Ухвала суду № 32425147, 23.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. справа № 185/544/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про перерахунок та стягнення боргу розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009, 2010 роки ,-

в с т а н о в и в:

17 січня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, в якому просила визнати дії відповідача по нарахуванню та виплаті сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за 2009, 2010 роки - неправомірними; стягнути з відповідача суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009, 2010 роки.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про перерахунок та стягнення боргу розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009, 2010 роки залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та відсутності поважних причин для поновлення такого строку.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року та направити справу до суду для продовження розгляду. Вважає, що строк на звернення до суду нею пропущено не було, адже дізналася вона про порушене право лише в січні 2013 року з відповіді Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

Відповідач заперечень на апеляційну скаргу не подавав, ухвалу суду першої інстанції не оскаржував.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, позивачем пропущено без поважних причин шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, передбачений ст. 99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов поданий ОСОБА_1 до суду 17 січня 2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції районного суду. (а.с.2).

Відповідно до абз. 1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваної ухвали відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 цього ж Кодексу, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як зазначає позивач у адміністративному позові, вона з грудня 2007 по грудень 2010 року перебувала на обліку у Відповідача та щомісячно отримувала допомогу по догляду за дитиною.

Та обставина, що Позивач за сплином двох років після закінчення строку виплати зазначеної допомоги вирішила звернутись до відповідача за роз'ясненням та отримала відповідь на свої запитання, не свідчить про те, що саме з цього часу вона дізналась про своє порушене право, оскільки з даної відповіді не слідує, що Відповідач вказав на допущені ним порушення, а лиш підтвердив суми щомісячної отримуваної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, про що Позивачу було відомо станом на грудень 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч вказаним нормам, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження поважності пропуску ним строку звернення до суду для захисту своїх порушених прав. Будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю порушуються його права та законні інтереси. Більш того, позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа "Стаббігс та інш. Проти Великобританії" рішення від 22.10.1996р., "Девеер проти Бельгії"рішення від 27.02.1980р.).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 199 ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко