Постанова № 32431792, 15.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р.Справа № 916/1313/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова, О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ПАТ „ОТП Банк" - Морозов О.В.

від ТОВ „Альянс-Жилстрой" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „ОТП Банк"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 11.06.2013 р. про відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство

у справі № 916/1313/13

за заявою публічного акціонерного товариства „ОТП Банк"

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Жилстрой"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду від 11.06.2013 р. (суддя Лепеха Г.А) відмовлено публічному акціонерному товариству „ОТП Банк" (далі також - ПАТ „ОТП Банк", Скаржник, Банк) у порушенні провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Жилстрой" (далі також - ТОВ „Альянс-Жилстрой", Боржник).

Вказана ухвала винесена на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що подання заяви про банкрутство ТОВ „Альянс-Жилстрой", як одного з солідарних боржників Банку, є передчасним, необґрунтованим; Банком, як кредитором не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а саме, що вимоги Банку до ТОВ „Альянс-Жилстрой" не є повністю забезпеченими заставою.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою ПАТ „ОТП Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить її (ухвалу) скасувати, а справу передати на розгляд місцевого господарського суду. Свої вимоги Банк обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали помилково дійшов висновку, що ПАТ „ОТП Банк" не має права звертатись з заявою про визнання банкрутом Боржника, оскільки зобов'язання останнього встановлюються договором поруки, а також, що вимоги Банку, які виникли на підставі кредитного договору, укладеного останнім з Кононовим С.В., та згаданого договору поруки, укладеного між Банком і Боржником, є забезпеченими заставою майна. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції, в порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також - Закон по банкрутство) не повно досліджені обставини справи при з'ясуванні наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Боржника. Так, зокрема, Скаржник вказує, що в судовому засіданні не була встановлена вартість майна, переданого Кононовим С.В. в заставу Банку, у зв'язку з чим суд передчасно дійшов висновку про повне забезпечення цим майном вимог останнього. Також Банк посилається на встановлення ним того факту, що вказане майно взагалі не належить Кононову С.В.

Крім того, Банк звертає увагу, що, згідно вимог ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, підставою для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство є забезпечення вимог кредитора саме майном боржника, що також свідчить про помилкову відмову місцевим господарським суд у порушені провадження за поданою Скаржником заявою.

В судове засідання представник ТОВ „Альянс-Жилстрой" не з'явився, хоча про час і місце судового засідання Боржник був повідомлений судом належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а. с. 99). Про причини неявки зазначена особа апеляційну інстанцію не повідомила, її явка обов'язковою не визнавалась, а відтак, судова колегія приходить до висновку, що обставини, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні відсутні, а права сторони, яка не з'явилась, не порушені.

Ухвалою апеляційної інстанції разом з прийняттям апеляційної скарги ПАТ „ОТП Банк" було зобов'язано останнього надати до судового засідання докази направлення копій апеляційної скарги та додатків до неї на адреси сторін у справі станом на 01.07.2013 р. Зазначені докази надані 15.07.2013 р. представником Банку в судовому засіданні та залучені апеляційною інстанцією до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Скаржника, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції у вказаній ухвалі відповідають вимогам чинного законодавства і обставинам справи, а тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали відсутні, зважаючи на наступне.

Враховуючи положення п. п. 1, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство та прийняття заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ „Альянс-Жилстрой" ухвалою місцевого господарського суду саме 27 травня 2013 р., в даному проваджені судовою колегією застосовуються положення Закону про банкрутство в його редакції, що діє після 19.01.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2013 р. (вх. № 2114/13) до місцевого господарського суду надійшла заява ПАТ „ОТП Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Альянс-Жилстрой" на загальних підставах, відповідно до вимог ст. ст. 1, 11, 12, 16 Закону про банкрутство. Вимоги Банку до Боржника склали 6 382 662, 05 грн. Ухвалою місцевого господарського суду від 27 травня 2013 р. вказана заява була прийнята до провадження.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 11 Закону про банкрутство заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором.

Згідно приписів ст. 1 Закону про банкрутство кредитором є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. При цьому законодавець, надаючи у вказаній статті тлумачення термінів, виділяє окремо конкурсних кредиторів - кредиторів з вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечене заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; та забезпечених кредиторів - кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Також положеннями ст. 11 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви про порушення справи про банкрутство мають бути додані: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно з законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Положеннями ч. ч. 6, 7 ст. 11 Закону про банкрутство визначено, що заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; до заяви кредитора додаються також: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства судова колегія приходить до висновку, що особа, яка звертається до місцевого господарського суду з заявою про визнання боржника банкрутом повинна довести, що вона є кредитором боржника (у розумінні визначення, наданого положеннями ст. 1 Закону про банкрутство), що саме в неї до боржника існують грошові вимоги встановленого законом розміру, наявність та безспірність яких підтверджується відповідними доказами, а також, що такі вимоги не погашаються боржником на протязі законодавчо встановленого терміну - трьох місяців та не покриваються заставою за наявністю такої. При цьому судова колегія звертає увагу, що вказані обставини мають бути наведені в заяві ініціюючого кредитора та підтверджені належними доказами саме на момент подання такої заяви до місцевого господарського суду, оскільки безпосередньо ця заява є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Разом з тим слід зауважити, що, відповідно до змісту положень ст. 12 Закону про банкрутство, отримавши відповідну заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, господарський суд приймає її до провадження за відсутністю підстав для відмови у прийнятті такої заяви (ст. 14 Закону про банкрутство) або для її повернення (ст. 15 Закону про банкрутство); перевірка ж обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора, згідно положень ст. 16 Закону про банкрутство, здійснюється судом вже в підготовчому засіданні.

Як свідчать матеріали поданої ПАТ „ОТП Банк" заяви, на підтвердження своїх вимог останнім надано кредитний договір № МL-2501/186/2006 від 21липня 2006 р. (далі також - Кредитний договір) з додатками до нього, укладений між Акціонерним комерційним банком „Райффайзенбанк Україна" - Кредитор (правонаступник ПАТ „ОТП Банк") та Кононовим Сергієм Валентиновичем, згідно якого Кредитор надав останньому кредит у розмірі 800 000 дол. США для придбання нерухомого майна; договір поруки № SR-501/186/2006 від 21 липня 2006 р. (далі також - Договір поруки), укладений між Акціонерним комерційним банком „Райффайзенбанк Україна" (правонаступник ПАТ „ОТП Банк") та ТОВ „Альянс-Жилстрой" на забезпечення виконання зобов'язань Кононова С.В. за Кредитним договором; рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2011 р. ( далі також - рішення від 31.10.2011 р.), згідно якого у справі № 2-1866/11 за позовом ПАТ „ОТП Банк" до Кононова С. В., Кононової О. Ю. та ТОВ „Альянс-Жилстрой" про стягнення заборгованості за Кредитним договором на користь Банку, зокрема, з названих осіб солідарно стягнуто 781 399,87 доларів США боргу, що станом на день винесення рішення становило 6 233 226, 76 грн.; виконавчий лист від 31 жовтня 2011 р., виданий на виконання зазначеного рішення від 31.10.2011 р.; постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2012 р. ВП № 30814822 відносно Боржника - ТОВ „Альянс-Жилстрой"; розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 27.03.2012 р.

Дослідивши зазначені докази, судова колегія дійшла висновку, що Банком, як ініціюючим кредитором не доведено наявності всіх підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

Так, відповідно до вимог ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання; ч. 1 ст. 543 вказаного кодексу визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку про доведення Банком, що він є кредитором ТОВ „Альянс-Жилстрой", як солідарного боржника і його (Банку) вимоги є грошовими; що його вимоги є наявними та безспірними, оскільки сума заявлених вимог відповідає законодавчо встановленому розміру, так як Банк, скориставшись наведеним вище правом, передбаченим ч. 1 ст. 543 ЦК України, звернувся до Боржника з вимогою про виконання обов'язку в повному обсязі; що вимоги Банку підтверджується наявним, судовим рішення від 31.11.2011 р., яке набуло чинності, та постановою про відкриття виконавчого провадження відносно Боржника.

Разом з тим, надані докази, на думку судової колегії, не підтверджують факт саме невиконання Боржником його обов'язку протягом законодавчо встановлених трьох місяців, оскільки подана заява не містить доказів того, що за відкритим виконавчим провадженням № 30814822 з Боржника не були стягнуті грошові кошти.

Суд першої інстанції вказаній обставині помилково не надав належної правової оцінки а ні під час вирішення питання про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а ні у підготовчому засіданні. В той час, коли доведення вказаної обставини є обов'язковим для ініціюючого кредитора одночасно з поданням ним заяви про порушення справи про банкрутство, а дослідження цієї обставини судом повинно здійснюватись під час вирішення питання про прийняття згаданої заяви.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду про недоведення Банком також і обставини, що його вимоги не покриваються заставою.

Так, під час розгляду справи, місцевим судом було встановлено, що між Акціонерним комерційним банком „Райффайзенбанк Аваль" (правонаступник - ПАТ „ОТП Банк") та Кононовим С.В. на забезпечення виконання Кредитного договору було також укладено договір іпотеки № PML-501/186/2006 від 21 липня 2006 р. (а. с. 53-60), згідно якого останній передав в іпотеку Банку нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 27, кв. 2, вартість якої, за згодою сторін, на момент укладення договору визначена в сумі 6 976 999 грн.

Як вже вказувалось вище, положеннями ст. 1 Закону про банкрутство законодавець встановив, що кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) є саме забезпеченим кредитором. Тобто, як вбачається з законодавчого визначення, законодавець вважає що забезпеченим кредитором є кредитор, вимоги якого взагалі являються забезпеченими майном, при цьому відсутня принципова позиція, що вимоги такого кредитора повинні бути забезпечені тільки майном безпосередньо самого Боржника, оскільки у визначенні вказаного терміну законодавець прирівнює забезпечення заставою майна боржника з забезпеченням заставою майнового поручителя.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що Банк є саме забезпеченим кредитором, та його вимоги щодо зобов'язань Боржника є забезпеченими вищезгаданим договором іпотеки від 21 липня 2006 р. Отже Банк, саме на момент звернення до місцевого суду з вказаною заявою, повинний був довести, що його вимоги до ТОВ „Альянс-Жилстрой" в розмірі 6 382 662, 05 грн. не забезпечені заставою майна. Між тим подана Банком до місцевого суду заява взагалі не містить відомостей про згадані відносини іпотеки.

Зважаючи на зазначені обставини, судова колегія цілком погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги Банку повністю забезпечені заставою, оскільки вартість заставного майна за договором іпотеки значно перевищує розмір грошових вимог Банку до Боржника.

Не приймаються до уваги наведені в апеляційній скарзі посилання Банку на те, що заставне майно, передане Банку за договором іпотеки № PML-501/186/2006, не належить Кононову С.В., на доказ чого Скаржником до апеляційної скарги додано копію інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки така копія жодним чином не засвідчена, всупереч вимогам ст. 36 ГПК України, а також оскільки Скаржником не доведено неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції під час розгляду останнім справи. Відтак, згадані докази, відповідно до ст. 101 ГПК України, не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

З тих же підстав не приймається до уваги судовою колегією і надана разом із апеляційною скаргою копія листа начальника ВПВР ГУЮ в Одеської області від 30.12.2011 р. № 09.1-30246/В-1/434, згідно якого за результатами експертної оцінки вартість нерухомого майна - приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 27 загальною площею 313,3 кв. м. становить 4 478 291, 00 грн.

Крім того, судова колегія повторно звертає увагу, що всі докази, які доводять наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство мають бути подані ініціюючим кредитором саме разом із заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки така заява є підставою для порушення чи відмови у порушенні такого провадження. Подана ж Банком заява, як і матеріали самої справи, не містять жодних доказів обставин, на які Банк посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу ПАТ „ОТП Банк" без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103,105,106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суд Одеської області від 11.06.2013 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова підписана 16.07.2013 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.