Постанова № 32435959, 11.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р.Справа № 2108/192/2012

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Охтень А.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голопристанської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень, державного акту на право приватної власності на землю,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2012 року ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії виконавчого комітету Голопристанської міської ради по прийняттю рішень №203 від 12 липня 2000 року та №186 від 13 червня 2001 року та видачі ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на землю І-ХС № 033882 та скасувати усі зазначені рішення.

В обґрунтування позивач зазначив, що вважає вказані рішення незаконними, оскільки його ділянка опинилася за межею, що унеможливлює безперешкодне обслуговування його будинку. Також, позивач вказав, що в процесі отримання у власність земельної ділянки він не підписував акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, що суперечить нормам діючого законодавства.

Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 березня 2013 року, позовні вимоги - задоволено.

Суд визнав незаконним та скасував рішення виконавчого комітету Голопристанської міської ради №203 від 12 липня 2000 року, в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, площею 1000 кв.м та для ведення особистого підсобного господарства 219 кв.м та рішення виконавчого комітету Голопристанської міської ради №186 від 13 червня 2001 року, в частині затвердження технічної документації по складанню Державних актів ОСОБА_1 на право приватної власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 1000 кв.м та для ведення особистого підсобного господарства 197 кв.м, по АДРЕСА_1.

Також, суд визнав недійсним Державний акт І-ХС № 033882, про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1197 га, за адресою : АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з позицією позивача та зазначив, що відповідач, затверджуючи технічну документацію та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3, а також, приймаючи оскаржувані рішення, діяв в порушення вимог статей 40, 81, 116, 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК), чим порушив законні права ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки всім доказам та не було здійснено всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, це призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представники апелянта підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечила та просила постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником будинку у АДРЕСА_2. ОСОБА_1 власник будинку у АДРЕСА_1, та вони є суміжними землекористувачами.

Рішенням виконавчого комітету Голопристанської міської ради №203 від 12 липня 2000 року, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 1000 кв.м та для ведення особистого підсобного господарства 219 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Голопристанської міської ради №186 від 13 червня 2001 року, затверджено технічну документацію по складанню Державних актів ОСОБА_1 на право приватної власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 1000 кв.м та для ведення особистого підсобного господарства 197 кв.м, по АДРЕСА_1.

30 червня 2001 року ОСОБА_1 видано Державний акт І-ХС № 033882, на підставі діючого на той час Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII.

Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, який задовольняючи позов, дійшов висновку, що рішення органу місцевого самоврядування підлягає скасуванню та вважає, що вказане рішення суду не відповідає вимогам ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року ( у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст.19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч.14 ст.46 ч.1, 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Конституційний Суд вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їх існуюче становище не буде погіршене прийнятим біль пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції повинен був пересвідчитися в тому, що рішення відповідача були прийняті із суттєвим порушенням вимог земельного законодавства, що стало підставою для порушення законних прав та інтересів ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 2001 року у позивача не виникало сумнівів або претензій на адресу ОСОБА_1 щодо правомірності отримання і користування ним земельною ділянкою.

Тільки після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивач став вважати, що його права, як власника суміжної земельної ділянки порушено.

В матеріалах справи наявне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2012 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні власністю.

Вказаним рішенням позов ОСОБА_1 суд задовольнив та зобов'язав ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_1 на праві власності, земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1, шляхом демонтажу 10 метрів самовільно зведеного паркану, що складається з залізобетонних стовпчиків і металевої сітки, та привести межі земельної ділянки у відповідність Державного акту на право приватної власності на землю.

Тобто, кожним з цих рішень встановлено та підтверджено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1197 га, яка розташована у АДРЕСА_1.

Посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на висновок №2884 почеркознавчого дослідження від 17 вересня 2012 року, з якого вбачається, що в акті узгодження зовнішніх меж землекористування від 11 вересня 2000 року підпис виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, судом апеляційної інстанції як доказ по справі не приймається, у зв'язку із таким.

Так, для вирішення питання щодо підробки підпису ОСОБА_2 в акті узгодження зовнішніх меж землекористування від 11 вересня 2000 року, необхідно було провести судову почеркознавчу експертизу, на огляд якої надаються вільні та експериментальні зразки підпису та оригінал документу, на якому міститься оспорюваний підпис.

Однак, як вбачається з вищенаведеного висновку №2884 почеркознавчого дослідження, він робився по заяві ОСОБА_2 та на підставі електрофотокопії акту узгодження зовнішніх меж землекористування від 11 вересня 2000 року.

Між іншим, в матеріалах справи наявне рішення виконавчого комітету Голопристанської міської ради від 27 липня 2011 року №93 про земельний спір щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким, окрім іншого, зазначено про необхідність укласти договір про встановлення земельного сервітуту на право безперешкодного доступу до житлового будинку.

Ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодного документа, відповідно до якого, спірна частина земельної ділянки перебуває у власності ОСОБА_2 та безпідставно використовується ОСОБА_1

Окрім того, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом своїх прав, встановленого ст. 99 КАС України.

Але, з урахуванням того, що позовні вимоги, заявлені позивачем, є необґрунтованими та безпідставними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають захисту, а тому строк позовної давності на них не розповсюджується.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, а прийняте рішення відповідає вимогам закону.

Враховуючи, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст.ст.195 -196, ч.1 п.3 ст. 198, ч.1 п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 березня 2013 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Голопристанської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень, державного акту на право приватної власності на землю - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова