Ухвала суду № 32426336, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К-32814/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника позивача Куліш А.С.

відповідача Шила М.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 по справі №2-а-613/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Джонсон» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Джонсон» (далі-ТОВ «СК Джонсон», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі-СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП, відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 №0000384030/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 15.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.11.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, ч.«б» пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

До суду надійшло також клопотання СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про заміну відповідача його правонаступником, яким є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 20.11.2009 №534/40-30/00146137, складеного за результатом проведеної СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП перевірки ТОВ «СК Джонсон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2009 року сум податку на додану вартість по податковим накладним ДП «Visage advertising Limitid» , податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 №0000384030/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 267576,00грн.

Податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем бюджетного відшкодування, посилаючись на відсутність можливості здійснення постачальника товару у ланцюгу, а саме: ТОВ «Техностар - ХХІ» якого визнано банкрутом згідно судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута від 11.12.2008.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За встановлених судом обставин, щодо факту сплати сум податку на додану вартість своїм постачальникам, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 55, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

1. Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків її правонаступником - Міжрегіональним головним управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

2. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв