Ухвала суду № 32420911, 10.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

10 липня 2013 рокуСправа №827/1359/13-а місто Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кириленко О.О.

суддів: Александрова О.Ю.,

Куімова М.В.,

секретар судового засідання Самойлова М.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Державної судової адміністрації України - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Державної судової адміністрації України, військового апеляційного суду Військово-Морських Сил про стягнення, нарахування та виплату грошового забезпечення та довічного грошового утримання, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 звернулись до Ленінського районного суду міста Севастополя з позовом до Державної судової адміністрації України, військового апеляційного суду Військово-Морських Сил про стягнення, нарахування та виплату грошового забезпечення та довічного грошового утримання.

А саме, просять: поновити порушені права суддів військового апеляційного суду Військово- Морських Сил на отримання з 01 червня до 31 грудня 2005 року заробітної плати відповідно до вимог частини третьої статті 11, частини другої статті 44 Закону України "Про статус суддів" шляхом: стягнення з Державної судової адміністрації України грошового забезпечення та довічного грошового утримання працюючим суддям на користь позивачів в сумі 318 840 гривень 12 копійок на рахунок військового апеляційного суду Військово-Морських Сил; військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил - нарахувати та виплатити позивачам заборгованість з грошового забезпечення та довічного грошового утримання працюючим суддям за червень - грудень 2005 року у розмірах: ОСОБА_7 - 94 800 гривень 39 копійок, ОСОБА_5 - 70 128 гривень 91 копійку, ОСОБА_4 - 69 788 гривень 58 копійок, ОСОБА_2 - 41 812 гривень 95 копійок, ОСОБА_6 - 42 309 гривень 29 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 червня по 31 грудня 2005 року були порушені права позивачів на оплату праці, оскільки розмір посадового окладу не відповідав вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 08 жовтня 2008 року позов задоволено повністю: стягнуто з Державної судової адміністрації України заборгованість з грошового забезпечення та щомісячного довічного утримання за червень - грудень 2005 року на користь ОСОБА_7 - 94 800 гривень 39 копійок, ОСОБА_5 - 70 128 гривень 91 копійку, ОСОБА_4 - 69 788 гривень 58 копійок, ОСОБА_2 - 41 812 гривень 95 копійок, ОСОБА_6 - 42 309 гривень 29 копійок, а всім позивачам разом 318 840 гривень 12 копійок; зобов'язано військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил України виплатити суддям ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 заборгованість з грошового забезпечення та щомісячного грошового утримання за червень-грудень 2005 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 08 жовтня 2008 року у справі № 2а-831/08 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 08 жовтня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

27 травня 2013 року вказана адміністративна справа надійшла до Окружного адміністративного суду міста Севастополя.

Ухвалою від 10 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_7 до Державної судової адміністрації України, військового апеляційного суду Військово-Морських Сил про стягнення, нарахування та виплату грошового забезпечення та довічного грошового утримання залишено без розгляду.

У судових засіданнях позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_6 наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з урахуванням тієї обставини, що військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил ліквідовано. Щодо строків звернення до суду позивач ОСОБА_2 зазначив, що про можливість відновлення своїх прав позивачі дізнались лише 25 липня 2008 року, після прийняття Радою суддів України рішення від 27 червня 2008 року про визнання незаконним пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року. Про судові рішення з цього приводу їм також стало відомо у червні 2008 року.

Позивач ОСОБА_4 надіслав суду письмові пояснення, згідно з якими на задоволенні позову він наполягає. Щодо строків звернення до суду пояснив, що Державна судова адміністрація України завіряла суддів, що виплата спірної заборгованості буде проводитися централізовано.

Заслухавши доводи позивачів, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що провадження у частині позовних вимог до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил підлягає закриттю, позовні вимоги до Державної судової адміністрації України - залишенню без розгляду з наступних підстав.

Судом встановлено, що станом на звернення з позовом до суду, позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 працювали на посадах суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил, ОСОБА_5 - на посаді заступника голови цього суду.

Заборгованість, заявлену у позовних вимогах, було розраховано бухгалтером військового апеляційного суду Військово-Морських Сил, розрахунки було підписано та скріплено печаткою.

Відповідно до указу Президента України від 14 вересня 2010 року № 900/2010 "Про ліквідацію військових апеляційних та військових місцевих судів" військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил було ліквідовано.

Згідно з повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Державного реєстратора Ленінської районної державної адміністрації у місті Севастополі від 10 серпня 2012 року б/н до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10 серпня 2012 року внесено запис № 10771110004006514 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Оскільки військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил ліквідовано, судова колегія дійшла до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил про нарахування та виплату грошового забезпечення та довічного грошового утримання.

Щодо позовних вимог, звернених до Державної судової адміністрації України суд зазначає наступне.

З даною позовною заявою позивачі звернулись 15 вересня 2008 року.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодекс законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, слід зазначити, що у трудових спорах діє тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. Закінчення строку виплати заробітної плати не є початком перебігу зазначеного строку, якщо не оспорюється право на її одержання, у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати.

Під час судового розгляду встановлено, що у даних спірних правовідносинах позивачі оскаржують порушене право на отримання заробітної плати (грошового забезпечення) у більшому, ніж нараховувався та виплачувався, розмірі та, як наслідок, довічного грошового утримання.

Зокрема, позивач ОСОБА_2 пояснив, що спірну суму за період червень-грудень 2005 року позивачам нараховано не було та не було її віднесено до кредиторської заборгованості.

Таким чином, оскільки у цій справі оспорюється право позивачів на одержання частини заробітку у зв'язку з неправильним обчисленням розміру грошового забезпечення та довічного грошового утримання, положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України до цих спірних правовідносин застосовуватись не можуть.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписом цієї норми у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною першою статті 100 цього Кодексу у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин було передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Про порушення своїх прав позивачі повинні були дізнатись у 2005 році при щомісячному отриманні грошового забезпечення.

Доводи позивачів про те, що під час розгляду справи Ленінським районним судом міста Севастополя, відповідач не наполягав на відмові у задоволенні позову з підстави пропущення строку звернення до суду, як того вимагали приписи статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла на час розгляду справи по суті, не можуть бути прийняті судом, оскільки дану справу направлено на новий розгляд та суд під час розгляду справи здійснює провадження відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Зі встановлених обставин у справі, судом не знайдено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Державної судової адміністрації України про стягнення грошового забезпечення та довічного грошового утримання підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 100, 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Державної судової адміністрації України про стягнення грошового забезпечення та довічного грошового утримання залишити без розгляду.

Провадження у частині позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил про нарахування та виплату грошового забезпечення та довічного грошового утримання закрити.

Ухвала може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя (підпис)О.О. КириленкоСуддя (підпис) О.Ю. Александров Суддя(підпис)М.В. Куімов

Ухвалу складено у повному обсязі

15 липня 2013 року

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Кириленко