Ухвала суду № 32425272, 25.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р.

справа № 1170/2а-4335/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року у справі №1170/2а-4335/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інкопмаркбудсервіс» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкопмаркбудсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.12.2011 р. №0001952330, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість 62446 грн. - основного платежу та 15612 грн. штрафних санкцій; встановити відсутність повноважень (компетенції) відповідача щодо визнання правочинів нікчемними. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ПП «Белвас» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 07.12.2011 року №0001952330. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди носять характер припущень та жодними доказами не підтверджуються. Позивачем надано докази, які свідчать про реальність господарських взаємовідносин з ПП «Белвас».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність укладеного правочину між позивачем та ПП «Белвас», що свідчить про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з цим підприємством.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Інкопмаркбудсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Белвас» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 25.11.2011 р. №150/2330/23695298, в якому зроблено висновок про порушення підприємством вимог п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - IV в результаті чого, підприємством занижено суму податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 62446 грн.

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ТОВ «Інкопмаркбудсервіс» та ПП «Белвас» укладено договір підряду від 09.08.2011 року. За умовами вказаного договору ПП «Белвас» зобов’язується провести капітальний ремонт адміністративних будівель по вул. Леніна, 6/7 у м.Кіровограді (горище перекриття, мурування внутрішніх стін).

Вказаний договір ДПІ вважає нікчемними, таким що не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов’язані з їх недійсністю, укладений правочин суперечать моральним засадам суспільства.

Висновки про нікчемність укладеного договору, ДПІ зроблено з огляду на акт перевірки контрагента позивача від 14.11.2011 р. №150/23-1/32222453 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Белвас» по взаємовідносинах з ПП «Алтіма» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. У вказаному акті зроблено висновок про те, що ПП «Белвас» безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ПП «Алтіма» у серпні 2011 року на суму 793176 грн., а також ПП «Белвас» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за серпень 2011 року в сумі 798722,0 грн. При цьому, в акті перевірки відображено, що у ПП «Белвас» відсутнє будь-яке майно, транспортні засоби, складські приміщення, фактична кількість, відповідно до податкової звітності, найманих працівників дорівнює нулю, тобто фінансово-господарська діяльність ПП «Белвас» не направлена на реальне настання правових наслідків, а укладені правочини спрямовані винятково на зменшення бази оподаткуванні, та не мають під собою розумної, економічно-обгрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку про те, що угоду укладено без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором. У зв’язку з цим ДПІ вказує на те, що вказані угода є нікчемною, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від форми «Р» від 07 грудня 2011 року №0001952330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 78058 грн., із них: за основним платежем - 62446 грн., 15612,0грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, пов’язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладеного правочину, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Белвас".

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Інкопмаркбудсервіс», у перевіреному періоді, здійснювало будівельну діяльність (ліцензія №558856 від 12.10.2010р.), що відображено в акті перевірки (стор.3 Акту).

Відповідно до договору №21-10/2009 від 21.10.2009р. та додаткової угоди №4 від 04.08.2011р. ТОВ «Інкопмаркбудсервіс» «Підрядник» зобов’язалось виконати роботи по капітальному ремонту адміністративних будівель по вул..Леніна, 6/7 в м.Кіровограді, що належать Головному управлінню юстиції у кіровоградській області «Замовник» (а.с.122-130).

09.08.2011р. між ТОВ «Інкопмаркбудсервіс» (Замовник) та ПП Белвас» (Підрядник) укладено договір підряду, згідно з умовами якого Підрядник зобов’язаний виконати роботи з капітального ремонту адміністративних будівель по вул..Леніна, 6/7 ум.Кіровограді (горищне перекриття, мурування внутрішніх стін). При цьому, ПП «Белвас», на час укладення договору, мало ліцензію на будівельну діяльність (а.с.63-64).

Виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (а.с.72-75), в якому відображено сторони господарських операцій, зміст та обсяг господарських операцій (найменування виконаних робі), одиниці виміру, вартість виконаних робіт, тобто вказаний документ можливо визначити первинним документом, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки він дозволяє ідентифікувати сторін господарської операції, зміст та обсяг такої операції; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.71). ПП «Белвас», який є зареєстрованим платником ПДВ (а.с.65), виписано податкові накладні (а.с.66-70), відносно складення яких ДПІ зауважень висловлено не було. Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що не заперечувалось відповідачем.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів ДПІ щодо нереальності укладеного договору.

Щодо доводів ДПІ про нікчемність укладеного правочину суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ПП «Белвас», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність постачальника позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об’єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов’язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та ПП «Белвас», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Белвас» укладено договір підряду. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов’язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов’язань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року у справі №1170/2а-4335/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 27.06.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк