Ухвала суду № 32420689, 26.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. м. Київ К/9991/14704/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Голубєвої Г.К. Степашка О.І. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Шевченко М.В.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2011

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012

у справі № 2а-1732/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг» (надалі -позивач, ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Фастівська ОДПІ), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2011 № 0000152301/0 та № 0000162301/0, якими йому визначено податкові зобов'язання перед державним бюджетом на суму 230466 грн. 25 коп. та 115625 грн. 00 коп., відповідно.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 адміністративний позов ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» до Фастівської ОДПІ задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ Київської області від 24.03.2011 № 0000152301/0 в частині збільшення ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» грошового зобов'язання на суму 43888 грн. 70 коп., в тому числі за основним платежем 35110 грн. 96 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8777 грн. 74 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Письмових заперечень відповідача на касаційну скаргу позивача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, про що 04.03.2011 складено акт № 45/11/2301-20059685 (надалі акт).

На підставі акта відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 № 0000152301/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 234466 грн. 25 коп., з яких 184373 грн. 00 коп. за основним платежем та 46093 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 № 0000162301/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 115625 грн. 00 коп., з яких 92500 грн. 00 коп. за основним платежем та 23125 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неправомірно збільшено валовий дохід позивача на суму умовно нарахованих відсотків. Відмовляючи в решті позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що позивач не надав достатнього документального підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Укртехінжиніринг» та ФОП ОСОБА_6

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, обов'язковими умовами віднесення витрат до складу валових є підтвердження їх документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також понесення таких витрат в цілях, зумовлених господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем було зменшено валові витрати позивача на суму коштів у розмірі 134550 грн. 00 коп., що були перераховані ФОП ОСОБА_6 у ІІІ кварталі 2010 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2009 між позивачем та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг № 10/09. Також між цими ж сторонами було укладено додаткову угоду від 30.03.2010 № 01 до вищезазначеного договору.

Згідно змісту пункту 2.1 договору від 28.12.2009 № 10/09 ФОП ОСОБА_6 зобов'язувався надати позивачу інформаційні (консультаційні) послуги з наступних питань: надання консультацій за результатами дослідження ринку ділової інформації, пошук і визначення надійних ділових партнерів та потенційних клієнтів, надання консультацій з виявлення внутрішніх та зовнішніх загроз при реалізації комерційних проектів, правове забезпечення підприємницької діяльності та її безпеки, визначення заходів і підготовка рекомендацій про можливості правомірного відшкодування збитків, які були завдані в процесі підприємницької діяльності та консультування х питань захисту комерційної таємниці (крім консультацій, надання яких потребує отримання ліцензії). Пунктом 6 вказаного договору було передбачено, що приймаючи важливість та конфіденційність надаваних послуг з метою запобігання розповсюдження важливої інформації, всі консультативно-інформаційні послуги надаються в усній формі.

Суми коштів, які були перераховані ФОП ОСОБА_6, позивач включив до складу валових витрат.

На підтвердження укладення та фактичного виконання договору від 28.12.2009 № 10/09, позивач надав копії актів приймання-здачі робіт за період з січня по вересень 2010 року.

Між тим, у відповідності до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документи первинного бухгалтерського обліку повинні містити такі обов'язкові реквізити, як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як правильно зауважили суди попередніх інстанцій та підтверджується наявними в справі матеріалами, зокрема, копіями актів приймання-здачі робіт, останні оформлені з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме у них не відображено зміст та обсяг господарської операції. Так, у актах приймання-здачі робіт у графі «найменування робіт» зазначено «консультаційно-інформаційні послуги за відповідний місяць згідно додаткової угоди від 30.03.2010 № 01 до договору від 28.12.2009 № 01/09 від 28.12.2009».

Разом з тим, додаткова угода від 30.03.2010 № 01 стосувалася зміни вартості послуг, що ФОП ОСОБА_6 зобов'язувався надати позивачу, натомість відомості про зміст відповідних послуг у вказаній додатковій угоді відсутні. Перелік інформаційних (консультаційних) послуг, які можуть бути надані позивачу в межах договору від 28.12.2009 № 01/09, визначені у п.2.1 вказаного договору.

У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що для надання відповідним актам статусу первинного документа, оформленого у відповідності до вимог ведення бухгалтерського та податкового обліку, сторони договору зобов'язані були відобразити в акті приймання-здачі робіт, у графі «найменування робіт», які саме послуги з тих, які перелічені у пункті 2.1 договору від 28.12.2009 № 01/09, та у якому об'ємі були надані позивачу в відповідному місяці.

Враховуючи, що надані позивачем копії актів не містять у собі чіткої інформації про зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про те, що вказані документи не є належним доказом фактичного виконання сторонами умов договору від 28.12.2009 № 01/09.

Таким чином, оскільки на платника податків покладено обов'язок доведення правомірності формування ним валових витрат, до складу яких можуть бути включені лише документально підтверджені витрати, пов'язані з отриманням товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, позивач зобов'язаний був надати суду відповідні документи оформлені належним чином.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» необґрунтовано включила до складу валових витрат суми коштів, що були перераховані ФОП ОСОБА_6

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було укладено договір про надання послуг від 01.12.2009 № 12/01/10/2009 з ТОВ «Укртехінжиніринг». Згідно умов вказаного договору ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» доручило ТОВ «Укртехінжиніринг» власними силами та технічними засобами здійснити генеральне прибирання (мийка вікон, хімічне чищення килимового покриття з використанням спеціалізованих хімічних засобів, чищення жалюзі, видалення пилу із стелі та стін, чищення та мийка радіаторів опалення) та сухе чищення промисловими пилососами.

Кошти, витрачені на оплату вказаного договору, позивачем були включені до складу валових витрат, а сума податку на додану вартість, сплачена в ціні послуги, до податкового кредиту. На підтвердження фактичного виконання умов договору, позивач надав суду копію акта приймання-передачі послуг від 31.12.2009 та податкової накладної від 31.12.2009 № 291.

Згідно акта перевірки від 04.03.2011 № 45/11/2301-20059685 контролюючий орган дійшов висновку про те, що умови вищевказаного договору ТОВ «Укртехінжиніринг» фактично не виконувало та не могло виконати.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на письмових поясненнях ОСОБА_7 від 14.02.2011, яка у період з серпня 2008 року по серпень 2010 року була директором ТОВ «Укртехінжиніринг». Згідно вказаних пояснень ОСОБА_7 договір від 01.12.2009 № 12/01/10/2009, акт приймання-передачі послуг від 31.12.2009 та податкову накладну від 31.12.2009 № 291 не підписувала, назву ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» чує вперше. Також вказана особа пояснила, що не пам'ятає чи були на підприємстві працівники.

Між тим, в матеріалах справи міститься копія нотаріально завіреної заяви-пояснень ОСОБА_7 від 14.03.2010, у якій, зокрема, зазначено, що всі документи, договори, накладні, рахунки, акти, податкові накладні тощо, в тому числі з ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг», вона підписували особисто.

Колегія суддів вважає, що з огляду на суперечливість вказаних доказів, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли їх до уваги, та враховуючи, що надання клінінгових послуг не відноситься до видів діяльності, які здійснює ТОВ «Укртехінжиніринг», дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у відповідній частині.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «Укртехінжиніринг» є інші види оптової торгівлі. Також вказана юридична особа здійснює будівництво будівель, оптову торгівлю будівельними матеріалами, оптову торгівлю деревиною, діяльністю у сфері інжинірингу, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

При цьому, жодних інших доказів виконання робіт, позивачем надано не було, що не дає можливості достовірно встановити факт отримання від ТОВ «Укртехінжиніринг» клінінгових послуг.

Однак саме по собі складення та підписання уповноваженими особами документів первинного бухгалтерського обліку, без фактичного здійснення господарської операції, обумовленої договором, не є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 2а-1732/11/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.Судді(підпис)Голубєва Г.К. підпис) Степашко О.І.