Рішення № 32434285, 11.07.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

11.07.2013

Справа № 0418/1778/2012

2/0203/456/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Авраменко А.М.,

за участю: представника позивача - Портянко Ю.І.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4 про визнання правовідносин такими, що припинились, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з 28 лютого 2012 року перебуває цивільна справа №0418/1778/2012 за позовом ТОВ «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, яка ухвалою від 05 липня 2012 року була прийнята до свого провадження суддею Маймур Ф.Ф. в зв'язку із переведенням попереднього судді до іншого суду (а.с.1, 35, 38-40).

В судовому засіданні 16 серпня 2012 року ухвалою суду визначено вірне найменування позивача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що 29 березня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №ML-301/116/2007, за умовами якого вказаний відповідач отримав кредит 170000 доларів США, зобов'язавшись його повернути до 29 березня 2032 року, сплативши проценти та інші платежі відповідно до умов договору. Виконання ОСОБА_4 його кредитних зобов'язань в повному обсязі забезпечено договором поруки №SR-301/068/2007 від 29 березня 2007 року, укладеним між кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_5, як поручителем. Посилаючись на те, що відповідачі не виконують належним чином свої договірні зобов'язання, достроково повертати кредит на вимогу кредитора не бажають, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, розмір якої станом на 21 листопада 2011 року становить 1959972,81 гривень, а також просив покласти на відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, заперечувала проти наведеного позивачем розміру заборгованості в частині стягнення пені, посилаючись на пропуск позивачем річного строку позовної давності, встановленого законом для пред'явлення вимоги про стягнення пені з боржника.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечував в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_5 як з поручителя, посилаючись на те, що договір поруки на підставі ст.559 ч.4 ЦК України припинив свою дію.

З 15 серпня 2012 року в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа №0418/5585/2012 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4 про визнання правовідносин такими, що припинились.

Ухвалою суду від 20 листопада 2012 року вищевказані цивільні справи за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та за позовом ОСОБА_5 були об'єднані в одне провадження, а об'єднаному провадженню присвоєно номер №0418/1778/2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_5 послалась на те, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_4, як позичальником, його кредитних зобов'язань, 29 березня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №SR-301/068/2007. Вказуючи, що кредитний договір та договір поруки не містять визначення саме строку їх дії, з часу укладення договору поруки минуло п'яти років, а жодної вимоги про виконання боргових зобов'язань позичальника до ОСОБА_5, як поручителя, не надходило, позивач просила суд на підставі положень ст.559 ч.4 ЦК України визнати правовідносини за спірним договором поруки такими, що припинили свою дію 30 березня 2008 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на укладення додаткової угоди до спірного договору поруки, надіслання і позичальнику, і поручителю вимог про погашення заборгованості за кредитом.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення даного позову не заперечувала.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 29 березня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», як кредитодавцем, правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_4, як позичальником, було укладено кредитний договір №ML-301/116/2007, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 170000 доларів США, зобов'язавшись його повернути щомісячними платежами в розмірі 566,67 доларів США в термін до 29 березня 2032 року, сплативши 4,49%річних +FIDR аз користування кредитом, а також інші обов'язкові платежі. За порушення прийнятих на себе зобов'язань із повернення кредиту, сплати процентів за користування позичальник зобов'язався сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки. Також кредитним договором передбачено право кредитора вимагати дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом у випадку порушення позичальником строків та порядку повернення кредиту. Викладене підтверджується матеріалами справи (а.с.4-8, 14-32).

Пунктом 7.3 вказаного кредитного договору визначено, що договір діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань в повному обсязі.

Також судом встановлено, що 29 березня 2007 року з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_4 взятих на себе договірних зобов'язань між ЗАТ «ОТП Банк», як кредитором, правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_5, як поручителем, було укладено договір поруки №SR-301/068/2007, а 19 листопада 2009 року - додатковий договір №1 до нього, яким певні пункти договору поруки викладені в новій редакції. За умовами даного договору поручитель зобов'язалась перед кредитором відповідати солідарно та в повному обсязі із позичальником ОСОБА_4 за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором №ML-301/116/2007 від 29 березня 2007 року (а.с.9, 14-32, 71, 219).

Статтею 4 вказаного договору поруки визначено, що договір поруки діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (а.с.9).

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4, як позичальник, не виконує належним чином взяті на себе грошові зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку кредитодавець, скориставшись правом вимагати дострокове повернення кредиту та плати за нього, своїми досудовими письмовими вимогами від 01 липня 2011 року та від 11 лютого 2012 року просив позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5 погасити, здійснивши дострокове повернення кредиту. Однак останні вказані вимоги не виконали, а розмір заборгованості станом на 21 грудня 2011 року за кредитним договором №ML-301/116/2007 від 29 березня 2007 року склав 245306,3 доларів США (за курсом НБУ - 1959972,81 гривень), з яких 155953,67 доларів США (за курсом НБУ - 1246054,23 гривень) - заборгованість за тілом кредиту, 34173,04 доларів США (за курсом НБУ - 273039,17 гривень) - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 55179,59 доларів США (за курсом НБУ - 440879,41 гривень) - пеня (а.с.10, 43, 63-67, 215-218).

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України), а також договір поруки (ст.553 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст.549 ЦК України).

За змістом ст.ст.546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання в повному обсязі.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за кредитними договорами №ML-301/116/2007 від 29 березня 2007 року, а також договором поруки №SR-301/068/2007 від 29 березня 2007 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_4, ОСОБА_5 даних договорів, а також встановлено невиконання останніми, на відміну від кредитора, своїх зобов'язань за цими договорами та встановлено наявність у кредитора, а відтак і у ТОВ «ОТП Факторинг Україна», права вимагати дострокове повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги останнього за поданим ним позовом про стягнення заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не погоджується із твердженнями представника ОСОБА_4 про неможливість стягнення пені внаслідок пропуску позивачем річного строку позовної давності, оскільки відповідно до наданих позивачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна» розрахунків заборгованості пеня нарахована боржникам лише за останні 7 місяців 2011 року - за період з 19 червня 2011 року по 21 грудня 2011 року, в той час як вказаний позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, в тому числі спірної пені, 28 лютого 2012 року, а відтак за змістом ст.ст.256, 258, 260, 261 ЦК України позивач дотримався спеціального річного строку позовної давності, передбаченого законом для вимоги про стягнення неустойки (пені).

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4 про визнання правовідносин такими, що припинились, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ст.559 ч.4 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При цьому пред'явленням вимог до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову, що також узгоджується із висновками ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи, викладеними в абзаці третьому п.24 постанови Пленуму №5 від 30 березня 2012 року. За змістом положень п.2 частини №1, п.7.2 частини №2 кредитного договору №ML-301/116/2007 від 29 березня 2007 року його сторони на підставі домовленості і шляхом вільного волевиявлення визначили строк виконання основаного зобов'язання через зазначення остаточного терміну його виконання - 29 березня 2032 року, що повністю узгоджується з нормами ст.ст.3, 6, 627, 1054 ЦК України і тим самим не суперечить вимогам цивільного законодавства, зокрема положенням параграфу №1, 2 Глави 71 ЦК України, які регулюють питання укладення кредитних договорів. Отже, приймаючи до уваги викладене і те, що кредитодавцем було надіслано ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як позичальнику та поручителю відповідно, письмові досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором - 01 липня 2011 року та 11 лютого 2012 року, до суду кредитор звернувся із позовом про стягнення заборгованості з позичальника та поручителя 28 лютого 2012 року, а строк виконання основного зобов'язання за договором - 29 березня 2032 року, в суду відсутні підстави вважати поруку ОСОБА_5 припиненою в порядку ст.559 ч.4 ЦК України в зв'язку із пропуском шестимісячного строку на пред'явлення вимоги до поручителя.

Не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і положення ст.559 ч.4 ЦК України, якими визначено, що порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги. Такий висновок суду заснований на тому, що, як зазначалось вище, п.2 частини №1, п.7.2 частини №2 кредитного договору №ML-301/116/2007 від 29 березня 2007 року строк виконання основного зобов'язання фактично є встановленим.

Крім того, суд не погоджується із твердженнями сторони позивача ОСОБА_5 про відсутність в спірному договорі поруки строку його дії, як підстави для застосування до цього договору поруки положень ст.559 ч.4 ЦК України. Правова позиція суду щодо цього питання ґрунтується на тому, що спірний договір поруки містить статтю 4, в якій зазначено, що договір поруки діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі. Таким чином, спірним договором поруки, як і кредитним договором, визначено строк дії зобов'язань через посилання на термін - подію, з настанням якої договір поруки припиняються, що не суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки за змістом ст.ст.3, 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, якщо інше безпосередньо не вказано в законі. Параграф 3 Глави 49 ЦК України, який регулює питання укладення договорів поруки, не містить безпосередньої заборони на визначення в такому договорі саме терміну його припинення. Оскільки ж і строк, і термін дії договору за своїм змістом визначають кінцеві межі дії цього правочину в часі, а норма ст.559 ч.4 ЦК України за своїм змістом та призначенням в першу чергу пов'язує припинення договору поруки саме з невизначеністю, відсутністю в договорі такого часового проміжку дії правочину/зобов'язання, а не з назвою цього часового проміжку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_5 безпідставними та спрямованими на уникнення нею як поручителем грошової відповідальності за невиконання свого договірного зобов'язання.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірного договору поруки будь-якої підстави припинення даного договору, передбаченої ст.559 ч.4 ЦК України, що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4 про визнання правовідносин такими, що припинились.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення даного позову, вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача в рівних частках судовий збір в розмірі 3219 гривень, тобто по 1609,5 гривень з кожного (а.с.3).

Судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого ОСОБА_5 за подання свого позову, враховуючи результати його розгляду, відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 553, 554, 559, 610-612, 625, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 36789421) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №ML-301/116/2007 від 29 березня 2007 року - 1959972,81 гривень, з яких 1246054,23 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 273039,17 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 440879,41 гривень - пеня.

У рахунок повернення судових витрат стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 36789421) 3219 гривень, тобто по 1609,5 гривень з кожного.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4 про визнання правовідносин такими, що припинились - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Ф.Ф. Маймур