Постанова № 32426744, 08.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року о 12 год. 25 хв. м. Львів № 813/3822/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Фермерського господарства «Бурка В.В.», представник - не прибувдо Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, представник - не прибув Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, представник - не прибувпро встановлення наявності чи відсутності повноважень, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Бурка В.В.» (далі - ФГ «Бурка В.В.») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області) з вимогами:

1. Визнати протиправним:

- не виконання ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області вимог ст. 40, 124 Конституції України, ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370;

- бездіяльність ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370;

- не виконання ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області вимог ст. 40 Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації» при розгляді звернення ФГ «Бурка В.В.» за вих. №172 від 09.04.2013 року та ненадання відповіді на дане звернення;

2. Зобов'язати ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області:

- дотримуватись вимог ст. 40, 124 Конституції України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370 та здійснити всіх заходів передбачених ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» для виконання зазначеної постанови;

- дотримуватись вимог ст. 40 Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації» при розгляді звернення ФГ «Бурка В.В.» за вих. №172 від 09.04.2013 року та надати обґрунтовану відповідь ФГ «Бурка В.В.» на дане звернення;

3. Встановити, чи до повноважень ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області входить виконання вимог ст.ст. 40, 124 Конституції України, ст.14 Кодексу адміністративного судочинства, ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації», постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370 та надання обґрунтованої відповіді ФГ «Бурка В.В.» на звернення за вих. № 172 від 09.04.2013 року;

4. На підставі ч. 3 ст.2 КАС України вказати, чи ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області при здійсненні заходів для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370 та при розгляді звернення ФГ «Бурки В.В.» за вих. № 172 від 09.04.2013 року діяло: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 02.01.2013 року за вих. №3 на адресу ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області було направлено оригінал виконавчого листа № 2а-6888/12/1370, згідно якого зобов'язано ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області здійснити всіх заходів для виконання виконавчого листа № 2а-2357/11/1370, виданого 08.12.2011 року Львівським окружним адміністративним судом. Головний державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області Шестак Олег Володимирович 21.03.2013 року виніс постанову про відмову у відкриті виконавчого провадження ВП № 37030953, де зазначив, що ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області не є юридичною особою та не може бути боржником у виконавчому провадженні. З такими діями позивач не погоджується та вважає їх протиправними.

09.04.2013 року за вих. №172 позивачем керуючись ст. 40 Конституції України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про доступ до публічної інформації» на адресу ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області було направлено звернення про те, чи відповідач отримав і коли саме, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370. Просив направити нормативні документи прийняті ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області на виконання зазначеної постанови. По даний час позивач не отримав обґрунтованої відповіді, в результаті чого вважає, що порушено його права гарантовані ст. 40 Конституції України. З урахуванням вищезазначеного, просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 27.06.2013 року, відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з відсутністю згоди позивача, судом залучено до участі у справі другого відповідача - УДВС ГУЮ у Львівській області.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. 10.06.2013 року за вх. № 20856 подав клопотання, у якому просить розглядати справу у його відсутності, всі вимоги та доводи висвітлені в адміністративному позові підтримує, а тому суд ухвалив розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідачі у судове засідання жодного разу не прибули, явку уповноваженого представника до суду не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та телефонограмами. Заперечень проти позову та заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надходило.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності представників відповідачів на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.ст. 71, 128 КАС України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно ст. 255 КАС України, постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, є ознакою складу злочину передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України як невиконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Органами державної виконавчої служби, згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Таким чином, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

Вказана позиція викладена у п. 15 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3.

З огляду на викладене, ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області не є належним відповідачем у справі, що виключає можливість задоволення заявлених до нього позовних вимог. Враховуючи вищезазначене, судом залучено до участі у справі другого відповідача - УДВС ГУЮ у Львівській області.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівський окружний адміністративний суд виніс постанову у справі № 2а-6888/12/1370 від 29.08.2012 року, згідно якої постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.07.2012 року, винесену державним виконавцем Мироненко Віктором Володимировичем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, скасовано як незаконну та зобов'язано ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області здійснити всі заходи для виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-2357/11/1370 від 08.12.2011 року.

На підставі виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-6888/2012, виданого 18.12.2012 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області Шестаком Олегом Володимировичем, 21.03.2013 року розглянута заява стягувача та керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкриті виконавчого провадження ВП № 37030953, згідно якої ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області не є юридичною особою, тому не може бути боржником у виконавчому проваджені.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі їх невиконання в добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закону № 606-XIV).

Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження відповідно до ст. 19 Закону № 606-XIV на підставі виконавчого документа у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 26 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 5) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що згідно ст.ст. 2, 3 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, а відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом органів державної виконавчої служби. Окрім того, виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Тому, підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачена п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV, не може бути застосована до даних правовідносин.

Оскільки, відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, то суд розцінює постанову винесену головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області Шестаком О.В. від 21.03.2013 року ВП № 37030953 про відмову у відкриті виконавчого провадження, не інакше, як ухилення від виконання ч.1 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження», а саме державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з положення ст. 51 Закону № 606-XIV у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби .Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області здійснити всіх заходів передбачених ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370, не можуть розглядатися судом у якості окремих позовних вимог, оскільки вже в силу визнання судом незаконною постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідач згідно ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний поновити виконавче провадження та вжити передбачені законом заходи по виконанню рішення суду.

Щодо вимоги позивача стосовно встановлення наявності чи відсутності повноважень, а саме чи до повноважень ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області входить виконання виконавчого листа № 2а-6888/2012 виданого 18.12.2012 року Львівським окружним адміністративним судом, то суд виходить з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 14 КАС України передбачає, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виходячи з аналізу норм ст. 3 Закону № 606-XIV відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом органів державної виконавчої служби. Окрім того, виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону № 606-XIV учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. Згідно ч. 2 ст. 11 цього Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 17 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, крім інших, виконавчі листи, які видаються судами.

Відповідно до ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Отже, як вбачається з вищезазначених норм чинного законодавства, до повноваження ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області, як структурного підрозділу органів державної виконавчої служби, входить виконання виконавчого листа № 2а-6888/2012 виданого 18.12.2012 року Львівським окружним адміністративним судом, а посилання державного виконавця в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.03.2013 року на те, що ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області не є юридичною особою та не може бути боржником у виконавчому провадженні, як обставину, що виключає здійснення виконавчого провадження на думку суду є безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370, то суд відмовляє у її задоволенні з наступних мотивів.

Частина 1 статті 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Проте, з винесенням державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.03.2013 року вбачаються дії, яким суд вже дав оцінку. Відтак, відсутні підстави стверджувати, що відповідач у такий спосіб проявив бездіяльність.

Щодо вимоги позивача про невиконання ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області вимог законодавства при розгляді звернення за вих. № 172 від 09.04.2013 року та ненадання відповіді на дане звернення, а також зобов'язання відповідача надати обґрунтовану відповідь ФГ «Бурка В.В.», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Стаття 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 даного Закону, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Стаття 22 даного Закону передбачає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту па інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Відмова в задоволенні залиту на інформацію надається в письмовий формі.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем керуючись ст. 40 Конституції України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про доступ до публічної інформації» 09.04.2013 року за вих. № 172 на адресу ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області було направлено запит на інформацію (як зазначає позивач - звернення) про те, чи отримав відповідач і коли саме, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370 з проханням направити нормативні документи прийняті ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області на виконання зазначеної постанови та вимог ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

На запит позивач не отримав обґрунтованої відповіді. У матеріалах справи відсутні докази вчинення дій та вжиття відповідачем заходів щодо надання відповіді на порушені позивачем у запиті питань, а тому вимога позивача про невиконання ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області вимог законодавства при розгляді запиту на інформацію (звернення) за вих. № 172 від 09.04.2013 року та ненадання відповіді на нього, а також зобов'язання відповідача надати обґрунтовану відповідь є правомірною та підлягає задоволенню.

Суд розглядає адміністративні справи згідно ч. 2 ст. 11 КАС України не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріплений у ст. 11 КАС України зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Правила ч. 3 ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням ст. 162 КАС України, суд дійшов висновку, що для захисту порушених прав позивача належним способом захисту є визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 37030953 від 21.03.2013 року.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого відповідачем зроблено не було.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом із тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги та встановлені судом обставини.

Згідно ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФГ «Бурка В.В.» про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії підлягають до задоволення частково.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру на користь позивача необхідно стягнути судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.03.2013 року ВП № 37030953.

Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області здійснити всі заходи для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року по справі № 2а-6888/12/1370.

Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області надати обґрунтовану відповідь фермерському господарству «Бурка В.В.» на звернення за вих. № 172 від 09.04.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь фермерського господарства «Бурка В.В.» (с. Тартаків, Сокальський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 25235046) 17 (сімнадцять) гривень 50 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 липня 2013 року.

Суддя Кедик М.В.