Рішення № 32434355, 17.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/6462/12 Головуючий у І інстанції Грибанова Ю.Л. Провадження № 22-ц/780/3214/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.Категорія 36 17.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Власенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Васильківська районна державна нотаріальна контора про визнання неправомірними нотаріальних дій, тлумачення заповіту та визнання права на спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А :

17 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про тлумачення заповіту, складеного 27 липня 2005 року ОСОБА_5, посвідченого секретарем виконкому Данилевської сільської ради Васильківського району Київської області Верещак Т.М. та зареєстрованого в реєстрі №81, щодо складу спадкового майна, яке заповідалося ОСОБА_7, визнання неправильними дій завідувача Васильківської державної нотаріальної контори щодо відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 та щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно померлої на ім'я спадкоємця за заповітом ОСОБА_3, зобов'язання завідувача Васильківської державної нотаріальної контори видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна ( яке не охоплене заповітом ), а саме на ? частину спадкового майна ОСОБА_5.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що зміст заповіту є зрозумілим, в ньому визначена зрозуміла воля спадкодавця, а тому відсутня потреба додатково його тлумачити і те, що роз'яснення законодавства з приводу спадкування майна не є тлумаченням заповіту.

Крім того, вказано, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті ОСОБА_5 та була охоплена заповітом, а тому ст.ст. 1223 та 1245 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а відтак, дії Васильківської державної нотаріальної контори по відмові у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину були правомірними.

Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права при його ухваленні.

Просить рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, 27 липня 2005 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй та на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в рівних частинах ( а.с. 20, 46 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 ( а.с. 45 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, унаслідок чого відкрилася спадщина на її майно у відповідності до положень ст. 1220 ЦК України ( а.с. 43, 45 ).

Позивач 29 лютого 2012 року звернувся до Васильківської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ( а.с. 44 ).

Листом від 20 вересня 2012 року завідувач нотаріальної контори ОСОБА_8 повідомила, що у відповідності до ст. 1241 ЦК України позивач права на обов'язкову частку у спадщині не має, після чого ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеними вимогами ( а.с. 20 ).

При цьому, у справі залучена Васильківська районна державна нотаріальна контора і то лише третьою особою ( а.с. 2-5 ).

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними нотаріальних дій та визнання права на спадкування за законом і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 1220, 1222, 1223 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-213 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в цій частині, оскільки вони повністю спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що позивач входить до кола осіб, які мають право на спадкування, не спростовують висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання неправомірними нотаріальних дій та визнання права на спадкування за законом та не є підставою для задоволення апеляційних вимог.

Частина доводів, зокрема, про беззаперечне право позивача на спадкування за правом представлення на підставі ст. 1266 ЦК України спростовується листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до п. 5.3. якого, спадкування за правом представлення має місце у випадках встановлених ст. 1266 ЦК, за умови якщо спадкоємець першої - третьої черг спадкування за законом помер до відкриття спадщини.

При цьому, норми ст. 1266 ЦК України застосовуються лише щодо відносин при спадкуванні за законом.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення у зазначеній частині, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Однак, зазначені доводи апеляційної скарги про скасування рішення суду в частині відмови у позові про тлумачення заповіту, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження при розгляді справи судом другої інстанції.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 1256 ЦК України, у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно ж положень ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною ( сторонами ).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції, при ухваленні рішення в цій частині, вимог зазначених норм матеріального права не врахував і помилково ухвалив рішення про відмову у позові.

А тому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги про про тлумачення змісту правочину, яке здійснити наступним чином: до складу спадкового майна ОСОБА_5 відноситься все її майно, належне на праві власності де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті належало та на що за законом мала право.

У відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 54,88 ( 107,30 + 57,35 ) : 3 ) грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Васильківська районна державна нотаріальна контора про визнання неправомірними нотаріальних дій, тлумачення заповіту та визнання права на спадкування за законом, у частині тлумачення заповіту, скасувати і ухвалити за цими вимогами нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Васильківська районна державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту задовольнити.

Зміст заповіту ОСОБА_5 від 27 липня 2005 року у частині складу спадкового майна необхідно тлумачити наступним чином: до складу спадкового майна ОСОБА_5 відноситься все її майно, належне на праві власності де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті належало та на що за законом мала право.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 54,88 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба