 15 днів з моменту прийняття розпорядження додаткової угоди про поновлення Договору оренди /а.с. 22/.

Однак, із пояснень позивача у судовому засіданні встановлено, що Гадяцька районна держана адміністрація ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення Договору оренди, оскільки третьою особою не розроблено, не погоджено, не визначено істотні умови, на неодноразові вимоги позивача не надано/ не направлено ОСОБА_1 для підписання Договір.

Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною першою статті 124 зазначеного Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-XIV передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що поновлення договору оренди земельної ділянки відбувається шляхом укладення договору/додаткової угоди, прийняття розпорядження від 17 травня 2013 року №176 про поновлення з громадянином ОСОБА_1 договору оренди є лише необхідною передумовою, однак не свідчить про поновлення договору.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що Гадяцькою районною державною адміністрацією не поновлено договір оренди земельної ділянки площею 89,9715 га на території Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області із ОСОБА_1.

Доказів наявності проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, надіслання її позивачу та/або відмови/ухиляння позивача від укладення додаткової угоди відповідачем та третьою особою не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстава, за якої було закінчено виконавче провадження та прийнята постанова, була передчасно застосована відповідачем, оскільки фактично, виконавчий документ не було виконано і як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду згідно виконавчого листа.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови покладено на орган державної виконавчої служби.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятої ним постанови від 23 травня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-1670/5130/12 від 18 березня 2013 року.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови від 23 травня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-1670/5130/12 від 18 березня 2013 року є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно пункту 10.2. Постанови Пленуму ВАСУ "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20 травня 2013 року №7 вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із абзацом 1 підпункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв немайнового характеру становить 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 34 грн. 41 коп.,

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту квитанції від 10 червня 2013 року за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у сумі 99,18 грн.

За приписами частини другої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Отже, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 67 грн. 77 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Гадяцька районна державна адміністрація Полтавської області про визнання неправомірною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про закінчення виконавчого провадження від 23 травня 2013 року ВП №37301838.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 грн. /тридцять чотири гривні сорок одна копійка/.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України згідно квитанції від 10 червня 2013 року надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 67,77 грн. /шістдесят сім гривень сімдесят сім копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова