Постанова № 32416571, 09.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа№ 910/1592/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участі представників:

від позивача: Кравчик С.М. - представник

від відповідача: Хижниченко Н.С. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року по справі № 910/1592/13 (Повний текст рішення складено і підписано 15.04.2013 р.) (суддя: Блажівська О.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 43 690,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 43 690,71 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року по справі № 910/1592/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року по справі № 910/1592/13 та прийняти нове рішення у справі, яким в позові ПАТ «Київенерго» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи порушив процесуальні права відповідача.

У своїй скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції відмовивши у витребуванні графіку дотримання подачі теплоносія у залежності від температури зовнішнього повітря поданого на межу балансової належності за позовний період неповно дослідив обставини справи.

Апелянт також наголошує на наявності великої кількості скарг споживачів теплової енергії щодо незадовільного опалення приміщень, а також на встановлення позивачем обмежувальних шайб, які спроможні подавати обмежену кількість теплоносія.

Крім того, відповідач зазначає, що він не є прибутковою організацією, та, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, повинен лише забезпечувати надходження коштів від споживачів до позивача, а не фактично перераховувати кошти до КП ГІОЦ КМДА.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено, з урахуванням ухвали про виправлення описки, на 09.07.2013.

09.07.2013 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів у позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи зазначеного клопотання та дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості отримання ним витребовуваних пояснень, а також враховуючи, що зазначене клопотання не розглядалось судом першої інстанції, підстави для задоволення зазначеного клопотання відсутні.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.11.2003 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, після зміни найменування Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», (споживач) укладено Договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242137 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у Договорі.

Пунктами 2.2.1 та 2.3.1 Договору сторони погодили, що позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно із додатком № 1 до Договору, а відповідач, у свою чергу, зобов'язаний щомісячно своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору по приладам обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 затверджені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

У відповідності до п. 9 Додатку 2 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії, відповідач зобов'язання по Договором за період з 01.01.2011 по 01.01.2013 належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 42 575,75 грн.

Щодо посилань апелянта на наявність численних скарг споживачів на неналежне виконання позивачем обов'язків щодо теплопостачання, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, однак відповідачем не надано належних та допустимих доказів неналежного виконання позивачем умов Договору.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на відсутність у нього прямого обов'язку по сплаті позивачу за поставлену теплову енергію, оскільки пунктами 1.1. та 2.3.1. Договору прямо передбачено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати вартість теплової енергії.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42 575,75 грн. заборгованості.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача, відповідно до арифметично правильного розрахунку підлягає стягненню 195,08 грн. втрат від інфляції та 919,88 грн. 3% річних.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2013 по справі № 910/1592/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1592/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.