Рішення № 32419485, 10.07.2013, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/329/13-ц

Провадження №2/377/144/13

10 липня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого Малишенко Т.О., при секретарі Горобинській О.Г., за участі сторін: позивача Кас,ян Т.І., відповідача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою кас,ян тетяни іванівни до івашка леоніда петровича, третя особа Служба у справам дітей виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області - про усунення перешкод у здійсненні виховання,

встановив:

06 березня 2013 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4, за змістом якої вона просить зобов"язати ОСОБА_1, не чинити їй перешкоди в участі у вихованні її малолітньої внучки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавати можливість відвідування ОСОБА_5, місця її проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення спільного відпочинку разом з дитиною на літній період часу строком не менше двох місяців та на протязі осінньо - зимового періоду часу строком не менше одного місяця.

22 травня 2013 року ОСОБА_4, подала заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких позивачка просить надати можливість відвідування ОСОБА_5, місця її проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 для проведення спільного відпочинку разом з дитиною на літній період часу строком не менше двох місяців та на протязі осінньо - зимового періоду часу строком не менше десяти днів восени, взимку та весною.

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4, послалася на те, що відповідач після трагічної загибелі її доньки 13 жовтня 2012 року вивіз дитину до м.Славутича Київської області і чинить їй перешкоди її зустрічам та спілкуванню з онукою. 27.12.2012 року рішенням комісії з питань захисту прав дітей виконкому Славутицької міської Ради ОСОБА_1, було рекомендовано не чинити перешкоди в здійсненні її права на спілкування і участь у вихованні внучки. Але відповідач відмовляється надавати їй можливість приймати участь у вихованні онуки. Посилаючись на вимоги ст.ст. 159, 257, 263 Сімейного кодексу України просить задовольнити її позов.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_1, позовні вимоги не визнав повністю та подав до суду заперечення на позовну заяву. На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на те, що позивачка після трагічної загибелі її доньки ОСОБА_6, що і для нього було шоком та є сильною морально психологічною травмою, категорично наполягала на тому, щоб її внучка залишилася проживати разом з нею. Вона замість того, щоб налагодити нормальні стосунки між ними, стала розповсюджувати через соціальні мережі негативну та образливу інформацію про нього. Незважаючи на відсутність перешкод з його сторони та зі сторони його рідних у спілкуванні позивачки з внучкою, вона звернулася до комісії з питань захисту прав дитини з заявою щодо надання їй права на спілкування та участь у вихованні внучки, а в подальшому подала і позовну заяву до суду. Хоча по час розгляду справи у суді їй ніхто не чинив та не чинить ніяких перешкод. ОСОБА_4, майже щомісяця приїжджає до м. Славутича сама, або з своїм сином ОСОБА_7, і має можливість спілкуватися з внучкою. До моменту її звернення до суду позивачка під час приїзду до м.Славутича разом з своїм сином, а також і її колишній чоловік ОСОБА_8, зупинялися у них вдома. Своїми незрозумілими діями позивачка сама вносить напругу у їх стосунки. Незважаючи на це він не чинить ніяких перешкод у її спілкуванні з його донькою під час її приїзду до м. Славутича.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, надав пояснення, аналогічні викладеним у його запереченнях на позов. Не заперечуючи право позивачки, як бабусі дитини, на спілкування з його донькою та участь у її вихованні, він вважає, що враховуючи вік дитини та піклуючись за її морально - психологічний стан і здоров'я доньки, він вважає передчасним та неможливим проживання дитини на протязі тривалого періоду часу у м. Севастополі у відриві від нього, як батька, та того сімейного кола і обстановки, в якій на даний час проживає та виховується ОСОБА_8. Він ніколи не чинив перешкод у спілкуванні ОСОБА_4, з внучкою. Якщо і були якісь обмеження під час її приїзду до м. Славутича, до це було пов'язано або зі станом здоров'я доньки, або з її знаходженням у дитячому садку. Навпаки, після смерті доньки, позивачка чинила йому перешкоди у тому, щоб забрати дитину за місцем його постійного проживання до м.Славутича, перешкоджала зняттю його доньки з реєстрації у м. Севастополі. Незважаючи на таку поведінку ОСОБА_4, він не проти її спілкування з внучкою, але вважає це можливим у м. Славутичі або у м. Севастополі під час приїзду дитини разом з ним, його рідними. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2, підтримав позицію свого довірителя, надав аналогічні пояснення і просив відмовити у задоволенні позову, оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження вчинення ОСОБА_1, або його рідними будь - яких перешкод у спілкуванні ОСОБА_4, з внучкою. Відповідач повністю виконує рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, надаючи можливість бабусі приймати участь як у спілкуванні, так і у вихованні дитини. Враховуючи вік малолітньої дитини, рекомендації психолога Соціально - психологічного центру м.Славутич вважає можливим спілкування ОСОБА_8 з бабусею у м.Севастополі та її відпочинок там тільки за участі її батька - відповідача по справі. Вкрай негативне відношення позивачки до ОСОБА_1 тільки заважає налагодженню нормальних стосунків між сторонами, що може негативно вплинути і на виховання маленької дитини.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей виконкому Славутицької міської Ради Київської області, ОСОБА_3, висловила позицію служби, яка полягає в наступному. З врахуванням віку малолітньої дитини, рекомендацій психолога, доказів, які були досліджені в суді, вона вважає неможливим регулярні виїзди дитини до своєї бабусі до м. Севастополь. В той же час, враховуючи права ОСОБА_4, як бабусі, приймати участь у спілкуванні та вихованні дитини, остання має можливість це здійснювати під час приїзду її до м. Славутича та у м. Севастополі під час приїзду туди її внучки разом з батьком. Коли дитина підросте і стане більш дорослою, можливе проживання ОСОБА_8 у м. Севастополі разом з бабусею і більш тривалий термін. Просила задовольнити позов частково.

Дослідивши подані сторонами письмові докази, заслухавши позивачку, відповідача, представника відповідача, представника третьої особи - Служби у справах дітей виконкому Славутицької міської Ради Київської області, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з доданих до позову документів (паспорта позивачки, свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5, свідоцтва про народження доньки позивачки ОСОБА_9, свідоцтва про шлюб ОСОБА_9 з ОСОБА_1П.) дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, є рідною внучкою ОСОБА_4

Згідно ст. 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися з своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ст. 283 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За ч.1 ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду про усунення цих перешкод. За аналогією вирішується спір і щодо участі баби, діда у спілкуванні з внуками та у їх вихованні.

Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини виконкому Славутицької міської ради від 27.12.2012 року (протокол № 29) ОСОБА_1, рекомендували не чинити перешкод бабусі ОСОБА_4, у здійсненні нею свого права щодо спілкування та участі у вихованні внучки ОСОБА_5, 15.01.201 року народження; за попередньою домовленістю з ним надати можливість ОСОБА_4, спілкування з дитиною, при умові задовільного стану здоров'я дитини, повідомлення батька дитини про місце перебування, обов'язкового повернення дитини батьку в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей даного віку; рекомендувати побачення ОСОБА_4, з внучкою ОСОБА_5, в присутності ОСОБА_1, з правом зміни порядку спілкування за взаємною згодою бабусі та батька.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_4, під час її приїзду до м. Славутича відповідач обмежує її у часі спілкування з дитиною і вважає, що це є порушенням її прав на участь у спілкуванні та вихованні внучки. В той же час позивачка не заперечувала, що вона з осені минулого року неодноразово приїжджала до м. Славутича, спілкувалася з внучкою, в тому числі під час відсутності ОСОБА_1, разом з її сином ОСОБА_7.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, пояснив суду, що він неодноразово приїжджав з позивачкою, його матір'ю, до м. Славутича з метою побачення та спілкування з племінницею ОСОБА_5. Він підтвердив факт того, що декілька разів вони зупинялися під час приїзду вдома у ОСОБА_11, та ОСОБА_1, останні рази вони вже знімали окремо квартиру. Він та його мати мали побачення з ОСОБА_5, але в обмеженому часі.

Відповідач ОСОБА_1, пояснив, що декілька разів мало місце обмеження у часі спілкування позивачки з онукою, але це було пов'язано або з станом здоров'я дитини, або з відвідуванням нею дитячого садку.

Допитана у суді в якості свідка ОСОБА_11, дала пояснення, аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_1 Додатково пояснила, що її родина постійно намагалася та намагається якось залагодити негативне відношення позивачки до її сина, створюють для неї умови для нормального спілкування з внучкою, зустрічали ОСОБА_4, її сина та колишнього чоловіка, діда ОСОБА_5, під час їх приїзду до м. Славутича як рідних, вони жили у них вдома. Тому для неї було повної несподіванкою та незрозумілим звернення ОСОБА_4, до комісії по захисту прав дитини, а потім до суду, хоча для цього не було ніяких підстав. Вона постійно просила позивачку заспокоїтися, налагодити нормальні стосунки між нею та її сином ОСОБА_1, обіцяла, що вони будуть привозити ОСОБА_5 на відпочинок до Севастополя. Але часті поїздки дитини по декілька разів на рік, як це просить ОСОБА_4, до Севастополя у такому віці їх внучці вона вважає неможливим, оскільки це може негативно відобразитися на її стані здоров'я та морально - психологічному стані.

Суд, заслухавши сторони по справі, допитавши свідків та дослідивши докази, надані сторонами, як письмові, так і фото (відео, аудіо) записи, прийшов до висновку про відсутність перешкод зі сторони ОСОБА_1, та його рідних у спілкуванні ОСОБА_4, з внучкою ОСОБА_5, та будь - яких доказів на підтвердження невиконання відповідачем рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини виконкому Славутицької міської Ради.

Суд не може визнати за належні та допустимі докази відповідно до вимог ст. ст. 58 - 59 ЦПК України надані позивачкою консультації психолога, які подані як витяги з Інтернету та не завірені належним чином. При цьому суд враховує, що ці консультації носять загальний характер та надані без врахування стосунків між сторонами по справі та без спілкування з самою дитиною.

Відповідно до рекомендацій Соціально - психологічного центру м. Славутич від 27.05.2013 року, що були надані психологом після спілкування з дитиною - ОСОБА_5, та її батьком ОСОБА_1, враховуючи вікові і психологічні особливості ОСОБА_5 було рекомендовано: забезпечити звичні для дівчинки умови проживання (домашня обстановка, дитячий сад, знайомі діти по двору); забезпечення стабільної емоційної сфери в сім'ї; забезпечення звичного для дівчинки режиму дня; виработки єдиних вимог зі сторони батька і інших близьких рідних у питаннях виховання та розвитку дівчинки; виработка єдиної позиції по відношенню до факту смерті матері ОСОБА_12; постійне спілкування дівчинки з найбільш близькою особою - батьком, в зв'язку з чим з іншими близькими родичами спілкування повинно відбуватися у присутності батька, а тривалі переїзди та проживання без нього небажанні. По мірі дорослішання дівчинки місце перебування і коло спілкування дівчинки повинні розширюватися у відповідності до зміни її рівня та особистого росту.

За ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування.

Суд, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши особисті стосунки між ними, враховуючи вік дитини ОСОБА_5, заслухавши позицію представника Служби у справах дітей виконкому Славутицької міської Ради Київської області, рекомендації психолога Соціально - психологічного центру м. Славутич, а також законодавче визначене право бабусі на її участь у спілкуванні та вихованні внучки, місце її постійного проживання у м. Севастополі, суд вважає за можливим визначити спілкування Кас,ян Т.І., з її онукою ОСОБА_5 за місцем проживання позивачки у присутності батька ОСОБА_1, у період його відпустки. Такий спосіб участі бабусі у спілкуванні та вихованні внучки суд вважає на даний час найбільш доцільним до зміни віку дитини, рівня її свідомості та особистого росту.

Керуючись ст. 209, 215, 218, 224- 226 ЦПК України, ст.ст.159,257,283 СК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

ОСОБА_13,ян ОСОБА_14 можливість участі у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання КАС,ОСОБА_15, за адресою АДРЕСА_1 у присутності батька ОСОБА_1 у період його відпустки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т. О. Малишенко