Постанова № 32431219, 16.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 922/770/13-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м.Харків

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013

зі справи № 922/770/13-г

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків (далі - відділення АМК України)

до публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м.Харків (далі - Товариство)

про стягнення штрафу та пені.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Харченко С.В.;

відповідача - Зубрич Д.О.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року відділення АМК України звернулося з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просило стягнути з Товариства 34 000,00грн. штрафу та 34 000,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2013 у справі №922/770/13-г (суддя Жиляєва Є.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 (колегія суддів у складі: суддя Россолов В.В. - головуючий, судді Ільїн О.В. і Тихий П.В.), позов задоволено. Стягнуто з Товариства в доход державного бюджету України 34000,00грн. штрафу та 34 000,00грн. пені.

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 02.04.2013, постанову суду апеляційної інстанції від 20.05.2013 в частині стягнення пені та в цій же частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, в повному обсязі, не обмежуючись тими посиланнями, що містяться у касаційній скарзі, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 05.01.2012 відділенням АМК України було прийнято рішення № 2-К "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 1/02-102-10, яким визнано, що Товариство за результатами діяльності 2008, 2009, 2010 роках та станом на грудень 2011 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку встановлення побутових газових лічильників населенню в межах м.Харкова із частками 59, 81, 64 та 46,8 відсотка відповідно. Визнано, що дії Товариства, які полягали у встановленні та застосуванні економічно необґрунтованої вартості монтажних робіт шляхом збільшення годинної заробітної плати бригади, яка виконувала ці роботи, призвели до завищення вартості послуги з встановлення ПЛГ в цілому і є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку встановлення ПЛГ населенню в межах м.Харкова, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. За вказане порушення на Товариство був накладений штраф у розмірі 34 000,00грн., який підлягав сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копію рішення № 2-К позивачем вручено відповідачу 25.01.2012, тобто кінцевий строк оплати штрафу сплив 25.03.2012.

У цьому зв'язку судами також було встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2012 у справі № 5023/1479/12 було визнано недійсним рішення відділення АМК України від 05.01.2012 № 2-К зі справи 1/02-102-10. Проте постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2012, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012, рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2012 у справі № 5023/1479/12 було скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Частиною другою ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини п'ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем рішення відділення АМК України від 05.01.2012 позивач, уточнивши свої вимоги, наполягав на стягненні з відповідача 34000,00грн. штрафу та 34 000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до частини п'ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та із застосуванням законодавчого обмеження її максимального розміру за період з 11.09.2012 по 21.10.2012 та з 07.11.2012 по 02.12.2012 включно.

Судами також встановлено, що відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на безпідставність заявлених до нього вимог з огляду на те, що з 09.01.2013 він перебуває у стані банкрутства, а також на те, що саме з цієї дати господарським судом було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Сукупності встановлених по справі обставин суди дали відповідну оцінку і, з урахуванням вимог ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача суми несплачених штрафу та пені.

Заперечення відповідача проти позову попередні судові інстанції не взяли до уваги, вважаючи, що предмет позову за цією справою відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у тій його редакції, що діяла до 19.01.2013, не входить до складу грошових зобов'язань боржника, а отже, дія мораторію не поширюється на ті правовідносини, які виникли між сторонами за цією справою.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, штрафні санкції, накладені на суб'єкта господарювання рішенням органу АМК України, не можуть стягуватися протягом дії мораторію на задоволення вимог його кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини були встановлені судами, ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 було порушено провадження у справі про банкрутство стосовно Товариства та з моменту її прийняття введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згадані вимоги чинного законодавства та встановлені обставини справи суди попередніх інстанцій належним чином не врахували та дійшли неправильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову за умови дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та відсутності даних про її припинення.

Наведене дає підстави для скасування обох судових рішень, прийнятих за справою. Беручи до уваги, що фактичним обставинам справи, які були встановлені з достатньою повнотою, суди дали неправильну юридичну оцінку, Вищий господарський суд України, скасовуючи прийняті за справою рішення, вважає за можливе прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 49, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 у справі № 922/770/13-г скасувати.

3.У задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" судовий збір у сумі 860,25грн. за розгляд апеляційної скарги та у сумі 860,25грн. за розгляд касаційної скарги.

5.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Харківської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко