Рішення № 32417464, 12.07.2013, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1046/13-ц

Провадження № 2/743/200/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Сташківа В.Б.,

при секретарі Прохоренко А.В.,

за участюпредставника позивача ОСОБА_1,

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду справу

за позовом ОСОБА_3

до Приватного акціонерного товариства Українська транспортна

страхова компанія

про стягнення шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

витрат з часткового розбирання авто, витрат на евакуацію

автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 р. ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ Українська транспортна страхова компанія з позовом в якому, на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 9, 22, 29, 32, 34, 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить стягнути з останнього на її користь шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 34 500 грн., витрати з часткового розбирання авто в розмірі 600 грн., витрати на евакуацію автомобіля в розмірі 1000 грн., а всього 35 100 грн., з урахуванням зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи в розмірі 1 000 грн..

Обґрунтування позову зводиться до того, що:

- вона є власником транспортного засобу «ВАЗ-211440», д.н.з. НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу;

- ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2013 р., якою ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності, у звязку з примиренням з потерпілою пасажиркою транспортного засобу ОСОБА_4 встановлено, що 25.10.2012 року, близько 14 год. 35 хв., ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2 та рухаючись по другорядній дорозі Ріпки-Мохначі, на перехресті дороги Ріпки-Любеч та Ріпки-Мохначі, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, порушуючи п.п. 2.3(б), 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод для інших учасників руху, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_3 під керуванням її чоловіка ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі в напрямку смт.Любеч, внаслідок чого сталася ДТП, а належний їй автомобіль отримав механічні пошкодження;

- на час заподіяння шкоди автомобіль, яким керував ОСОБА_2 був забезпечений згідно діючого договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з ПрАТ Українська транспортна страхова компанія, тобто відповідальність ОСОБА_2, як користувача автомобіля НОМЕР_2 була застрахована;

- внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Розмір матеріальних збитків, визначений ФОП ОСОБА_6, за наявною у неї інформацією, становить 34 500 грн.;

- ОСОБА_2 30.01.2013 р. добровільно сплатив їй 1000 грн. франшизи;

- нею понесені також витрати з часткового розбирання авто в розмірі 600 грн. та витрати на евакуацію автомобіля в розмірі 1000 грн.;

- ОСОБА_2 своєчасно та належним чином повідомив ПрАТ Українська транспортна страхова компанія про страховий випадок;

- ПрАТ Українська транспортна страхова компанія їй шкоду до даного часу не відшкодувало.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених в позові. Додатково пояснив, що:

- послуги евакуатора ОСОБА_3 замовляла в м.Чернігові, пошкоджене авто перебувало в смт.Ріпки, позивачка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, тому з урахуванням дороги евакуатора з м.Чернігова до місця призначення м.Славутич, через смт.Ріпки та з місця призначення м.Славутича до м.Чернігова і вийшло 210 км.;

- позивачка заявляючи загальний розмір стягнення в сумі 35 100 грн. виходила з розрахунку (34 500 грн. 1 000 грн. /франшиза/ + 1 000 грн. /послуги евакуатора/ + 600 грн. /витрати на оцінку збитку/ = 35 100 грн.), тобто зменшила страхове відшкодування на суму франшизи;

- для проведення оцінки матеріального збитку заподіяному транспортному засобу необхідно було провести демонтаж комплектуючих частин автомобіля, що і було зроблено ФОП ОСОБА_7;

- у них відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_7 має право проводити роботи з визначення розміру шкоди;

- розмір витрат на правову допомогу підрахований, з урахуванням принципу розумності та виваженості.

В судовому засіданні третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, при розвязанні даного спору, поклався на розсуд суду.

Представники ПрАТ Українська транспортна страхова компанія в судове засідання не зявились, просили розглядати справу у їх відсутність.

Одночасно від представника ПрАТ Українська транспортна страхова компанія ОСОБА_8 надійшло заперечення проти позову, суть якого зводиться до того, що:

- ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2013 р., якою ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності, у звязку з примиренням з потерпілою пасажиркою транспортного засобу ОСОБА_4 не було встановлено заподіяння механічних ушкоджень автомобілю НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3, під керуванням її чоловіка ОСОБА_5, позивач не довів заподіяння шкоди його автомобілю саме внаслідок ДТП, що сталася 25.10.2012 р., що свідчить про відсутність причинно-наслідкового звязку між ДТП, що сталася 25.10.2012 р. та пошкодженням автомобіля, що належить позивачу;

- позивач скористався послугами евакуатора через 3 місяці потому, а не після ДТП, не надавши в позові цьому пояснення, хоча Страховиком відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування витрат, повязаних з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу;

- відстань від смт.Ріпки до м.Славутича складає 69,8 км., а з акту виконаних робіт (послуг) від 30 січня 2013 р. та рахунку № 08/13 від 30.01.2013 р. вбачається відстань в 210 км.;

- витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку, відновлювального ремонту, послуги СТО з часткового розбирання авто для повного огляду Страховиком відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодовуються;

- по справі відсутні докази на підтвердження сплати франшизи, встановленої відповідно до полісу № АВ/2778035 в розмірі 1000 грн. страхувальником ОСОБА_2, хоча страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи;

- розрахунок оплати правової допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про затвердження Граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ» є помилковим і не може бути належним доказом по справі, так як спірні правовідносини регулюються Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», при цьому матеріали справи не містять свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, доводи заперечень відповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12012260220000061 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу «ВАЗ-211440», д.н.з. НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (а.с. 9).

По справі встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «ВАЗ- 21043», д.н.з. НОМЕР_4, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (а.к.п. 131).

По справі встановлено, що 25.10.2012 року, близько 14 год. 35 хв., ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_5 та рухаючись по другорядній дорозі Ріпки-Мохначі, на перехресті дороги Ріпки-Любеч та Ріпки-Мохначі, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, порушуючи п.п. 2.3(б), 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод для інших учасників руху, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3, під керуванням чоловіка останньої ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі в напрямку смт.Любеч, внаслідок чого сталася ДТП, а пасажир автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступення тяжкості.

Вказане підтверджується ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2013 р., яка набрала чинності 29 січня 2013 р та якою ОСОБА_2 було звільнено, на підставі ст.. 46 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, у звязку з примиренням з потерпілою (а.с. 8 копія, а.к.п. 155-16 оригінал).

Суд погоджується з запереченнями відповідача, що вказана ухвала не підтверджує того факту заподіяння механічних ушкоджень автомобілю НОМЕР_3, внаслідок ДТП, що сталася 25.10.2012 р..

В той де час, наданою відповідачем копією Довідки № 9095812 про дорожньо-транспортну пригоду від 24.12.12 р. № 8/5-1228ДТП, складеною УДАІ УМВС України в Чернігівській області підтверджено, що 25.10.2012 року, близько 14 год. 35 хв., на перехресті доріг Ріпки-Любеч та Ріпки-Мохначі, за участю автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_2, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок порушення ОСОБА_2 правил проїзду перехресть. З вказаної довідки також вбачається, що зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль НОМЕР_3 отримав такі механічні пошкодження: передня центральна, передня права, передня ліва частини (а.с. 54, 55).

Вказана довідка узгоджується з матеріалами кримінального провадження № 12012260220000061 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, які були досліджені судом за клопотанням позивачки.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.10.2012 р., схемою до вказаного протоколу, Ілюстративними таблицями до вказаного протоколу доводиться місце вчинення кримінального правопорушення регульоване перехрестя дороги «Ріпки-Любеч», вид та стан покриття, ширина дорожнього покриття, кількість смуг, наявність розмітки, відсутність слідів шин та гальмування, напрям руху транспортних засобів «ВАЗ-21043», д.н.з. НОМЕР_4 та «ВАЗ-211440», д.н.з. НОМЕР_1, загальний вигляд транспортних засобів «ВАЗ-21043», д.н.з. НОМЕР_4 та «ВАЗ-211440», д.н.з. НОМЕР_1 після ДТП, осипу скла автомобіля НОМЕР_3 на дорозі, розташування автомобілів НОМЕР_5 та «ВАЗ-211440», д.н.з. НОМЕР_1 після ДТП, розташування деталей від автомобілів, розташування знаків 5.5.3 та 2.1, подальша доля транспортних засобів «ВАЗ-21043», д.н.з. НОМЕР_4 та «ВАЗ-211440», д.н.з. НОМЕР_1 (а.к.п. 3-11).

Протоколами огляду та перевірки технічного стану транспорту від 25.10.2012 р. доводиться, які зовнішні пошкодження отримали транспортні засоби «ВАЗ-21043», д.н.з. НОМЕР_4 та «ВАЗ-211440», д.н.з. НОМЕР_1, зокрема в останньому автомобілі деформовано: шолом, дах, переднє ліве крило, передні ліві двері, передній номерний знак, праві задні двері, розбито передню ліву та праву блок-фару, передній бампер, передню декоративну решітку (а.к.п. 13-16).

Протоколом огляду місця події від 17.11.2012 р. встановлена видимість автомобіля, що рухається по автодорозі «Ріпки-Любеч» в напрямку від смт.Ріпки до смт.Любеч, з місця водія автомобіля НОМЕР_3, що розташований перед виїздом другорядної дороги на головну (від с.Мохначі), а саме більше 400 м. (а.к.п. 103-105).

З висновку транспортно-трасологічної експертизи від 10.12.2012 р. № 493, проведеної експертом НДЕКЦ УМВС України в Чернігівській області доводиться, що первинний контакт відбувся між переднім лівим габаритним кутом автомобіля НОМЕР_5 з передньою частиною автомобіля НОМЕР_3 на відстані близько 90 + 100 см від правої бокової частини автомобіля НОМЕР_3. Під час первинного контакту кут між повздовжніми вісями автомобіля НОМЕР_6 та автомобіля НОМЕР_3 дорівнював близько 130° ± 5°. Зіткнення автомобіля НОМЕР_3 з автомобілем НОМЕР_5 під час події даної дорожньо - транспортної пригоди відбувся в зоні осипу осколків скла. За умови якщо автомобіль НОМЕР_3 рухався по головній дорозі в напрямку смт.Любеч, а автомобіль НОМЕР_5 рухався в напрямку з с. Мохначі та виїжджав з другорядної дороги на головну то зіткнення транспортних засобів відбулось на смузі руху автомобілю НОМЕР_3 (а.к.п. 75-79).

З Ілюстративної таблиці до висновку транспортно-трасологічної експертизи від 10.12.2012 р. № 493 доводиться, які механічні ушкодження отримали автомобілі НОМЕР_5 та «ВАЗ-211440», д.н.з. НОМЕР_1, їх розташування в момент ДТП (а.к.п. 80-88).

Вказані докази узгоджуються між собою та з актом технічного огляду колісного транспортного засобу, складеного 8 листопада 2012 р. ФОП ОСОБА_6 (а.с. 42-47), яким підтверджені наявні мехачні пошкодження автомобіля НОМЕР_3.

Ч. 1 ст. 1166 ЦК України встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправність заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Спір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Виходячи з правового аналізу даних норм, можна стверджувати, що у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується за принципом вини.

Оцінюючи вказані докази в сукупності, суд приходить до висновку про наявність юридичного складу правопорушення, а саме: заподіяння автомобілю НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3 шкоди у виді описаних вище механічних пошкоджень; про протиправність заподіювача шкоди, а саме: ОСОБА_2; про наявність вини останнього в заподіянні шкоди; про наявність причинно-наслідкового звязку між дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 25.10.2012 року, близько 14 год. 35 хв., на перехресті доріг Ріпки-Любеч та Ріпки-Мохначі, за участю автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_2 та механічними ушкодженнями, які зазнав автомобіль НОМЕР_3.

Таким чином, є безпідставними заперечення відповідача проти задоволення позову, з підстав недоведеності причинно-наслідкового звязку між ДТП, що сталася 25.10.2012 р. та пошкодженням автомобіля, що належить позивачу.

По справі встановлено, що 14 серпня 2012 р. між ОСОБА_2 та ПрАТ Українська транспортна страхова компанія було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: автомобіля НОМЕР_5, строком з 14 серпня 2012 р. по 13 серпня 2013 р., страхова сума за шкоду заподіяну майну 50 000 грн., розмір франшизи 100 грн., що підтверджується Полісом № АВ /2778035 від 14.08.2012 р. та витягом з єдиної бази даних МТСБУ.

Тобто відповідальність ОСОБА_2, як власника автомобіля НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ Українська транспортна страхова компанія.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 26.10.2012 р. було повідомлено голову правління ПрАТ Українська транспортна страхова компанія про страховий випадок, а саме: ДТП, яке відбулось з його вини 25.10.2012 р., що підтверджується повідомленням про страховий випадок за № 740 від 26.10.2012 р..

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не висловлювали згоди про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, а саме: ОСОБА_2, тому завдана потерпілій ОСОБА_3 шкода підлягає відшкодуванню страховиком ПрАТ Українська транспортна страхова компанія у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування, тобто не більше 50 000 грн..

По справі встановлено, що 6 лютого 2013 р. ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ Українська транспортна страхова компанія з заявою на виплату страхового відшкодування, як власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, яке відбулось 25.10.2012 р., з вини ОСОБА_2, як особи, відповідальність якої була застрахована в ПрАТ Українська транспортна страхова компанія.

Відповідач в запереченні на позовну заяву не навів мотивів в невиплаті ОСОБА_3 страхового відшкодування, не містять доказів цьому і матеріали справи.

Згідно висновку № 473 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, складеного 28 лютого 2013 р. ФОП ОСОБА_6 вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля НОМЕР_3, внаслідок його пошкодження у ДТП 25.10.2012 р., з урахуванням розміру втрати товарної вартості у сумі 0 грн., станом на час проведення дослідження 28.02.2013 р., складає 34 465 грн. 99 коп..

28 лютого 2013 р. ФОП ОСОБА_6 було складено калькуляцію відновлювального ремонту КТЗ (Додаток № 3 до висновку № 473) та визначена вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля НОМЕР_3, необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 25.10.2012 р., яка склала 36 588 грн. 38 коп. (а.с. 48-53).

Враховуючи те, що відповідач доказів на спростування висновку № 473 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, складеного 28 лютого 2013 р. ФОП ОСОБА_6 не надав, в запереченні проти позову не вдався до оцінки розміру матеріального збитку, не клопотав перед судом про призначення по справі автотоварознавчої експертизи на предмет визначення вартості матеріального збитку, суд при визначенні розміру матеріального збитку керується вказаним висновком спеціаліста, як належним доказом та кладе його в основу рішення суду.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що позивачка просила стягнути з ПрАТ Українська транспортна страхова компанія на її користь 34 500 грн., то вказані вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з ПрАТ Українська транспортна страхова компанія на користь ОСОБА_3 34 465 грн. 99 коп. шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Щодо позовних вимог про стягнення 600 грн. витрати на оцінку збитку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 34.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до ст. 34.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

З акту № ОУ 0000372 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 1 лютого 2013 р. вбачається, що ФОП ОСОБА_7, як виконавець провів ОСОБА_3, як замовнику частковий демонтаж елементів кузова та салону транспортного засобу «ВАЗ-21144-20-120 Lada-Samara», д.н.з. НОМЕР_1, загальною вартістю 600 грн..

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що ФОП ОСОБА_7 є експертом/оцінювачем визначення розміру шкоди, в розумінні ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, матеріали справи не містять доказів того на якій підставі ФОП ОСОБА_7 проводила частковий демонтаж певних елементів автомобіля.

Тому вказаний акт № ОУ 0000372 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 1 лютого 2013 р. не є належним доказом, в розумінні ст.. 58 ЦПК України та ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», понесення позивачем витрат на проведення експертизи (дослідження).

Враховуючи наведене, суд знаходить, що в задоволенні позовних вимог про стягнення 600 грн. витрати на оцінку збитку слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення 1000 грн. витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля з місця ДТП до місця проживання позивачки, суд приходить до наступних висновків.

