Ухвала суду № 32425971, 19.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р.

справа № 14/27

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Кіровоградської області від 22 грудня 2011 року у справі №14/27 за адміністративним позовом казенного підприємства „Кіровгеологія” до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2008 року казенне підприємство „Кіровгеологія” звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (далі за текстом - Кіровоградська ОДПІ), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 09.10.2007 року №0006291520/1 про застосування штрафних санкцій на суму 6 620,85 грн. та від 17.10.2007 року №0006301520/0 про застосування штрафних санкцій на суму 106 940,86 грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 22 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 09.10.2007 р. №0006291520/1 про застосування штрафних санкцій на суму 6 620,85 грн. та від 17.10.2007 р. №0006301520/0 (про застосування штрафних санкцій на суму 106 940,86 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 липня 2007 року Кіровоградською ОДПІ проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання підприємством за період з 30.08.2004 року по 14.06.2007 року, результати якої викладені в акті перевірки №3961520/04746400.

За результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №№004161520/0, 0004151520/0, 0004141520/0 від 06.08.2007 року про нарахування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Не погодившись з донарахуванням штрафних санкцій, 17.08.2007 року платник податків звернувся до Кіровоградської ОДПІ зі скаргою.

За результатами розгляду первинної скарги податковим органом прийнято рішення від 09.10.2007 року за №23559/10/25-018, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 06.08.2007 року №0004141520/0, №0004151520/0, №0004161520/0, від 08.08.2007 року №0004211520/0, а скаргу позивача без задоволення; збільшено на 6 620,85 грн. суму штрафних санкцій визначених у податковому повідомленні-рішенні від 06.08.2007 року №0004151520/0; збільшено на 106 940,86 грн. суму штрафних санкцій визначених у податковому повідомленні - рішенні від 06.08.2007 року №0004141520/0.

На донараховані суми штрафних санкцій Кіровоградською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.10.2007 року №0006291520/1 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 6 620,85 грн. та від 17.10.2007 року №0006301520/0 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 106 940,86 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями платник податків оскаржив рішення до ДПА у Кіровоградської області, скарга позивача залишена без задоволення, а спірні рішення без змін.

У відповідності до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідальність платників податків за порушення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) установлена що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобо’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобо’язаний сплатити штраф у встановлених цим підпунктом розмірах.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону платник податків зобо’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації; податкову декларацію з податку на додану вартість подає протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 13.08.2004 року подав до Кіровоградської ОДПІ податкову декларацію за №74191 з податку на додану вартість за липень 2004 року.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту , податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкового зобов’язання, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи те, що сплата штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону, прирівнюється до сплати податку і у підприємства виникають податкові зобов’язання, то відповідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступних за останнім днем граничного терміну подання податкової декларації.

Граничний термін подання податкової декларації з розрахунку податку на додану вартість за липень 2004 року становить 20.08.2004 року.

Строк, в межах якого Кіровоградська ОДПІ мала право застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, обчисленого за податковою декларацію №74191 від 13.08.2004 року, становить з 20.08.2004 року по 20.08.2007 року. Штрафна санкція в сумі 6 620,85 грн. за порушення термінів сплати податкового зобов’язання обчисленого за податковою декларацією №7491 від 13.08.2004 року нарахована податковим повідомленням-рішенням 09.10.2007 року за №0006291520/1, тобто з порушенням строку давності, передбаченого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

Виходячи з наведеного судом першої інстанції законно і обґрунтовано зроблено висновок, що податкові повідомлення-рішення від 09.10.2007 року №0006291520/1, від 12.11.2007 року №0006291520/1 , від 18.01.2008 року №0006291520/2 про застосування штрафних санкцій на суму 6 620,85 грн. є нечинними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.10.2007 року №0006301520/0(від 12.11.2007 року №0006301520/1; від 18.01.2008 року 0006301520/2) про застосування штрафних санкцій на суму 106 940,86 грн.

Рішенням Кіровоградської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 09.10.2007 року за №23559/10/25-018 встановлено, що по деклараціям за червень 2005 року №63244 від 19.07.2005 року не враховані штрафні санкції в сумі 45 564,56 грн.(91129,12х50%), а саме згідно з обліковою карткою платника по терміну нарахування 01.08.2005 року в сумі 130 900,00 грн. підприємством фактично сплачено всю суму податкового зобов’язання з простроченням терміну сплати більше 90 днів.

Судом встановлено, що податок на додану вартість в сумі 130 900,00 грн., обчислений за податковою декларацією за червень 2005 року №63244 від 19.07.2005 року, сплачено позивачем 20.07.2005 року, що підтверджується платіжним дорученням №29 від 20.07.2005 року, однак зазначена сума була направлена відповідачем на погашення інших узгоджених податкових зобов’язань, без урахуванням призначення платежу у вищезазначеному платіжному дорученні.

В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону, який передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Позицію податкового органу щодо можливості самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання, господарський суд вважає помилкової.

Згідно з пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обв’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За змістом статті 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

У відповідності з пунктом 30.1 статті 30 цього Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Таким чином, позивач, перерахувавши суму податку на додану вартість вказаним вище платіжним дорученням, 20.07.2005 року виконав свої зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за період, визначений платником податку у платіжному дорученні.

Відповідно до статті 134 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Активи платника податків, відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інший випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

Відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами, обмеження власника розпорядження власністю у випадках, передбачених пунктом 8.6 цього Закону.

Пунктом 7.7 Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлений порядок погашення зобов"язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

І серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року №276, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за №843/11123, органи державної податкової служби для ведення оперативного обліку платежів, що надходять до бюджету, одержують відповідні документи від органів Державного казначейства України та інших установ згідно з чинними порядками передачі інформації. Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, податковий орган не наділений правом змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно, відсутній і об’єкт для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 45 564,56 грн., отже податкове повідомлення-рішення від 17.10.2007 року №0006301520/0, від 12.11.2007 року №0006301520/1, від 18.01.2008 року №0006301520 в частині донарахування штрафу в сумі 45 564,56 грн. є нечинним.

Рішенням Кіровоградської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 09.10.2007 року за №23559/10/25-018 встановлено, що по декларації за липень 2005 року №80906 від 19.08.2005 року не нараховані штрафні санкції в сумі 41 139 грн.(82 278,00 х 50%), а саме згідно з обліковою карткою платника по терміну нарахування 01.09.2005 року в сумі 82 278 грн. підприємством сплачено всю суму податкового зобов’язання з простроченням терміну сплати більше 90 днів; по декларації за серпень 2005 року №84356 від 15.09.2005 року не нараховані штрафні санкції в сумі 20 237,30 грн.(40 474,60 х 505), а саме згідно з обліковою карткою платника по терміну нарахування 30.09.2005 року в сумі 138 062,00 грн. підприємством сплачено 40 474,60 грн. з простроченням терміну сплати більше 90 днів.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у відповідних розмірах.

Тобто, підставою для нарахування зазначених штрафів є сукупність двох обов’язкових умов: податкове зобов’язання повинно бути узгоджене; строк його сплати повинен бути визначений Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 17.10.2007 року №0006301520/0(від 12.11.2007 року №0006301520/1; від 18.01.2008 року №0006301520/2) штрафні санкції в розмірі 41 139,00 грн. та 20 237,30 грн. нараховані за порушення строків сплати податкових зобов"язань за деклараціями серпень, липень 2005 року, які є складовою розстроченої суми за договором №2/1 від 31.03.2006 року.

Таким чином, Кіровоградська ОДП застосувала штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону за порушення термінів сплати розстрочених сум за договором №2/1 від 31.03.2006 року.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду, що податкові зобов’язання за деклараціями серпень, липень 2005 року, не є складовою розстроченої суми за договором №2/1 від 31.03.2006 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції законно і обґрунтовано зроблено висновок щодо визнання нечинними і в частині нарахування штрафних санкцій на суму 41 139,00 грн. та 20 237,30 грн. податкових повідомлень-рішень від 17.10.2007 року №0006301520/0(від 12.11.2007 року № 0006301520/1; від 18.01.2008 року №0006301520/2), оскільки відповідальність згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону встановлена для тих випадків, коли платник податків не сплачує узгоджену суму протягом граничних строків, визначених названим Законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 22 грудня 2011 року у справі №14/27– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко