Ухвала суду № 32425297, 10.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1568/13-а

10.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 18.03.13 у справі № 801/1568/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвест" (вул. Київська, 4,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвест" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 04.02.2013 № 0001611502.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь ТОВ "Промінвест" витрати зі сплати судового збору у сумі 2 294,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.13. та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 21.01.2013 відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 310/15-2/32542056 від 21.01.2013 (далі Акт перевірки), яким встановлені порушення позивачем:

- п. 46.1 ст. 46, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 522 736,00 грн.;

-п. 4.6.7 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, встановлено методологічну помилку при заповнення додатку № 2 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року, а саме, не вірно визначено суму від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковим періодам у яких вона виникла, у результаті чого залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду завищено на суму 522 736,00 грн.

На підставі висновків акту камеральної перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0001611502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року у розмірі 522 736,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Судова колегія зазначає, що висновки відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту ґрунтуються лише на перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року та додатків до неї, оскільки нормами податкового законодавства закріплено, що камеральна перевірка проводиться не інакше як у приміщенні органу державної податкової служби та виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Зокрема, при проведені камеральної перевірки відповідачем не були дослідженні жодні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у яких безпосередньо відображається факт здійснення господарської операції позивача з контрагентами, та на підставі яких і був сформований податковий кредит.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність висновків відповідачів щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 522 736,00 грн.

Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228 (далі-Порядок).

Відповідно до п. 10, 11 Розділу 1 Порядку, до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу , за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Розділом 5 Порядку визначено Порядок заповнення податкової декларації. У п. 4.6.7. зазначено, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Відповідач в Акті перевірки посилається на те, що позивачем у Додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 допущена методологічна помилка щодо суми виникнення від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковим періодам у яких вона виникла визначено не вірно, у результаті чого залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду завищено на суму 522 736,00 грн.

Разом з тим, листом від 12.05.2011 № 3105-24/264 Міністерства економіки України роз'яснено, що за інформацією Мін'юсту законодавство не містить чіткого визначення термінів "помилки арифметичного характеру" і "помилки методологічного характеру". У той же час під поняттям "арифметична помилка" законодавець розуміє помилку, допущену в результаті арифметичних дій (частина третя статті 28 Закону України "Про здійснення державних закупівель"). Для цілей розділу III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі - Кодекс), який набрав чинності з 01.04.2011 і регулює порядок оподаткування прибутку підприємств, поняття "помилка арифметичного характеру" і "помилка методологічного характеру " не застосовуються. Поняття "арифметична помилка" вживається в Кодексі тільки в підпункті 333.1.1 пункту 333.1 статті 333 розділу XVII "Збір за спеціальне використання лісових ресурсів", яким визначено порядок перерахунку збору у разі виправлення технічних, а також арифметичних помилок, допущених в ході підрахунків. Статтею 50 розділу II Кодексу, який визначає, зокрема, перелік основних прав та обов'язків платників податків, передбачено загальний порядок внесення змін до податкової звітності в разі самостійного виявлення платником податку помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації.

Таким чином, такої дефініції, як "методологічна помилка" ані Податковий кодекс України, ані інші нормативно-правові акти України не містять.

Аналіз наведених норм та обставин дає судовій колегії право на висновок, що позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року були додані всі необхідні додатки передбачені чинним законодавством:

- довідка щодо суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток № 2);

- розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток № 3);

- розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкова звітність позивача за листопад 2012 року, яка подана до податкового органу, відповідає вимогам податкового законодавства та свідчить про відсутність неправомірно задекларованої суми, а також про відсутність будь-якої методологічної помилки, котра могла би вплинути на розрахунок позивача з бюджетом.

Згідно з декларацією з ПДВ за листопад 2012 року у рядку 22 вказана "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягала сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" в сумі 522 736 грн. і обчислюється рядок 21 - рядок 18.

Рядок 21 декларації з ПДВ за листопад 2012 року розраховується: рядок 21.1 +21.2 +21.3, тобто:

рядок 21.1 "значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду = 689 448 грн.", досліджуючи податкову декларації з ПДВ за жовтень 2012р. у рядку 20.2 "до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" включається сума 689 448 грн.;

рядок 21.2 "значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду = -", досліджуючи податкову декларації з ПДВ за жовтень 2012р. у рядку 24 "Залишок від'ємного значення, котрий після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в сумі "-";

рядок 21.3 "зменшено / збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу" вказано "-", так як не проводилися перевірки податковим органом у попередніх звітних періодах.

Рядок 18 "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" в сумі " 166 712 грн.".

Рядок 22 = Рядок 21 (689 448грн. + "-" + "-") - Рядок 18 " 166 712грн." = 522 736грн.

З огляду на зазначене, позивач в даному випадку здійснював податковий облік та подавав податкову звітність у листопаді 2012 року відповідно до вимог чинного законодавств, таким чином висновки податкової інспекції щодо допущення методологічної помилки та неправомірного зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 522 736,00 грн., що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність вимог позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 310/15-2/32542056 від 21.01.2013 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 04.02.2013 № 0001611502.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.13 у справі № 801/1568/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва