Ухвала суду № 32423901, 27.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3213/11 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Приватного підприємства «Сервіс-Автотранс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сервіс-Автотранс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач Приватне підприємство «Сервіс-Автотранс» звернулися в суд з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 0000022200/249.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом неправомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки санкція за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності пеня, стягнення якої передбачають ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР не включена до понять Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, відповідно до п. 14.1.265 «штрафна санкція» або «пеня» відповідно до статті 129 Податкового кодексу України не може сплачуватись як податкове зобов'язання, а також стягуватись як податковий борг.

На думку позивача, валютна пеня не є штрафною санкцією чи пенею в сфері оподаткування, оскільки її нарахування не залежить від розміру податкового зобов'язання платника та своєчасності й правильності погашення податкового зобов'язання.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області на підставі направлення на перевірку № 373 від 04.04.2011 року, наказу від 04.04.2011 року № 449 та згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахункам по контракту від 01.03.2010 року № 01-03-10 укладеному з нерезидентом «Altman business services inc.» (Panama) за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами, якої складено акт від 15.04.2011 року № 491/22/30614925.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, у зв'язку з чим нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковим органом на підставі встановлених порушень прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 0000022200/249.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Між Приватним підприємством «Сервіс-Автотранс» («Перевізник») укладено з фірмою «Altman business services inc.» (Panama) («Замовник») контракт від 01.03.2010 року № 01-03-10 про надання послуг по перевезенню вантажів «Замовника» автомобільним транспортом «Перевізника».

На виконання умов експортного контракту № 01-03-10 від 01.03.2010 позивачем надано послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на користь нерезидента «Altman business services inc.» у загальній сумі 24 921,00 Євро, в тому числі згідно з актами виконаних робіт: від 30.03.2010 року № 27 - у сумі 4 987,00 Євро, від 30.03.2010 року № 28 - у сумі 4 987,00 Євро, від 30.03.2010 року № 29 - у сумі 4 987,00 Євро, від 06.04.2010 року № 31 - у сумі 4 980,00 Євро, від 06.04.2010 року № 32 - у сумі 4 980,00 Євро.

Граничний термін надходження валютних коштів до 26.09.2010 року - на суму 1 4961 Євро та 03.10.2010 року - на суму 9 960 Євро.

Актом перевірки встановлено, що оплата за надані послуги згідно з вищезазначеним контрактом надійшла на рахунок позивача від нерезидента «Altman business services inc.» (Panama) в іноземній валюті у загальній сумі 14 587,00 Євро, у тому числі: 09.03.2010 року - 7200,00 Євро, 12.03.2010 року - 2 400,00 Євро, 18.03.2010 року - 2 400,00 Євро, та 30.04.2010 року - 2 587,00 Євро без порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

З порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті надійшло оплати на загальну суму 10 334,00 Євро, у тому числі 9 000,00 Євро - 03.03.2011 року та у сумі 1 334,00 Євро - 17.03.2011 року.

В зв'язку з ненадходженням частини валютної виручки за надані послуги, позивач 21.09.2010 року звернувся з позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості за надані послуги по контракту від 01.03.2010 року № 01-03-10 з нерезидента «Altman business services inc.» (Panama).

У відповідь на запит відповідача від 28.03.2011 року № 6084/22-010, Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, листом від 11.04.2011 року № 852/14-7 повідомив про припинення розгляду справи за заявою позивача.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-ХІІ визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Згідно з підпунктом «в» пункту 2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках: якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби.

Пунктом 2.2 вищезазначеного Порядку встановлено, що у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 11 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (форма «У»).

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 вищезазначеного Закону визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, у зв'язку з чим податковим органом правомірно нарахована пеня за порушення термінів надходження валютної виручки за надані послуги в розмірі 51 474,93 грн..

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Сервіс-Автотранс» - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.07.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.