Ухвала суду № 32426320, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К-42470/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 04.07.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010

у справі № 2а-1394/10/0670

за позовом Дочірнього підприємства „Агросервіс" Фірми „Житомирінвест"

до Державної податкової інспекції в Андрушівському районі

Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Агросервіс" Фірма „Житомирінвест" звернулось до

Житомирського окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2007 по 31.03.2009 та складено акт перевірки № 568/23/13565407 від 15.06.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0001052301/3 від 11.02.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання податку на додану вартість 3945708 грн.; № 0002491701/2 від 12.11.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб 69345 грн.; № 0001002301/3 від 11.02.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 48115 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.7, п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п.5.3 та пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток у сумі 1753491 грн.; пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 14605 грн.; п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 805 - підприємство використало дотаційні кошти не для виплати дотацій виробникам сільськогосподарської продукції - здавачам м'яса в живій вазі, а використовували для погашення боргу перед суб'єктами підприємницької діяльності - приватним підприємцям за виплачену ними дотацію здавачам м'яса в живій вазі власними коштами всього в сумі 3921446,71 грн.; п. 4.3.36 ст. 4, п. 6.3.4 ст. 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", не нараховано і не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 24609,48 грн.

Правове регулювання оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності продукції тваринництва (птахівництва) в Законі України „Про податок на додану вартість", встановлено нормами пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 та п. 11.21 ст. 11, було направлено на створення пільгового режиму оподаткування з метою державної підтримки розвитку цієї галузі виробництва.

Згідно з пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності і господарювання.

Також, абзацом 1 п. 11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", було встановлено, що до 01 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовуються виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Відповідно до п. 4 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 805 від 12.05.1999 переробні підприємства під час приймання поставлених молока та м'яса в живій вазі виписують приймальні квитанції сільськогосподарським підприємствам та особистим селянським господарствам.

Згідно з п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.

Оплата особистим селянським господарствам вартості поставлених ними переробному підприємству молока та м'яса в живій вазі і виплата дотацій здійснюються готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення.

Вищевказана норма визначає порядок здійснення оплати особистим підсобним господарствам населення вартості проданих ними переробному підприємству молока та м'яса в живій вазі і виплати їм дотацій переробним підприємством і не передбачає відповідальності переробних підприємств за порушення такого порядку або взагалі не здійснення зазначених виплат.

Відповідно до пп. 5.1.3. п. 5.1 ст. 5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців та керівників підприємств.

Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання контролюючих органів згідно з Указом Президента України від 12.06.95 № 436 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, проведеною перевіркою не було встановлено факту заниження або завищення суми податкових зобов'язань позивача, заявлених у податкових деклараціях.

Нормами пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідно до пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Доходи громадян, одержані від ведення особистого селянського господарства, оподатковуються згідно з пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", яким визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються і не декларуються, зокрема, доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Позивачем протягом 2007-2009 рік виплачувався дохід особам, які є власниками сільськогосподарської продукції і відповідно вони мають право на отримання доходу від податкового агента без сплати податку, що підтверджується довідками форми № 3-ДФ.

Відповідно до пп. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Положення даного пункту є спеціальним по відношенню до податкового обліку витрат на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні основних фондів.

Також підпунктом 8.7.1 цього Закону визначено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відображено вартість основних засобів у сумі 1232440 грн.

Таким чином, позивач мав право віднести до складу валових витрат 123244 грн. витрат на ремонти основних фондів, в тому числі зарплату працівникам, які здійснювали ремонт основних фондів.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не було віднесено до складу валового доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на кінець періоду 31.03.2006 строк позовної давності не минув по контрагентах „Промінь", „Терра", „Вікторія" і тільки по одному контрагенту „Липницька дільнична лікарня" вказаний строк минув.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що неможливо визначити окремо, яке б було податкове зобов'язання з податку на прибуток, якщо б сума кредиторської заборгованості була б позивачем віднесена до складу валових доходів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 2а-1394/10/0670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 2а-1394/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко