Постанова № 32416561, 16.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №913/999/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Остапенко В.М. за довіреністю №14-66 від 22.03.2013р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від03.06.2013р.по справі№913/999/13 (провадження №29/913/999/13 (суддя Якушенко Р.Є.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго», м. Первомайськ Луганської областіпростягнення 7016536,88грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго», м. Первомайськ Луганської області про стягнення 7016536,88грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.06.2013р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго", м. Первомайськ Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ заборгованість у сумі 6 136 222,63 грн., пеню у сумі 486 950,84 грн., 3 % річних у сумі 237 795,14 грн., інфляційні витрати у сумі 33 070,55 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 68 149,19 грн. У задоволенні пені в сумі 122 128,22 грн. та 3 % річних у сумі 369,50 грн. відмовлено.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Луганської області не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2013р. у справі №913/999/13 (провадження №29/913/999/13) в частині зменшення розміру пені на 54095,66грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх доводів, позивач зазначає, що господарським судом не враховано, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» є об'єктом стратегічного значення для економіки і безпеки держави та Державним бюджетом України не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Також, апелянт зазначає, що внаслідок недотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ, компанія несе збитки. На думку позивача, оскаржуване рішення не відповідає принципам розумності та справедливості судочинства, оскільки зменшення розміру пені не відповідає наслідкам порушення зобов'язання.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі, не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Відповідач у судове засідання не прибув, направив заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив оскаржуване рішення залишити без змін та розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" як Постачальником та Комунальним підприємством "Первомайськтеплокомуненерго" як Споживачем, відповідачем у справі, був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1Т-ТЕ (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2011) для потреб суб'єктів господарювання, що надають населенню послуги з опалення та гарячого водопостачання

Відповідно до пункту 1.1. договору Постачальник зобов'язується поставляти природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Договірні обсяги постачання газу Споживачу передбачені сторонами у додатку 2 до договору.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання - передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (пункт 2.6 договору № 1Т-ТЕ).

Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (пункт 2.9 договору № 1Т-ТЕ).

Порядок обліку газу та його якість визначені у розділі 3 договору № 1Т-ТЕ.

Вартість природного газу визначена у пункті 4.2 договору (з урахуванням додаткових угод № 2, № 3 до договору № 1Т-ТЕ).

Пунктом 4.6 договору № 1Т-ТЕ сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно умов пункту 4.1 цього договору (в редакції на дату його укладення) остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснювався на підставі акту приймання - передачі до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 6.2.2 договору № 1Т-ТЕ у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості (пункт 10.1. договору).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач передав, а відповідач прийняв протягом листопада 2011 року - квітня 2012 року імпортований природний газ на підставі договору на загальну суму 9 566 595 куб.м на загальну суму 12 524 586 грн. 17 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 30.11.2011, від 31.12.2011, від 31.01.2012, від 29.02.2012, від 31.03.2012, від 30.04.2012, які підписані обома сторонами без заперечень та містяться у матеріалах справи.

Отже, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами двосторонніми актами приймання-передачі газу за період листопад 2011р. - квітень 2012 року, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин підлягає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме, поставив відповідачу природний газ, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі підписаними актами приймання - передачі.

Проте, відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, перерахувавши за поставлений природний газ лише 6 388 363,54 грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 6 136222,63 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" як Первісним кредитором (далі - ПАТ "Луганськгаз") та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як Новим кредитором (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивачем у справі) було укладено договір № 14/6815/12 про відступлення права вимоги, за умовами пункту 1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор, позивач у справі, приймає на себе право вимоги до боржника - Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго", відповідача у справі, за договором на постачання природного газу № 1Т-ТЕ від 30.09.2011 у сумі 6 136 222,63грн.

За змістом пункту 1.2 договору №14/6815/12 крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в пункті 1.1 договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором № 1Т-ТЕ від 30.09.2011р.

21.11.2012р. Публічне акціонерне товариство "Луганськгаз", відповідно до умов пункту 2.3 договору №14/6815/12, повідомленням № 29/1-3789 від 21.11.2012р. повідомило відповідача про відступлення права вимоги у розмірі 6 136222,63 грн. до Нового кредитора - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Позивач у порядку статті 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогою у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 17.12.2012р. № 26/2-319-12 про оплату заборгованості в сумі 6 136222,63 грн.

Проте, відповідач не виконав вимоги позивача, заборгованість станом на 25.02.2013р. склала 6 136 222,63грн., що і стало підставою для звернення позивача за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6 136222,63грн.

Також, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем було заявлено до стягнення пеню в сумі 609079,06грн., 3% річних у розмірі 238164,64 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 33070,55грн.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних нарахувань, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення 3% річних у розмірі 237795,14грн. та інфляційних в сумі 33070,55грн.

Під час розгляду справи відповідач подав заяву № 1305 від 30.04.2013р. про застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 22.03.2013р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.

За змістом статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перевіркою розрахунку пені позивача судом першої інстанції правомірно встановлено, що по актах приймання - передачі природного газу від 31.12.2011р. та від 31.01.2012р. позивачем нараховано пеню за період з 26.02.2012р., а по акту приймання - передачі природного газу від 29.02.2012р. з 06.03.2012р., тобто за межами позовної давності.

В матеріалах справи наявний контррозрахунок пені відповідача з урахуванням позовної давності, відповідно до якого сума пені складає 541056,48 грн.

Перевіривши контррозрахунок пені відповідача, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість заявленої пені в сумі 541056,48 грн.

Проте, відповідно до вимог пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з статтею 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається великий обсяг дебіторської заборгованості відповідача, яка суттєво вплинула на своєчасність розрахунків з позивачем, оскільки значний її обсяг становить населення та бюджетні організації.

Через неплатоспроможність певної частини населення прийнятий Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію" від 20.02.2003р. № 554-IV.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції стягнуто зменшений розмір пені з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану і ступінь вини відповідача у виникненні спору з встановлених обставин. При таких обставинах господарський суд правомірно скористався правом, наданим пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України та дійшов до правильного висновку про наявність виключних обставин, які дають законні підстави для зменшення розміру пені.

Водночас при вирішенні питання про зменшення розміру пені колегія суддів враховує, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює свою діяльність в інтересах громади та населення.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком господарського суду про зменшення розміру пені на 10 % і стягнення у розмірі 486950,84грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2013р. у справі 913/999/13 (провадження №29/913/999/13) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2013р. у справі №913/999/13 (провадження №29/913/999/13) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2013р. у справі №913/999/13 (провадження №29/913/999/13) - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСДО