Постанова № 32424560, 08.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3400/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Серги С.М.,

при секретарі - Лайко О.В.,

за участю:

представника позивача - Никитчука С.М.,

представника відповідача - Чирви Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Емальхімпром" (далі-позивач, ПАТ "Емальхімпром") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001281502/317 від 25.02.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставне зменшення перевіряючими податкового кредиту у розмірі 3666,66 грн та збільшення суми податку на додану вартість у розмірі 3666,66 грн, оскільки господарські операції з придбання у ТОВ "Шоковіта" транспортно-експедиційних послуг підтверджується первинними документами. Зазначав, що податковий кредит сформований в порядку, встановленому Податковим кодексом України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби замінено належним відповідачем - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на акт перевірки контрагента ТОВ "Шоковіта" № 7206/229/33421689 від 21.12.2012, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Шоковіта" статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.01.2013 позивачем отримано запит Кременчуцької ОДПІ від 11.01.2013 з посиланням на підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України щодо надання пояснення та документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Шоковіта" вересень-жовтень 2012 року та 2012 рік (а.с. 20).

Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Аналіз цих норм вказує на те, що орган Державної податкової служби при оформленні та надісланні обов'язкового письмового запиту суб'єкту господарювання має зазначати, зокрема, підстави для надання відповідної інформації, вичерпний перелік яких встановлено законом.

При дослідженні змісту надісланого запиту від 11.01.2013 судом встановлено, що останній містить вимогу щодо надання пояснень та документів на підтвердження взаємовідносин позивача із контрагентом із ТОВ "Шоковіта" вересень-жовтень 2012 року та 2012 рік, натомість у ньому відсутні жодні посилання на підставу надання такої інформації платником податків.

Частиною 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відтак, запит Кременчуцької ОДПІ від 11.01.2013 не мав для позивача обов'язкового характеру у зв'язку з порушенням відповідачем вимог чинного законодавства щодо його змісту, про що також зазначено позивачем у листі № 7 від 18.01.2013, направленому на адресу відповідача (а.с.149).

Відповідно до частини 1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За приписами вказаних норм, при встановленні судом того, що запит Кременчуцької ОДПІ від 11.01.2013 обов'язкового характеру для позивача не мав, підстави для проведення перевірки позивача були відсутні.

Разом з тим, Кременчуцькою ОДПІ з посиланням на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано наказ № 324 від 24.01.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Емальхімпром" з питань взаємовідносин з ТОВ "Шоковіта" з 01.09.2012 по 31.10.2012 (а.с. 120).

24.01.2012-30.01.2013 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Емальхімпром" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Шоковіта" з 01.09.2012 по 31.10.2012 .

За результатами перевірки складено акт № 1012/152-05/24829068 від 06.02.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог частин 1, 2 статті 215, частин 1,5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, пункту 201.6 статті 201, пунктів 198.1,198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2012 року на загальну суму ПДВ 3666,66 грн про обсяги придбання, та податковий кредит - не є дійсними, та як наслідок зменшується податковий кредит у розмірі 3666,66 грн, та збільшується сума ПДВ у розмірі 3666,66 грн.

На підставі акту перевірки № 1012/152-05/24829068 від 06.02.2013 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001281502/317 від 25.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5499,99 грн, у тому числі 3666,66 грн - за основним платежем, 1833,33 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження скарга ПАТ "Емальхімпром" залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого спірного повідомлення -рішення, суд крім вищевказаного також виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Шоковіта" укладено договір № 8 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення автомобільним транспортом від 01.09.2012, відповідно до якого ПАТ "Емальхімпром" зобов'язувався пред'явити для перевезення вантаж, а ТОВ "Шоковіта" - прийняти його та здійснити перевезення (а.с.15-16).

На виконання досягнутої домовленості на підставі письмових заявок позивачем отримано від ТОВ "Шоковіта" транспортно-експедиційні послуги і проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур, актів приймання-пе-редачі наданих послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок (а.с.14, 58-112).

Отримані від ТОВ "Шоковіта" послуги оприбутковані по рахунку № 631, про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631 (а.с.171-177).

Про виконання сторонами умов договору свідчить також акт звірки взаємних розрахунків (а.с.178).

Посилання представника відповідача на відсутність подорожніх листів як на доказ завищення ПАТ "Емальхімпром" податкового кредиту суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Отже, подорожній лист - це документ, який є необхідним для перевізника для характеристики роботи автомобіля і водія. Обов'язковість наявності подорожніх листів у вантажоодержувача Правилами не передбачена.

З наданих до суду копій товарно-транспортних накладних суд вбачає, що подорожні листи виписувалися, проте перевізником виступав не позивач, а тому наявність у позивача подорожніх листів не є обов'язковим.

Крім того, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Шоковіта", не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно з статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вказані в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статті 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Такі обставини можуть бути встановлені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Інтерпластика" правочину.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 3666,66 грн здійснено ПАТ "Емальхімпром" на підставі виписаних ТОВ "Шоковіта" податкових накладних, що підтверджується актом перевірки. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість наданих послуг, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Шоковіта" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість вересень, жовтень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 3666,66 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Пунктами 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 за № 984, регламентовано, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Вимоги вказаних норм Порядку відповідачем не дотримані. Викладення допущених ПАТ "Емальхімпром" порушень приписів Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України проведено ревізором без дослідження та посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Єдиною підставою для висновку перевіряючого щодо порушення позивачем приписів Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України є акт перевірки ТОВ "Шоковіта" № 7206/229/33421689 від 21.12.2012, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Шоковіта" статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Проте висновки Кременчуцької ОДПІ, які ґрунтуються виключно на акті перевірки іншої інспекції, є необгрунтованими, оскільки встановлення фактів ухилення контрагентом від сплати податкових зобов'язань не може впливати на результати діяльності позивача та бути підставою для його притягнення до відповідальності, адже статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Отже, платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Ця позиція відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень здійснено без урахування приписів вказаних правових норм та практики Європейського Суду з прав людини.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують допущені порушення.

Отже доводи, якими податковий орган вмотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень, не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки перевіряючих не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України в особі в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 114,71 грн, сплачені відповідно до платіжного доручення № 366 від 05.06.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0001281502/317 від 25 лютого 2013 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" витрати у вигляді судового збору у розмірі 114 гривень 71 копійки, сплачені відповідно до платіжного доручення № 366 від 05 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2013 року.

Суддя С.М. Серга