Ухвала суду № 32426329, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р. м. Київ К-27876/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 11.07.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010

у справі № 2-а-40773/09/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Харківська ТЕЦ-5"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції

Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Харківська ТЕЦ-5" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство „Харківська ТЕЦ-5") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (правонаступник - Дергачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області) про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0001032310/0 від 18.12.2008, в частині донарахування на загальну суму 51982940, 8 грн.; № 0001022310/0, в частині донарахування на загальну суму 29929280, 50 грн.; № 0001311722/0, в частині донарахування на загальну суму 9963 грн.; № 0000242310/0 від 11.03.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33324244, 5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 позовні вимоги позивача задоволені, скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001032310/0 від 18.12.2008, яким визначено позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині донарахування на загальну суму 51982940, 8 грн.; 0001022310/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в частині донарахування на загальну суму 29929280, 50 грн.; № 00013 11722/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в частині донарахування на загальну суму 9963 грн., № 0000242310/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 33324244,5 грн..

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008 та складено акт №1197/23-104/05471230 від 02.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: №0001032310/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 51983383, 8 грн.; №0001022310/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29944328 грн.; №0001311722/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 10002 грн.

Відповідачем проведена невиїзна перевірка позивача з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по поставці природного газу від ТОВ „Компанія „Будімпекс" за період з 01.03.2007 по 30.06.2007 та складено акт №213/23-104/05471230 від 02.03.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000242310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 33324244, 5 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в III та IV кварталах 2007 року самостійно було включено до складу валових доходів безнадійну заборгованість в сумі 167836 грн. по зобов'язанням у яких минув строк позовної давності, у тому числі заборгованість за векселями, які були отримані у якості оплати за поставлену електроенергію ТОВ „Електробудінвест" за договором №99/113-759 від 12.11.1999 в сумі 133363 грн. термін виконання зобов'язань лютий 2003 року, ВАТ „Хартрон-Інкорпорейтед" в сумі 20093 грн., а також ВАТ „Котельно-механчіний завод" в сумі 14380 грн.

Позивачем при включенні зазначеної суми до складу валових доходів не було зменшило одночасно суму валових витрат за відповідний період на суму оприбуткованого товару.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, між ВАТ „Харківська ТЕЦ-5" та ТОВ „Компанія Будімпекс" було укладено договір №27/02/1-154 від 27.02.2007, згідно з яким останнє поставило позивачу протягом березня-вересня 2007 року природний газ в обсязі 254793 тис.куб.м. на загальну суму 237095986, 50 грн., постачання газу оформлено актами передачі-приймання природного газу.

Позивачем віднесено до складу валових витрат витрати на придбання природного газу за договором №27/02/1-154 від 27.02.2007 в липні-вересні 2007 року в сумі 103799011, 20 грн. (в тому числі у липні 2007 року в обсязі 45073,00 тис.куб.м. на суму 38343601, 10 грн., у серпні 2007 року в обсязі 36501 тис.куб.м. на суму 31051400, 70 грн., у вересні 2007 року в обсязі 40442 тис.куб.м. на суму 34404009, 40 грн.).

Позивачем також віднесено до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 42975964,80 грн.

Відповідач дійшов висновку про нікчемність договору №27/02/1-154 від 27.02.2007 р. та порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 п. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок завищення валових витрат у III кварталі 2007 року у сумі 103946754 грн., порушення пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" внаслідок завищення податкового кредиту (заниження податку на додану вартість) на загальну суму 42973965 грн.

Нікчемність правочину №27/02/1-154 від 27.02.2007 р. встановлена відповідачем з посиланням на ст.ст. 203. 215, 216, 228 ЦК України з огляду на підписання з боку постачальника актів прийому-передачі газу та податкових накладних не директором ТОВ „Компанія Будімпекс" ОСОБА_3, а іншою невідомою особою.

Внаслідок цього Державна податкова інспекція вважає, що ТОВ „Компанія Будімпекс" та його посадові особи не мали на меті отримання прибутку та соціальних результатів від здійснення господарської діяльності; з боку позивача укладення даного правочину мало на меті заволодіння державним майном шляхом несплати податку в особливо великих розмірах.

Позбавлені належного правового обґрунтування та не доводять наявність умислу з боку ВАТ „Харківська ТЕЦ-5" доводи відповідача про відображення позивачем з метою заволодіння державним майном договору №27/02/1-154 від 27.02.2007 в податковому обліку та завищення в III кварталі 2007 року валових витрат.

З огляду на недоведення відповідачем правомірності підстави та порядку відібрання пояснень ОСОБА_3 на ім'я в.о. начальника відділу податкової міліції Дергачівської МДПІ від 21.11.2008 р., подальшого підтвердження відповідної інформації, є вірним висновок суду першої інстанції про відхилення зазначеного доказу як такого, що не відповідає критеріям належності та допустимості

Станом на 18.12.2008 р. висновок судово-почеркознавчої експертизи №10154 за кримінальною справою №49-2335 від 19.12.2008 не був складений та був відсутній у відповідача, що позбавляє його права посилатися на цей висновок як доказ правомірності прийняття спірних повідомлень-рішень від 18.12.2008.

На вимогу суду першої інстанції та апеляційного суду відповідачем не було надано докази результатів розслідування кримінальної справи №49-2335, зокрема обвинувальний вирок суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, факт підписання податкових накладних з боку платника податку ТОВ „Компанія Будімпекс" не уповноваженою особою не доведено.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а ТОВ „Компанія Будімпекс" зареєстровано платником податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що природний газ, спожитий позивачем протягом 01.12.2007 - 31.12.2007 згідно додаткової угоди №11 від 29.11.2007 до договору №27/02/1-154 було відпущено на умовах відстрочення до 15.01.2008 кінцевого розрахунку та під процент в розмірі 18 відсотків річних на вартість газу в тому числі податок на додану вартість.

Сума процентів за товарним кредитом склала 988200 грн., в тому числі податок на додану вартість 164692 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відсотки за товарним кредитом по договору №27/02/1-154 від 27.02.2007 є сумами, що передаються покупцем в зв'язку з компенсацією вартості природного газу, входять до бази оподаткування операції з поставки та є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Стосовно проведення позивачем у VI кварталі 2007 року розрахунків з фізичними особами за надані послуги на загальну суму 18825 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, відповідач встановив порушення пп. 19.2 "а" п. 19.2. ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" та здійснив донарахування цього податку в сумі 3321 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізичні особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, сплату ними єдиного податку та їх участь у правовідносинах з ВАТ „Харківська ТЕЦ-5" саме в якості підприємців підтверджується реєстраційними, первинними та платіжними документами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 у справі № 2-а-40773/09/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 у справі № 2-а-40773/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко