Постанова № 32431268, 09.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 5021/1875/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013у справі господарського суду№ 5021/1875/12 Сумської областіза заявою Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської областідоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4про визнання банкрутом,ліквідаторарбітражний керуючий Іваненко Н.О.,за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.03.2013 (суддя Гордієнко М.І.) задоволено клопотання ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Іваненко Н.О. та затверджено розмір оплати послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місць здійснення ним своїх повноважень.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) ухвалу господарського суду Сумської області від 28.03.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в Кролевецькому районі Сумської області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 29.04.2013 та ухвалу суду першої інстанції від 28.03.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні оплати послуг ліквідатору у даній справі арбітражному керуючому Іваненко Н.О. в розмірі двох мінімальних заробітних плат. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального права, а саме ст.ст. 31, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з абзацом 3 частини 4 ст. 31 Закону, арбітражний керуючий має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 14 ст. 31 Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, відповідно до ч. 12 ст. 31 Закону, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 порушено з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 3 ст. 52 зазначеного Закону провадження у справі відсутнього боржника здійснюється за особливою процедурою, яка не передбачає обов'язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів боржника. Зазначена норма права є спеціальною та діє щодо окремих категорій боржників у процедурах банкрутства, а всі загальні норми права у процедурі банкрутства діють в частині, що не суперечить спеціальним нормам права.

Постановою господарського суду Сумської області від 17.01.2013 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іваненко Н.О.

Ліквідатор Іваненко Н.О. звернувся до суду з клопотанням № 376/12 від 04.02.2013 про затвердження оплати послуг ліквідатора у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення своїх повноважень у даній справі.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, враховуючи особливості, передбачені ст.52 Закону про банкрутство, зокрема відсутність комітету кредиторів, відповідно до приписів ст. 3-1 Закону, правомірно задовольнив клопотання ліквідатора банкрута - ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Іваненко Н.О. та затвердив розмір оплати послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

Відповідно до норм ст. 31 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого (ліквідатора) відбувається на платній основі. Тобто, послуги ліквідатора у даній справі про банкрутство у будь-якому випадку повинні бути оплачені.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.16 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Проте, виходячи з вимог частин 12, 14 ст. 31 Закону, фактичне отримання арбітражним керуючим оплати послуг неможливо без затвердження ухвалою господарського суду розміру, періоду, джерела та порядку оплати послуг арбітражного керуючого.

Як вбачається з матеріалів справи, при винесенні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 28.03.2013 не вирішувалось питання відшкодування оплати послуг арбітражного керуючого з будь-якого із вказаних в ст. 3-1 Закону джерел, а було лише затверджено мінімальний розмір оплати таких послуг, як це передбачено нормами Закону.

Доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються як такі, що ґрунтується на невірному тлумаченні положень ст.3-1 Закону, зокрема ототожненні понять "затвердження розміру оплати послуг ліквідатора" та "здійснення оплати послуг, відшкодування витрат ліквідатора".

Відсутність фінансування також не може бути підставою для відмови у затвердженні розміру оплати послуг ліквідатора банкрута у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України, вважає оскаржувану постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 у справі № 5021/1875/12 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Погребняк В.Я.

Хандурін М.І.