Ухвала суду № 32419198, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К/9991/50928/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Луцак А. В.,

представник позивача не з'явився

представник відповідача Меодушевський М. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агасфер" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агасфер" (далі - ТОВ "Агасфер") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - ДПІ у м. Житомирі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року позов ТОВ "Агасфер" задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Житомирі залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Житомирі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Агасфер" у задоволенні позову.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію головного управління міндоходів у Житомирській області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Житомирі у період з 14.12.2009 року по 30.12.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Агасфер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.01.2009 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2009 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складено акт №39/23-1/36330465/0110 від 12.01.2010 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п.1.23 ст.1, п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.6, п.5.7 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3553180,00 грн., у тому числі за: І квартал 2009 року в сумі 1488253,00 грн., ІІ півріччя 2009 року в сумі 2594010,00 грн., 9 місяців 2009 року в сумі 3553180,00 грн.

Позивач, не погодившись з податковим рішенням повідомленням від 26 січня 2010 року №0000162301/0, оскаржив його в адміністративному порядку, в результаті чого були винесені податкові повідомлення рішення №0000162301/1 від 25 березня 2010 року, №0000162301/1 від 26 травня 2010 року, №0000162301/2 від 22 травня 2010 року, №0000162301/3 від 26 червня 2010 року.

Під час оскарження податкових повідомлень-рішень до ДПА у Житомирській області, ДПІ у м. Житомирі 26.05.2010 року, стосовно скарги позивача, визнало її частково обґрунтованою і відкликало раніше надіслане податкове повідомлення-рішення від 25.03.2010 року №0000162301/1, в зв'язку з чим і було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162301/1 від 26.05.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5080445,00 грн. (основний платіж в сумі 2875679,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2204766,00 грн.) і скарги на яке в подальшому залишалися без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договорів займу, які укладені ТОВ "Агасфер" з фізичною особою ОСОБА_5, а саме: №12 від 17.02.2009 року на суму 2000000,00 грн.; №13 від 20.03.2009 року на суму 3000000,00 грн., №б/н від 29.05.2009 року на суму 3000000,00 грн.; №б/н від 22.07.2009 року на суму 4500000,00 грн.; №б/н від 22.08.2009 року на суму 1000000,00 грн. займодавець надає займ на безпроцентній основі терміном на 1 рік. У перевіряємому періоді по вищевказаних договорах ТОВ "Агасфер" на розрахунковий рахунок отримано від ОСОБА_5 грошових коштів на загальну суму 11641682,00 грн., з них повернуто через розрахунковий рахунок - 143700,00 грн. (не повернуто - 11497982, 00 грн.). Крім того, між ОСОБА_5 та ТОВ "Бертеллі", було укладено ряд договорів переуступки боргу. Відповідно до вказаних договорів ТОВ "Агасфер" у бухгалтерському обліку змінено кредитора ОСОБА_5 на кредитора - ТОВ "Бертеллі", тому по ОСОБА_5 у позивача за отримані займи станом на 01.04.2009 року, на 01.07.2009 року та на 01.10.2009 року кредиторська заборгованість по рахунках відсутня. Перевіряючи зробили висновок, що договір переуступки боргу між ОСОБА_5 та ТОВ "Бертелі" по своєї суті є договором факторингу.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є Боржник і Кредитор.

Пунктом 1 ст. 512 ЦК Украйни встановлюється, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що економічний сенс факторингу для клієнта зводиться до негайного фінансування фактором клієнта, який отримує таке негайне фінансування проти визначених грошових втрат, пов'язаних зі сплатою винагороди фактору, для якого така винагорода є сенсом даної операції. При відсутності спеціально встановленої винагороди передача прав кредитора (уступка боргу) не має ознак факторингу і не може розцінюватися як така. В даному випадку було відсутнє негайне фінансування (зобов'язання під уступку боргу за відступлене право носило відстрочений характер), так і була відсутня плата за надання грошових коштів - уступка проводилася за номіналом (тобто в розмірі зобов'язання, яке існувало на момент передачі прав по зобов'язанню).

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, фактор сплачує клієнту не проценти чи інший дохід, а передає грошові кошти в розпорядження клієнта за те, що клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уступка прав кредитора по договору займу, в даному випадку, не носила характеру факторингу і не потребувала від правонаступника спеціального статусу банківської установи чи фінансової установи і ліцензії на право здійснення факторингових операцій.

Відповідно до пункту 4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). За п.4.1.4 ст. 4 зазначеного Закону валовий дохід включає доходи від володіння борговими вимогами.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді;

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно з п.п 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п.п 1.22.2 п. 1.22. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотною фінансовою допомогою визнається сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що кошти в розмірі 11497982,00 грн. не можуть вважатися безповоротною фінансовою допомогою, а є поворотною фінансовою допомогою. Однак з урахуванням переуступки боргу по ним ТОВ "Бертеллі", яке є платником податку на прибуток та кредитором цих коштів, вони не повинні відноситись позивачем до валових доходів, а отже відсутнє порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а оскаржувані податкові повідомлення рішення є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Агасфер".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у м. Житомирі на Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію головного управління міндоходів у Житомирській області.

Касаційну Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров