Ухвала суду № 32426388, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К-27700/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представників позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 по справі №2-а-504/08/2270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» (далі-ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр», позивач) до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі-Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області, відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові податкові повідомлення-рішення від 09.06.2008 №0000252300/0, №0000272500/0.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 13.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 19.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.4.1 ст. 4, пп.7.4.1 п. 7.4. пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.20, п.1.32. п.1.43. ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 та пп.5.2.10 п.5.2, пп. 5.3.2, абз.1 та абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.3.5 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3, п.7.4. ст. 7, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 28.05.2008 № 824-05471885-21073, складеного за наслідками проведення виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.06.2008 №0000252300/0, №0000272500/0, якими позивачеві визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 783945,00грн., у тому числі 574200,00грн. основного платежу та 209745,00грн. штрафних (фінансових) санкцій); з податку на додану вартість у сумі 81374,00грн., у тому числі 54249,00грн. основного платежу та 27125,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 654643,00грн. з нарахуванням 188406,00грн. штрафних (фінансових) санкцій відповідно.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем:

- п.п.1.20.1, п.п.1.20.2 п.п.1.20.51, п.1.20, п.1.43. ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, п.п.7.4.2, пп.7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок завищення ціни при реалізації щебеневої продукції відсіву ТОВ «Український граніт». В основу такого висновку покладено реалізацію відсіву іншим підприємцям, які не є платниками податку на додану вартість. Позивачеві також збільшено валовий дохід в сумі 48412,00грн., отриманий від надання транспортних послуг для ТОВ «Український граніт» по перевезенню «вскриші»;

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до валових витрат вартості орендної плати за отриманий в оренду від ПП. ОСОБА_3 транспортного засобу - самоскид - БілАЗ-7523, з огляду на відсутність доказів, що підтверджують наявність у власності останнього вказаного транспортного засобу, а також внаслідок віднесення до валових витрат вартості послуг з ведення технічного та бухгалтерського обліку, ведення первинної облікової документації, отриманих від ПП. ОСОБА_4, як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача;

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.4.2, пп.7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до валових витрат вартості орендної плати за отримані в суборенду транспортні засоби і механізми від ТОВ «Український граніт»;

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1, п.8.7. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до валових витрат вартості ремонту техніки, здійсненого ТОВ «Торгюрсервіс» та вартості підрядних робіт по устаткуванню котла опалювального, виконаних ТОВ «Альфа-газ»;

- п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, валові доходи не збільшено на суму коштів отриманих від продажу іноземної валюти;

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок заниження податку на додану вартість в сумі 54249,00грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 266909,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведено, що ціна договору щодо реалізації відсіву не відповідає рівню звичайної (справедливої) ціни; позивачем не надавалися транспортні послуги ТОВ «Український граніт» по перевезенню «вскриші», а здійснювалося її вивезення під час проведення вскришних робіт на підставі наказу у зв'язку з відсутністю місця для складання на території підприємства; отримання послуг від ПП. ОСОБА_4 та від ТОВ «Торгюрсервіс», а також отримання в оренду від ПП. ОСОБА_3 транспортного засобу підтверджено первиними документами; пов'язаність позивача з орендодавцями транспортних засобів і механізмів «Український граніт» не підтверджено належними доказами, а тому висновки про завищення орендної плати є необґрунтованими; відповідачем не враховано самостійне визначення підприємством помилки та зняття з валових витрат вартості підрядних робіт, виконаних ТОВ «Альфа-газ».

Проте, такий виносок судів є передчасним та помилковим, оскільки встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В обґрунтування доведеності факту вчинення ПП. ОСОБА_4 спірних господарських операцій щодо ведення технічного та бухгалтерського обліку, ведення первинної облікової документації, суди вказали на те, що реальність вказаних операцій підтверджується первинними документами, разом з тим, вказаний факт не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України.

Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат, відповідач, у судовому процесі звертав увагу на пояснення ПП. ОСОБА_4 (т.2 арк. спр. 336-342) з яких вбачається, що вказана особа не має бухгалтерської (економічної) освіти та стажу роботи за даною освітою, зареєструвався суб'єктом господарської діяльності з визначенням видів діяльності в сфері бухгалтерського обліку за пропозицію посадових осіб ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр», з перерахованих на його рахунок коштів від ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» отримував лише 800,00грн., а інші виплачував працівникам підприємства.

Разом з тим, судами вказаним обставинам в порушення вимог статті 86 КАС України не було надано будь-якої оцінки.

Залишено судом поза увагою також інформація Територіального управління держгідропромнагляду по Хмельницькій області, викладена в листі №1001 від 11.08.2008, згідно якої за ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» зареєстровано транспортний засіб - самоскид - БілАЗ-7523, а реєстрація будь-яких технологічних транспортних засобів за ПП. ОСОБА_3 не здійснювалась.

Отже, факт реальності господарських операцій з ПП. ОСОБА_4 та ПП. ОСОБА_3 не може вважатися встановленим.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити частково.

Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв