Ухвала суду № 32426341, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К-17321/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника позивача Камінського А.Ф.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 у справі №2-а-5106/08 за позовом Закритого акціонерного товариства «Житомирпромспецбуд» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Житомирпромспецбуд» (далі-ЗАТ «Житомирпромспецбуд», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі-ДПІ у м.Житормирі, відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.02.2008 №0000039230/0 та №0000382301/0.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 02.04.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.05.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Житомирі просила скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Житомирі посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 пп.7.9.5 п.7.9 ст.7, пп.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №460/23-1/33019799/0110 від 29.01.2008, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Житомирпромспецбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.04.2007, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 08.02.2008 №0000039230/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 31363,00грн., у тому числі 21301,00грн. основного платежу та 10062,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000382301/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25560,00грн., у тому числі 17040,00грн. основного платежу та 8520,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.6.1 ст.6, п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8, п.п.8.4 ст.8, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок збільшення валових витрат на суми перевищення балансової вартості над виручкою від продажу основних фондів групи 1, які виведені з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого у жовтні 2006 року підприємством не донараховано податок на додану вартість в сумі 17040,45грн.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2006 в рахунок погашення боргової вимоги, яка виникла внаслідок виконання договору поруки, суд визнав за ТзОВ «Центробуд» право власності на адміністративний будинок та приміщення механічної майстерні ЗАТ «Житомипппомспецбуд». Вказане нерухоме майно було предметом іпотеки між банківською установою та ДП «СБМУ «Житомирспецбуд» (правонаступник - ЗАТ «Житомипппомспецбуд»).

Порядок визначення валових витрат та валових доходів при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги встановлено п.п. 7.9.5 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до абз.1 якого відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною продажу такої застави.

За приписами п.п.8.4.3. п.8.4 ст.8 вказаного Закону у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Враховуючи той факт, що заставлене майно в податкову обліку позивача перебувало у складі основних фондів групи 1, база оподаткування податком на прибуток підприємств за операцією з його продажу повинна визначатись згідно п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином., при визначаючи позивачеві податкових зобов'язань за операцією з передачі права власності на заставлено майно, податковим органом безпідставно застосовано п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8 вказаного Закону, яким визначено порядок нарахування амортизації. А тому, за відсутності встановленого факту порушення позивачем п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначення позивачеві податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 08.02.2008 №0000039230/0 є неправомірним.

Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Отже, зазначена норма безпосередньо встановлює лише три випадки, за якими база оподаткування операцій з поставки основних фондів групи 1 визначається за звичайними цінами.

Разом з тим, жодний з перелічених випадків не стосується операції з передачі права власності на заставлене майно в рахунок погашення боргових вимог заставодержателя за договором іпотеки, а тому базу оподаткування спірної операції на рівні балансової вартості заставленого майна визначено відповідачем безпідставно.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв