Постанова № 32422884, 11.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року 810/3266/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представників позивача - Орлова С.О., Сафонюка А.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСПАДА ПЛЮС» до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

21 червня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСПАДА ПЛЮС» (ТОВ «ЕСПАДА ПЛЮС», товариство) із позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2013 року №0000042202, №0000052202, №0000062202.

Зазначали, що правомірно сформували податковий кредит та витрати при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а фінансово-господарські відносини між позивачем та його контрагентом під час перевірки податковим органом належним чином досліджено не було. Стверджували, що товариство має усі необхідні первинні документи, які супроводжують відповідний вид господарських операцій та підтверджують їх товарність. Наголошували, що порушення податкового законодавства контрагентом підприємства тягне негативні наслідки саме для такого платника податку, а посадові особи Інспекції не уповноважені визнавати правочини нікчемними.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідачем надано письмові заперечення, в яких наголошено, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про визначення суми грошового зобов'язання та стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №31/2202-37871032 від 28 січня 2013 року, на підприємстві 21 січня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ЕСПАДА ПЛЮС» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» за період з 1 квітня 2012 року по 31 травня 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ТОВ «ЕСПАДА ПЛЮС» порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 122308 грн., у т.ч. за квітень 2012 року на 40325 грн., за травень 2012 року на 81983 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 19558 грн.; п. 138.2 ст. 138 , п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на 148960 грн.

На підставі Акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000042202 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем - 148960 грн. і штрафні санкції у сумі 37240 грн. із податку на прибуток підприємств; №0000052202 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем - 122308 грн. і штрафних санкцій у сумі 30577 грн. із податку на додану вартість; №0000062202 із донарахуванням податку на додану вартість через завищення залишку від'ємного значення з цього податку у сумі 19558 грн.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача, вбачається, що приводом для перевірки та підставою твердження про безтоварність угоди є опосередковані дані, зокрема Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №4020/22-4/37567248 від 28 вересня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року. Також підкреслено відсутність документів на підтвердження транспортування і зберігання товару.

Проте врахування зазначеного у якості єдиного доказу безтоварності є передчасним та помилковим.

Згідно статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСПАДА ПЛЮС» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 2 вересня 2011 року, має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у Фастівській ДПІ з 18 січня 2012 року за №200020372 НБ №257858 (т.2 а.с.10-13). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; виробництво кухонних меблів; виробництво інших меблів; діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; вантажний автомобільний транспорт; спеціалізована діяльність із дизайн; ремонт меблів і домашнього начиння (т.1 а.с.25-26).

У ході судового розгляду встановлено, що у квітні 2012 року між позивачем та ТОВ ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» укладено договір купівлі-продажу №17 від 5 квітня 2012 року (т.2 а.с.18-20).

За умовами такого договору, Продавець (ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД») зобов'язується передати у власність Покупцеві (ТОВ «ЕСПАДА ПЛЮС») Товар (меблеву фурнітуру, пластик декоративний, профіль, шпалери, арки МДФ, перфоровані панелі, ротангове полотно, ДСП, ДВП, дзеркало, скло) в асортименті, кількості та ціні згідно рахунків-фактур та видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим Договором (т.2 а.с.18-20).

Також між позивачем та ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» укладено додаткову угоду №1/17 від 7 квітня 2012 року до згаданого договору купівлі-продажу №17, якою визначено, що поставка товару відбувається за умовами DDP ІНКОТЕРМС 2000 (т.2 а.с.21).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані завірені копії наступних документів:

- податкова накладна №183 від 23 квітня 2012 року на суму 59200,74 грн.(т.2 а.с.22), видаткова накладна №РН-0000630 від 23 квітня 2012 року (т.2а.с.23);

- податкова накладна №184 від 23 квітня 2012 року на суму 34124,80 грн.(т.2 а.с.24), видаткова накладна №РН-0000631 від 23 квітня 2012 року (т.2а.с.25);

- податкова накладна №185 від 23 квітня 2012 року на суму 44844 грн.(т.2 а.с.26), видаткова накладна №РН-0000632 від 23 квітня 2012 року (т.2 а.с.27);

- податкова накладна №186 від 24 квітня 2012 року на суму 59312,64 грн.(т.2 а.с.28), видаткова накладна №РН-0000633 від 24 квітня 2012 року (т.2 а.с.29);

- податкова накладна №187 від 24 квітня 2012 року на суму 58836,20 грн.(т.2 а.с.30), видаткова накладна №РН-0000634 від 24 квітня 2012 року (т.2 а.с.31);

- податкова накладна №188 від 24 квітня 2012 року на суму 58916,50 грн.(т.2 а.с.32), видаткова накладна №РН-0000635 від 24 квітня 2012 року (т.2 а.с.33);

- податкова накладна №189 від 25 квітня 2012 року на суму 41940,53 грн.(т.2 а.с.34), видаткова накладна №РН-0000636 від 25 квітня 2012 року (т.2 а.с.35);

- податкова накладна №190 від 25 квітня 2012 року на суму 43867,24 грн.(т.2 а.с.36), видаткова накладна №РН-0000637 від 25 квітня 2012 року (т.2 а.с.37);

- податкова накладна №260 від 17 травня 2012 року на суму 59945,84 грн.(т.2 а.с.42), видаткова накладна №РН-0000904 від 17 травня 2012 року (т.2 а.с.43);

- податкова накладна №261 від 20 травня 2012 року на суму 58952,22 грн.(т.2 а.с.44), видаткова накладна №РН-0000905 від 20 травня 2012 року (т.2 а.с.45);

- податкова накладна №262 від 20 травня 2012 року на суму 59947,20 грн.(т.2 а.с.46), видаткова накладна №РН-0000906 від 20 травня 2012 року (т.2 а.с.47);

- податкова накладна №151 від 21 травня 2012 року на суму 58619,94 грн.(т.2 а.с.38), видаткова накладна №РН-0000826 від 21 травня 2012 року (т.2 а.с.39);

- податкова накладна №152 від 21 травня 2012 року на суму 59715,06 грн.(т.2 а.с.40), видаткова накладна №РН-0000827 від 21 травня 2012 року (т.2а.с.41);

- податкова накладна №263 від 23 травня 2012 року на суму 58989,37 грн.(т.2 а.с.48), видаткова накладна №РН-0000907 від 23 травня 2012 року (т.2 а.с.49);

- податкова накладна №264 від 25 травня 2012 року на суму 59685,30 грн.(т.2 а.с.50), видаткова накладна №РН-0000908 від 25 травня 2012 року (т.2 а.с.51);

- податкова накладна №265 від 25 травня 2012 року на суму 34299,61 грн.(т.2 а.с.52), видаткова накладна №РН-0000909 від 25 травня 2012 року (т.2 а.с.53).

Також на засвідчення факту оплати за згаданими операціями суду надано платіжні доручення:

- №171 від 23 квітня 2012 року на суму 138169,54 грн. (т.2 а.с.54);

- №173 від 24 квітня 2012 року на суму 177065,34 грн. (т.2 а.с.55);

- №178 від 25 квітня 2012 року на суму 85807,76 грн. (т.2 а.с.56);

- №223 від 21 травня 2012 року на суму 118335 грн. (т.2 а.с.57);

- №280від 6 червня 2012 року на суму 331819,54 грн. (т.2 а.с.58).

З метою підтвердження оформлення довіреностей для отримання товарів (матеріалів) від ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД», позивачем надано витяг із електронного журналу обліку виданих доручень за 2 квартал 2012 року (т.4 а.с.59-61). Також представниками позивача у судовому засіданні зазначено, що у випадку отримання відповідних матеріалів безпосередньо директором довіреності не оформлювалися.

Товариством на підтвердження оприбуткування придбаного у ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» товару на складі, подано засвідчені витяги з журналу обліку товарно-матеріальних цінностей за квітень-травень 2012 року (т.4 а.с.62-77), у яких відображено найменування оприбуткованої продукції; її кількість; постачальника; дату і час надходження; дані відповідального за доставку; особу, яка її прийняла та її підпис.

Також позивачем подано реєстр отриманих та виданих податкових накладних за квітень-червень 2012 року та податкові накладні з податку на додану вартість за цей же період (т.2 а.с.154-222).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСПАДА ПЛЮС» на підтвердження відображення у бухгалтерському обліку операцій з ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» надані: оборотно-сальдова відомість за квітень-червень 2012 року (т.2 а.с.86-91), картка рахунку 631 за період з квітня по червень 2012 року(т.2 а.с.61-82), картка рахунку 201 за другий квартал 2012 року (а.с.92-110), калькуляція виробництва продукції в розрізі використання сировини та матеріалів від ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» (т.2 а.с.118-152).

На підтвердження факту наявності складських приміщень та обладнання для ведення господарської діяльності, позивачем подано засвідчені копії договору оренди виробничо-складського приміщення №4/12 від 10 січня 2012 року із актом прийому-передачі №1 від 10 січня 2012 року (т.4 а.с.85-91, 92) та договір про оренду виробничого обладнання №5/12 від 20 січня 2012 року (т.4 а.с.78-83), акт прийому-передачі №1 від 20 січня 2012 року (т.4 а.с.84).

Стосовно використання поставлених товарів у власній господарській діяльності, то виготовлена із придбаних у ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» матеріалів готова продукція у подальшому реалізовувалась ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», ТОВ «ДЦ УКРАЇНА», ТОВ «СУМАРТ ЛТД», ПАТ «Фоззі-Фарм», що засвідчується поданими завіреними копіями договорів, видаткових накладних, банківських виписок (т.3 а.с.1-201).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то суд підкреслює, що за положеннями договору поставка відбувалась на умовах DDP у відповідності до норм «Інкотермс-2000», а це означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Cаме продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, оскільки максимальний обсяг обов'язків покладається на нього.

Недоліків як у первинних документах, так і в податкових накладних у ході перевірки не встановлено.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовуються.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між придбанням товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків ніякі послуги не надавались, а товари не отримувались від його контрагента.

До того ж, за приписами пункту 73.5 статті 75 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, відтак висновки, викладені у акті перевірки, суперечать приписам пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинення цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Також суд звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом з'ясовано, що ТОВ «ЕСПАДА ПЛЮС» перед підписанням згаданого договору поставки, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», зокрема отримало копії довідки про взяття його на облік платником податку та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість (т.2 а.с.217-218).

На час судового розгляду вказаний контрагент позивача є належним чином зареєстрованою юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с.14-15).

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ТОВ «ЕСПАДА ПЛЮС» та ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», таку угоду належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку; встановлено її безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування валових витрат і податкового кредиту - податковим органом не надані.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару й оплати їх вартості підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарської операції.

За недоведеності відповідачем того, що товари контрагентом не постачались, висновки податкового органу є безпідставними.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарської операції та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На основі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як закріплює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 19 лютого 2013 року №0000042202, №0000052202, №0000062202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСПАДА ПЛЮС» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 липня 2013 р.