По справі встановлено, що ДТП відбулось 25 жовтня 2012 р., на перехресті доріг «Ріпки-Любеч» та «Ріпки-Мохначі».

З акту виконаних робіт (послуг) від 30 січня 2013 р. та рахунку № 08/13 від 30.01.2013 р. вбачається, що ФОП ОСОБА_9 надала ОСОБА_5 послуги з евакуації транспортного засобу «ВАЗ-21144-20-120 Lada-Samara», д.н.з. НОМЕР_1, належного ОСОБА_3, з смт.Ріпки Чернігівської області до м.Славутича, відстанню 210 км., вартістю 1000 грн..

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом даної норми передбачені випадки відшкодування витрат, повязаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до іншого обєкту.

В даному випадку, пошкоджений автомобіль евакуйований з стоянки Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області до місця проживання власника ОСОБА_3 міста Славутича.

Ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування витрат, повязаних з евакуацією транспортного засобу не з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на це, суд вважає помилковим тлумачення даної норми позивачем щодо поширення статті 29 вказаного Закону на спірні правовідносини та слушними заперечення відповідача проти задоволення цих вимог, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 1000 грн. витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля з місця ДТП до місця проживання слід відмовити.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження сплати франшизи страхувальником ОСОБА_2 ґрунтуються на невірному розумінні позовної заяви позивачки, з якої чітко вбачається, що остання заявляючи загальний розмір стягнення в сумі 35 100 грн. виходила з розрахунку (34 500 грн. 1 000 грн. /франшиза/ + 1 000 грн. /послуги евакуатора/ + 600 грн. /витрати на оцінку збитку/ = 35 100 грн.), тобто зменшила страхове відшкодування на суму франшизи.

Оскільки позивач в силу п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме з ПрАТ Українська транспортна страхова компанія в дохід держави підлягає стягненню 344 грн. 66 коп. судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Граничний розмір таких витрат встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», за ч. 1 якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Дубовик проти України» та «Гуриненко проти України» висловлена правова позиція, згідно якої при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах), задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачці надавав адвокат ОСОБА_10, який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність (а.с. 18 зворот). Отже, суд вважає безпідставними заперечення відповідача про відсутність в справі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність. Договором про надання правової допомоги від 3 червня 2013 р. підтверджено взаємовідносини між позивачкою ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_10. Квитанцією до прибуткового касового ордеру підтверджено факт оплати правової допомоги в розмірі 1000 грн..

Суд вважає, що розрахунок оплати правової допомоги, зроблений адвокатом ОСОБА_10 не відповідає приписам ст.. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та ґрунтується на не чинних положеннях Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про затвердження Граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ».

Так вказаний Закон не передбачає проведення витрат за аналіз правового становища клієнта, його консультування, за підготовку позовної заяви.

Журналом судового засідання від 12.07.13 р. та заявою про ознайомлення адвоката ОСОБА_10 з матеріалами справи підтверджена участь представника позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні (до видалення суду до нарадчої кімнати) та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді упродовж 1 год. 10 хв..

Отже з ПрАТ Українська транспортна страхова компанія на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 525 грн. 58 коп. витрат на правову допомогу (1147 грн. /мінімальна заробітна плата/ х 40 % х 1 год. 10 хв. х 98,19 %).

Керуючись, ст.ст. 10, 74, 209, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 13, 15, 16, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Українська транспортна страхова компанія задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська транспортна страхова компанія (адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний номер 22945712) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_7) шкоду завданою дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 34 465 грн. 99 коп. (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят пять гривень девяносто девять копійок).

В задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська транспортна страхова компанія (адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний номер 22945712) в дохід держави 344 грн. 66 коп. (триста сорок чотири гривні шістдесят шість копійок) судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська транспортна страхова компанія (адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний номер 22945712) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_7) 525 грн. 58 коп. (пятсот двадцять пять гривень пятдесят вісім копійок) витрат на правову допомогу.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги - особами, які брали участь, і були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення, або протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення - особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення.

ГоловуючийВ.Б.Сташків