Ухвала суду № 32425182, 04.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. справа № 1170/2а-4249/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі № 1170/2а-4249/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від від 10.08.2012 року №0002230171, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 161506, 02 грн., в тому числі за основним платежем - 125 750,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 756,01 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених право чинів з ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Тревел-Ком» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкової служби щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Тревел-Ком», за наслідком яких позивачем відносилися суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.06.2012 року №236/1710/НОМЕР_1, в якому ДПІ зроблено висновок про порушення підприємством: п.п. 7.4.1., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість в період, що перевірявся, на суму 125750, 01 грн..

Такі висновки ДПІ зроблено з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ПП «Агро-Буд-Гранд» («Продавець») та ФОП ОСОБА_1 («Покупець») укладено договір купівлі-продажу №33 від 01.11.2010 року. Також між ПП «Тревел-Ком» («Продавець») та позивачем («Покупець») укладено договір купівлі-продажу №22 від

19.08.2011 року. Відповідно до умов вказаних договорів Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити: розвантажувальну техніку та запчастини до розвантажувальної техніки згідно замовлення Покупця.

На думку ДПІ вказані правочини є нікчемним. Висновків про нікчемність укладеного правочину ДПІ дійшла з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності постачальників - ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком». Так, Актом перевірки №193/2330/36390670 від 30.12.2011р «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Агро-Буд-Гранд» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірність декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 20.09.2009р. по 31.11.2011р.» встановлено, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м.Києва знаходиться кримінальна справа №90-0035 порушена за фактом створення невстановленими слідством особами ПП «Агро-Буд-Гранд» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України. Інформація про наявність у ПП «Агро-Буд-Гранд» основних засобів, нематеріальних активів, трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності відсутні. ПП «Агро-Буд-Гранд» по взаємовідносинам з реально діючими суб'єктами господарювання є вигодоформуючим суб'єктом (податковою ямою). З акту перевірки №17/23-1/37096835 від 26.01.2012р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Тревел-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 04.06.10 по 31.12.11 року» вбачається, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м.Києва знаходиться кримінальна справа №90-0035 порушена за фактом створення невстановленими слідством особами ПП «Тревел-Ком» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України. За юридичною адресою підприємство не знаходиться. Підприємство не має основних засобів, нематеріальних активів, трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Фактично ПП «Тревел-Ком» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216, 218 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку, що угоду з ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком» укладено без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що вказані угоди є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2012 року №0002230171, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 161506, 02 грн., в тому числі за основним платежем - 125 750,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 756,01 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України. Під час проведення перевірки відповідачем не досліджувалась реальність господарських операцій, а висновки про нікчемність укладеної угоди ґрунтуються лише на відомостях, викладених в акті перевірки контрагента позивача.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки позивач мав взаємовідносини з ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком» і після набрання чинності Податковим кодексом України, то у спірних правовідносинах підлягають застосування норми цього Кодексу, якими визначено підстави та порядок формування платником податкового кредиту.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновків про заниження податкових зобов'язань з ПДВ ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених правочинів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність у контрагентів позивача рухового та нерухомого майна, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, відсутність постачальників за місцем своєї реєстрації, порушення кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком» укладено договори купівлі-продажу. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямована на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про нікчемність укладеного договору, які зроблено лише з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком».

Так, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що між ПП «Тревел-Ком» («Продавець») та позивачем («Покупець») укладено договір купівлі-продажу №22 від 19.08.2011 року, предметом якого є поставка розвантажувальної техніки та запчастин до розвантажувальної техніки (т.1 а.с 33- 34). Факт господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, з яких можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, а саме: рахунками, видатковими накладними, податковими накладними; оплата вартості постановленого товару здійснено у безготівковій формі, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (т.1 а.с.100-129).

Крім цього, між позивачем («Покупець») та ПП «Агро-Буд-Гранд» («Продавець») та укладено договір купівлі-продажу №33 від 01.11.2010 року, предметом якого є поставка розвантажувальної техніки та запчастин до розвантажувальної техніки (т.1 а.с 31 - 32). Факт господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, з яких можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, а саме: видатковими накладними, податковими накладними; оплата вартості постановленого товару здійснено у безготівковій формі, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (т.1 а.с.35-99).

Також, судом встановлено, що придбаний у ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком» товар використаний позивачем у власній господарській діяльності що підтверджується: договорами купівлі-продажу, договорами поставки, договорами надання послуг (т.3 а.с.32-107); видатковими накладними; актами здачі-приймання робіт; актами виконаних робіт, довіреностями на отримання товару від постачальника ФОП ОСОБА_1, копії яких долучено до матеріалів справи (т.2, 3).

Таким чином, суд першої інстанції, фактично виконавши обов'язки податкової служби, в достатньому обсязі з'ясував суть господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком» та дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій за наслідками яких позивачем відносились спірні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

Не приймає суд апеляційної інстанції до уваги посилання ДПІ на не врахування судом першої інстанції постанови про порушення кримінальної справи.

Вказуючи на таку постанову ДПІ зазначала про встановлений факт вчинення злочинів у сфері фіктивного підприємництва, що на думку податкової служби свідчить про відсутність реальності поставок по господарським операціям між позивачем та ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Тревел-Ком»

Між тим, з такими доводами податкового органу погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ст..62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, лише обвинувальний вирок суду може свідчити про винність особи у інкримінуємому їй злочині.

Сам факт порушення кримінальної справи та здійснення досудового слідства, як на це посилався податковий орган в акті перевірки, не може свідчити про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком», оскільки належним доказом може бути вирок суду, яким би було встановлено вину посадових осіб постачальників у здійснені фіктивного підприємництва (прикриття незаконної діяльності) під час господарських взаємовідносин саме з позивачем.

Отже, посилання ДПІ на факт порушення кримінальної справи, в якості правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань, є безпідставним.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі №1170/2а-4249/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 05.06.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк