Постанова № 32426812, 08.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 р. Справа №805/3714/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Сапєгіній А.Г.,

за участю:

прокурора не з'явився,

представників позивача, - Абдуліна М.Г., Каптьонкова Г.Є., Лаврова А.І.,

представників відповідача,- Романченко Л.І., Середа Т.О., Беховець О.М.,

представника третьої особи,- Сажин В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Часівоярський вогнетривкий комбінат", звернулось до суду з позовною заявою до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову зазначив, що 02.11.2012 року Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби за результатами позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року, встановлені порушення та складено акт № 1308/15/00191773.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року, форми «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року, форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року.

Позивач не погоджується із спірними податковими повідомленнями - рішеннями та вважає їх такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень встановлених з боку позивача є необґрунтованими.

Вважає рішення податкового органу таким, що порушує його права та інтереси, тому просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач визначив, що доводи адміністративного позову не спростовують порушень вставлених податковим органом з боку позивача.

Таким чином, вважають висновки акта перевірки обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення - рішення, такими, що прийнято правомірно.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пояснив суду, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" з ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" за перевіряємий період вчинені на виконання договору поставки № СН-682/11 від 05.12.2011 року, є реальними та направлені на отримання економічного ефекту, що наразі підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, - Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат», (Далі, - ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»), є юридичною особою та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, - Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

02.11.2012 року Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби за результатами позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року, встановлені порушення та складено акт № 1308/15/00191773 (далі - акт перевірки) (том 1 а.с. 9-16).

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року, форми «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року, форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року (далі - спірні рішення) (том 1 а.с. 18-20).

Спірним рішенням форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року на підставі п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) за порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 б ст.. 200, п. 201.10 ст. 201 розділу І, У ПКУ ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму основного платежу 769739 гривень за декларацією № 9056852567від 19.09.2012 року за серпень 2012 року та нараховано штраф на суму 384870 гривень (том 1 а.с.18).

Спірне рішення форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року оскаржується в частині зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму основного платежу 736840,90 гривень та штрафу на суму 376645 гривень (том 1 а.с. 174).

Спірним рішенням форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року на підставі п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, абз.2 п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПКУ за порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 б ст. 200, п. 201.10 ст. 201 розділу І, У ПКУ ПАТ, «Часівоярський вогнетривкий комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму основного платежу 176427 гривень з якої основний платіж на суму 117618 та штраф на суму 58809 гривень (том 1 а.с.19).

Спірним рішенням форми «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року на підставі п.п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, ПКУ за порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, розділу У ПКУ, ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зменшено розмір від ємного значення з ПДВ на суму 368995 гривень за декларацією № 9056852567 від 19.09.2012 року за серпень 2012 року (а.с.20).

Згідно висновків акту перевірки з боку ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» встановлені порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 б ст. 200, п. 201.10 ст. 201 розділу І, ІІ, У ПКУ у вигляді завищення суми податкового кредиту по декларації за серпень 2012 року у розмірі 754414 гривень занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду серпня 2012 року у розмірі 385419 гривень, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 368995 гривень по декларації за серпень 2012 року (рядок 19, 20.2 декларації), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (вересня 2012 року) в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2012 року у розмірі 769739 гривень та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (липня 2012) з урахуванням акту № 1183/15/00191773 від 26.09.2012 року попередньої перевірки у розмірі 117618 гривень.

В обґрунтування висновків акту перевірки податковим органом покладено наступні обставини.

Згідно з поданою ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» податковою декларацією з ПДВ за серпень 2012 року від 19.09.2012 року № 9056852567 та додатками сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме липень 2012 року складає 769739 гривень.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за серпень 2012 року охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів липня 2012 року в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду серпня 2012 року за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ включно.

Таким чином в обґрунтування висновків акту перевірки у даній справі покладено обставини та висновки акту перевірки № 1153/15/00191773 від 26.09.2012 року.

Згідно висновків акту перевірки № 1153/15/00191773 від 26.09.2012 року з боку ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» встановлено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 1298.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за червень 2012р. у розмірі 459 256,00 грн., завищено суму податкового кредиту по декларації за липень 2012р. у розмірі 501 938,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 459 256,00 грн. по декларації за червень 2012р. (рядок 19.20.2 декларації), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (липня 2012р.), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 501 938,00 грн. по декларації за липень 2012р. (рядок 19.20.2 декларації), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (серпня 2012р.) та завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2012р.

На підставі акту перевірки № 1153/15/00191773 від 26.09.2012 року були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001371640, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 459 256,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 229 628,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001381640, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 501938,00 грн.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі № 805/1646/13-а (залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року) (том 5 а.с. 239-244, том 6 а.с.1-16) задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001371640 про зменшення податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за липень 2012 року у сумі 459 256,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 229 628,00 грн. повністю, від 10.10.2012р. № 0001381640 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2012р. у сумі 469 040,00 грн., внаслідок чого:

визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001371640 про зменшення податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за липень 2012 року у сумі 459 256,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 229 628,00 грн.;

визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012р. № 0001381640 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2012р. у сумі 469 040,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України,- обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.2 ст. 14 КАС України, - постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 124 Конституції України,- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст.14 КАС України,- постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 255 КАС України,- постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд не приймає до уваги висновки акту перевірки № 1153/15/00191773 від 26.09.2012, оскільки Донецький окружний адміністративний суд постановою від 17.04.2013 року у пов'язаній справі № 805/1646/13-а вже дійшов висновку про їх необґрунтованість у зв'язку із чим скасував оскаржувані рішення, які було прийнято на їх підставі.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність висновків акту перевірки обґрунтованих висновками акту № 1153/15/00191773 від 26.09.2012.

Стосовно висновків акту перевірки щодо завищення задекларованого позивачем показника в рядку 10.1 декларації на суму ПДВ 754414 гривень, суд зазначає наступне.

В обґрунтування висновків щодо завищення суми податкового кредиту у розмірі 748414 гривень податковий орган покладає наступні обставини.

Ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, як документів, які підтверджують реальність господарських операцій на виконання договору поставки № СН-682/11 укладеного позивачем 05.12.2011 року з ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія» «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

Податковий орган зазначаючи про те, що ТОВ Торгівельно-виробнича компанія» «Часівоярський вогнетривкий комбінат» не є виробником продукції відвантаженої на виконання договору поставки вказує що його фінансово-господарські відносини з ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія» «Часівоярський вогнетривкий комбінат» із контрагентами постачальниками ТОВ «Ритейл ДОН» та ТОВ «Торгівельно-ресурсний центр» є такими, що направлені на мінімізацію сплати податків третім особам та безпідставного формування даних податкової звітності.

Суд не погоджується із висновками акту перевірки у цій частині з наступних підстав.

Суд не погоджується з твердженням податкового органу щодо виключності товарно-транспортної накладної як документа, що підтверджує факт надання транспортних послуг, оскільки зазначене не передбачено положеннями податкового законодавства.

Окрім цього, типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95.

Відповідно до пп. б) п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.1992, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Оскільки наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, його дія не розповсюджується на підприємства, що не входять в сферу управління Міністерства транспорту України.

Враховуючи, що позивач та сторони з якими укладено договори не входить в сферу управління Міністерства транспорту України, застосування товарно-транспортної накладної за формою №1-ТН для підприємства не є обов'язковим.

За таких обставин відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для невключення витрат з придбання обладнання до складу податкового кредиту, оскільки зазначене включення здійснено на підставі інших документів, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

До того ж факт постачання товарів та їх відповідність якості, кількості підтверджується актами про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від 02.08.2012, 30.08.2012, прибутковими ордерами від 08.08.2012, 17.08.2012, та актами прийому-здавання ТМЦ з якості від 03.08.2012, 08.08.2012, 30.08.2012.

Суд не погоджується із позицією податкового органу, щодо причетності ланцюга постачання ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія» «Часівоярський вогнетривкий комбінат» із контрагентами постачальниками ТОВ «Ритейл ДОН» та ТОВ «Торгівельно-ресурсний центр», з наступних підстав.

Інформація бази даних податкового органу, використана під час проведення перевірки, а також покладена в обґрунтування висновків акту, на думку суду, не є належним доказом при їх формуванні, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Така думка суду узгоджується із позицією ВАСУ, яка викладена в постановах від 20.09.2012 року у справі № К 9991/574/12, № К 9991/5991/11, № 9991/24891/11.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

У відповідності до листа від 02.06.2011 № 742/11/13-11 складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на таке.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначена думка суду, у цій частині, узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Позиція податкового органу, якій суд надає оцінку, також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ Торгівельно-виробнича компанія» «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на виконання договору № СН-682/11 від 05.12.2011 року (із специфікаціями) (том 1 а.с.242-250, том 2 а.с.1-98) свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні, які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (том 2 а.с. 99-178), акти приймання-здачі виконаних робіт, рахунки, накладні, прибуткові ордери, акти прийому-сдачі ТМЦ, подорожними листами, актами, тощо (том 2 а.с.179- 250, том 3 а.с.1-250, том 4 а.с.1-250, том 5 а.с. 1-112).

Перевезення здійснювалось за ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", про що свідчать подорожні листи вантажного автомобіля.

Оприбуткування придбаного товару відбулось згідно з прибутковими ордерами на підставі накладних та рахунків, виданих ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" та оформлено актами здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей.

Подальше фактичне використання в господарській діяльності позивачем, не спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

На час здійснення спірних операцій, контрагент позивача ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" та його контрагенти ТОВ "Торгівельно-ресурсний центр" та ТОВ "Рітейл-Дон" були діючими та мали право на виписку податкових накладних.

Зазначене спростовує висновки акту перевірки, оскільки приписами Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

До того ж у акті перевірки податковим органом самостійно визначено, що за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин суб'єкта господарювання позивача з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними.

Також не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру) (том 1 а.с.204).

Таким чином, судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат", а також його контрагенти - ТОВ "Торгівельно-ресурсний центр" та ТОВ "Рітейл-Дон" на час здійснення господарських операцій були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" підтверджені первинними бухгалтерськими документами та іншими документами (накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками, актами, подорожніми листами вантажного автомобіля).

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема дана норма визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи такі рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними, що приводить до безпідставного прийняття рішень.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Обвинувального вироку в кримінальній справі відповідачем суду не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обов'язковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювань нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за можливу несплату податків продавцем (його контрагентами) або порушення ними правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ "ТВК "часівоярський вогнетривкий комбінат".

Оскільки інших обставин в обґрунтування висновків акту перевірки у цій частині не відповідачем зазначено, суд приходить до висновку про правомірність формування податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія» «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на суму 748414 гривень.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки у вигляді заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду серпня 2012 року у розмірі 385419 гривень, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 368995 гривень по декларації за серпень 2012 року (рядок 19, 20.2 декларації), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (вересня 2012 року) в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2012 року у розмірі 769739 гривень та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (липня 2012) з урахуванням акту № 1183/15/00191773 від 26.09.2012 року попередньої перевірки у розмірі 117618 гривень.

Стосовно висновків акту перевірки щодо завищення суми податкового кредиту у розмірі 6000 гривень за наслідками наслідками фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Транс Систем Лоджистік» суд зазначає наступне.

В обґрунтування висновків щодо завищення суми податкового кредиту у розмірі 6000 гривень податковий орган покладає наступні обставини.

Позивачем до податкового органу відповідно до п. 201.10 ст. 201 розділу У ПКУ надана заява № 2-20-72 від 20.09.2012 року про порушення постачальниками (зокрема ТОВ «Транс Систем Лоджистік») порядку реєстрації в ЄДР податкових накладних та надано додаток 8 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року у якому вказано суму ПДВ у розмірі 21166,67 замість 27166,67 гривень.

Судом встановлено, що до податкової декларації за серпень 2012 року позивач надав додаток № 8 зі скаргою на ТОВ «Транс Систем Лоджистік» про порушення реєстрації податкової накладної № 768 від 22.08.2012 року в ЄДР податкових накладних. До заяви додано копію податкової накладної № 768 від 22.08.2012 року на суму ПДВ 27166,67 гривень і платіжного доручення № 5638 від 22.08.2012 року на суму 163000 гривень з якої ПДВ 27166,67 гривень.

Проте в додатку № 8 гр.7 сума ПДВ дійсно зазначено 21 166,67 гривень замість 27166,67.

Разом з тим, суд вважає, що описка допущена в додатку № 8 не вплинула на оподаткування, оскільки гр. 7 носить інформаційний характер, а правомірність формування податкового кредиту підтверджена податковою накладною № 768 від 22.08.2012 року на суму ПДВ 27166,67 гривень, платіжним дорученням № 5638 від 22.08.2012 року на суму 163000 гривень з якої ПДВ 27166,67 гривень (том 1 а.с. 54-64).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності спірного рішення в оскаржуваній частині.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про скасування спірних рішень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 2294 гривень.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "ТВК "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби форми «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року, форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року, в частині зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму основного платежу 736840,90 гривень (сімсот тридцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 90 коп. та штрафу на суму 376645 гривень (триста сімдесят шість тисяч шістсот сорок п'ять) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" судовий збір у розмірі 2294 гривень (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 08 липня 2013 року.

Повний текст постанови складений 13 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.