Ухвала суду № 32421016, 11.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Справа № 33271/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Багрія В.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення заборгованості в сумі 1333267, 53 грн., -

в с т а н о в и в:

10 червня 2010 року управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова звернулося в суд з позовом до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», в якому просило стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова 1333267, 53 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач є страхувальником, тобто платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ДП ЛНДРТІ зобов'язане нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Платник за період з 29 вересня 2009 року по 03 лютого 2010 року сплатив 3082551, 92 грн., які згідно з календарною черговістю зараховано в рахунок погашення боргу, який виник до 06 квітня 2009 року, відповідно до ч.5 ст.106 вказаного Закону, якою передбачено, що в разі коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Щомісячними розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вересень-грудень 2009 року підтверджується заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків на суму 1333267, 53 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що п.14-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає договірний порядок відстрочення сплати заборгованості зі страхових внесків, яка виникла станом на 01 січня 2009 року. 28 вересня 2009 року між позивачем та ДП ЛНДРТІ укладено Договір про сплату страхових внесків, яким фактично відстрочено сплату заборгованості зі страхових внесків до 28 березня 2010 року. Таким чином, на думку апелянта, у спірних правовідносинах виник конфлікт інтересів, тому слід керуватися приписами п.4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до яких, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Враховуючи наведене, апелянт покликається на те, що суми, які надходили від нього в період дії Договору відстрочки не могли зараховуватися в рахунок погашення недоїмки, яка виникла до 01 січня 2009 року. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стверджується, що Державне підприємство «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 01 листопада 2006 року (ідентифікаційний код 14311429).

Судом встановлено, що Державне підприємство «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язане нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до розрахунку суми боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у період з вересня 2009 року по грудень 2009 року заборгованість відповідача становила 1333267, 53 грн. (а.с.9-12).

Відповідач за період з 29 вересня 2009 року по 03 лютого 2010 року сплатив страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується копіями платіжних доручень № 1374 від 08 грудня 2009 року (а.с.31), № 1375 від 08. грудня 2009 року (а.с.31), № 1393 від 08 грудня 2009 року (а.с.32), № 1392 від 08 грудня 2009 року (а.с.32), № 1385 від 08 грудня 2009 року (а.с.33), № 1256 від 30 листопада 2009 року (а.с.33), № 319 від 19 березня 2010 року (а.с.34), № 243 від 22 березня 2010 року (а.с.34), № 1441 від 11 грудня 2009 року (а.с.35), № 1258 від 30 листопада 2009 року (а.с.35), № 243 від 22 березня 2010 року (а.с.36), № 243 від 18 березня 2010 року (а.с.36), № 244 від 18 березня 2010 року (зворот а.с.36), № 834 від 31 травня 2010 року (а.с.38), №841 від 31 травня 2010 року (а.с.38), № 871 від 04 червня 2010 року (а.с.39), № 870 від 04 червня 2010 року (а.с.39), № 904 від 11 червня 2010 року (а.с.40), № 903 від 11 червня 2010 року (а.с.40), № 596 від 22 квітня 2010 року (а.с.41), № 526 від 14 квітня 2010 року (а.с.42), № 527 від 14 квітня 2010 року (а.с.42), № 538 від 15 квітня 2010 року (а.с.43), №537 від 15 квітня 2010 року (а.с.43), № 570 від 19 квітня 2010 року (а.с.44), № 569 від 19 квітня 2010 року (а.с.44), № 595 від 22 квітня 2010 року (а.с.45), № 683 від 28 квітня 2010 року (а.с.45), № 104 від 22 лютого 2010 року (а.с.46), № 103 від 22 лютого 2010 року (а.с.47), № 781 від 18 травня 2010 року (а.с.48), № 780 від 18 травня 2010 року (а.с.48), №803 від 21 травня 2010 року (а.с.49), № 802 від 21. травня 2010 року (а.с.49), № 730 від 05 травня 2010 року (а.с.50), № 729 від 05 травня 2010 року (а.с.50), випискою банку станом на 28 грудня 2009 року (а.с.37).

