Ухвала суду № 32420691, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К/9991/11169/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012

у справі № 2а/2370/3610/2011

за позовом Кредитної спілки «Добросвіт»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012, задоволено позовні вимоги Кредитної спілки «Добросвіт» (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (надалі - відповідач, ДПІ у м. Черкаси): визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 40/17-2207/33018140 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 739 611,12 грн. основного платежу та 184 902,78 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками ДПІ в м. Черкаси було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Кредитною спілкою «Добросвіт» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 19.04.2011 № 22-0/33018140, в якому визначено, зокрема, порушення позивачем пп. 4.2.12 п. 4.2, пп. 4.3.5 «в» п. 4.3 ст.4, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, пп. 16.3 ст. 16, п. 17.2 ст. 17 та п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 № 889 - IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), а саме: неутримання податку з доходів фізичних осіб з процентів на додаткові пайові внески до кредитної спілки.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 40/17 2207/33018140, яким визначено податкове зобов'язання в розмірі 739 808,28 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 184 952,07 грн.

Частина нарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій позивачем сплачена до бюджету, тому позивач звернувся із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 739 611,12 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 184 902,78 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України від 20.12.2001 № 2908-III «Про кредитні спілки» (надалі - Закон України «Про кредитні спілки») внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Перевіркою відповідача було встановлено факт нарахування та виплати позивачем доходів членам кредитної спілки у вигляді виплат (процентів), що нараховувались на додаткові внески в період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2010 року на загальну суму 4 930 740,83 грн.

Закон України «Про кредитні спілки» визначає, що під процентами розуміється плата, що нарахована кредитною спілкою на пайові внески.

Відповідно до пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.3.5 «в» п. 4.3 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону, іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам.

Оскільки приписи пп. 4.3.5 «в» п. 4.3 ст. 3 вказаного Закону не поширюються на кредитні спілки, доход у вигляді процентів повинен включатись до загального місячного оподатковуваного доходу.

Відповідно до положення абз. 3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Наведена редакція п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» введена Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-IV і діє, починаючи з 01.01.2005.

Відтак, за загальним правилом до оподаткування процентів на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону, застосовується ставка податку у розмірі 5 відсотків від об'єкта оподаткування.

При цьому, згідно пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням змін, внесених Законами України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 01.07.2004 № 1958-

IV та «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23.06.2009 № 1533-VI, встановлено, що пп. 4.2.12 п. 4.2 ст.4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп. 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Перелік операцій, проценти за якими тимчасово не оподатковуються, безпосередньо наведені у пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», але з урахуванням відсилання до змісту пп. 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 цього Закону. В свою чергу, пп. 9.2.1 та 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» містить відсилання до п. 7.2 ст. 7 цього Закону, переліком якого передбачено процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що проценти на додаткові пайові внески до кредитної спілки включаються до загального місячного оподатковуваного доходу, однак відповідно до пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підлягають оподаткуванню лише з 01 січня 2013 року, а тому проценти, виплачені позивачем протягом 2008-2010 років, не є об'єктом оподаткування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 у справі № 2а/2370/3610/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.