Згідно з довідкою Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова (а.с.71) від 17 вересня 2010 року недоїмка відповідача станом на 03 лютого 2010 року становила 2644827, 07 грн. За період з 03 лютого 2010 по 01 червня 2010 року (за січень-квітень 2010 року) відповідачу належало сплатити новостворений борг в сумі 2973522, 95 грн. (в тому числі недоїмку по страхових внесках - 1199647, 07 грн., недоїмку по фінансових санкціях - 376124,76 грн., недоїмку по пені - 1397751,12 грн.).

Державним підприємством «Львівський науково дослідний радіотехнічний інститут» за період з 02 червня 2010 року по 17 вересня 2010 року сплачено 836771, 66 грн., які згідно з календарною черговісті зараховано в рахунок погашення боргу станом на 03 лютого 2010 року.

Судом встановлено, що сплачені відповідачем страхові внески за період з 29 вересня 2009 року по 03 лютого 2010 року зараховані на погашення суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, а саме: на погашення боргу, який виник до 06 квітня 2009 року.

04 лютого 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу, згідно з якою загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01 лютого 2010 року становить 2640827, 07 грн., в тому числі недоїмка зі сплати страхових - 2644657, 07 грн., фінансові санкції (штраф) - 170,00 грн. (а.с.66). Вказана вимога отримана відповідачем 08 лютого 2010 року, що підтверджується повідомленням про відправлення поштового відправлення № 2026842 (а.с.67).

07 червня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю-733, згідно з якою загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01 червня 2010 року становить 2745619,42 грн., в тому числі недоїмка зі сплати страхових - 2745619,42 грн., фінансові санкції (штраф) - 170,00 грн. (а.с.66). Вказана вимога отримана відповідачем 09 червня 2010 року, що підтверджується повідомленням про відправлення поштового відправлення № 1926360 (а.с.67).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги Державним підприємством «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» не оскаржено, суми заборгованості та штрафу в повному обсязі своєчасно не сплачені, таким чином відповідачем не дотримано передбачений чинним законодавством порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак вимога про стягнення заборгованості є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст.12 цього Закону.

Ч.1 ст.14 вказаного Закону України передбачено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у п.п.1, 10, 15 ст.11 цього Закону.

Відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно зі ст.20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч.1, 2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього ж Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з ч.3 ст.106 цього Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Органи Пенсійного фонду вправі звернутись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Абз.5 п.6.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-5 передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до вимог ч.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Згідно з п.2 ч.9 ст.106 вказаного Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Відповідно до п.8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-5 суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Колегія суддів критично оцінює покликання апелянта щодо протиправності стягнення оскаржуваної суми заборгованості у зв'язку з укладенням Договору про сплату страхових внесків від 28 вересня 2009 року та часткового погашення заборгованості, оскільки відповідачем належно не виконано умов вказаного договору в зазначені строки, тому недоїмка, пеня та фінансові санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення правомірно погашалися управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова за рахунок коштів, що надходили від страхувальника.

Таким чином, судом першої інстанції безспірно встановлено, що станом на час розгляду справи заборгованість Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» щодо сплати страхових внесків становила 1333267, 53 грн., що підтверджується навяними в матеріалах справи розрахунками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень - грудень 2009 року, розрахунком суми заборгованості станом на 02 лютого 2010 року, картками особового рахунку страхувальника за період розрахунку з 01 січня 2009 року по 18 серпня 2010 року, яку відповідач у встановлені законом строки не сплатив.

З врахуванням вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, перевірено доводи сторін, надано їм належну правову оцінку, у відповідності до вимог матеріального і процесуального права вирішено спір. Висновки суду першої інстанції про обґрунтованість та підставність вимог є правильними, підтверджуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно і повно з'ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у справі № 2а-4961/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.М. Багрій

В.Я. Качмар