Рішення № 32416420, 11.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2013 р. Справа № 911/1048/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Київська обл., м. Бориспіль

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 19 211,73 грн.

та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Бориспіль

до Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Київська обл., м. Бориспіль

про визанання недійсним договору

за участю представників:

позивача, за первісним позовом - Аврамчук В.І. (директор);

відповідача, за первісним позовом - ОСОБА_3 (дов. № 883 від 15.05.2013 року); ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 19211,73 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2013 року, 16.05.2013 року, 30.05.2013 року розгляд справи було відкладено відповідно на 16.05.2013 року, 30.05.2013 року та 20.06.2013 року.

В судовому засіданні 20.06.2013 року оголошено перерву до 11.07.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2008 року між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, в особі начальника Аврамчука Володимира Івановича, що діє на підставі Положення (далі - Позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі -Відповідач) було укладено Договір зі сплати коштів на утримання вулично-дорожньої мережі м. Бориспіль (далі - Договір). Правовою підставою для укладання Договору є п. 2 Умов конкурсу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування та Договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 27 лютого 2008 року на маршрут № 24; від 27 лютого 2008 року на маршрут № 26; № 8 від 02 грудня 2008 року на маршрут № 1-А; № 9 від 02 грудня 2008 року на маршрут № 16; № 10 від 02 грудня 2008 року на маршрут № 4 (далі - Договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом).

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів додатковий конкурс на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Бориспіль було проведено 01.12.2008 року за адресою м. Бориспіль, вулиця Київський Шлях, 72 (відповідно оголошення в газеті «Трудова слава» від 08.11.2008 № 163-164). За результатами конкурсу та відповідно п. 9 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» були укладені Договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 02.12.2008 та Договір зі сплати коштів на утримання вулично-дорожньої мережі м. Бориспіль від 02.12.2008 р.

Згідно до п. 2.1 .Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату в розмірі 2% від вартості квитка з кожного рейсу залежно від кількості місць для сидіння, що становить 1735,48 грн.(одна тисяча сімсот тридцять п'ять грн.48 коп.) щомісячно.

Пункт 2.2. Договору вказує, що плату Відповідач на рахунок Позивача вносить щомісячно до 20-го числа наступного за звітним місяцем.

Відповідно додатку до Договору за місяць Перевізник проводить 190 рейсів.

Актом ревізії фінансово - господарської діяльності головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради за 2010 рік та завершений період 2011 року № 05-08/07 від 29.07.2011 року встановлено факт недоотримання позивачем від ФОП ОСОБА_1, коштів на утримання вулично-дорожньої мережі в сумі 20591, 73 грн.

В зв'язку з чим позивачем було запропоновано Перевізнику укласти Додаткову угоду з графіком погашення заборгованості, на підставі розділу 4 Договору, рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 113 від 27.01.2010 року та листа Контрольно-ревізійного управління у Сумській області № 18-05-14- 14/5419 від 18.08.2011 року.

01.02.2010 року між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, в особі начальника Аврамчука Володимира Івановича, що діє на підставі Положення та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду стосовно боргу по перерахунку коштів на утримання вулично-дорожньої мережі м. Бориспіль. Дана Додаткова угода була підписана обома сторонами, скріплена мокрими печатками сторін, але Відповідач проплату за Додатковою угодою не проводив.

Стаття 525 Цивільного кодексу України роз'яснює, що не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов Договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач 09.06.2011 року листом № 2-10-303 звернувся з вимогою до Відповідача про погашення заборгованості за Договором в сумі 20591,73 грн. Проте Відповідач відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

14.09.2011 Позивачем направлено Відповідачу Претензію № 017 щодо погашення боргу в сумі 20591,73 грн.

Проте вказану претензію Відповідач залишив без відповіді борг не сплатив.

14 листопада 2011 року сторони домовились, керуючись п. 4.2 Договору та добровільною згодою сторін, укласти та уклали Додатковий договір № 2 від 04.11.2011 про те, що Відповідач сплатить заборгованість недоотриманої плати на утримання вулично-дорожніх мереж, яка станом на 01.09.2011 року склала 20591,73 грн.

Відповідно сторонами було узгоджено Графік погашення заборгованості, щодо перерахунку коштів на утримання вулично-дорожньої мережі ФОП ОСОБА_1 згідно додатку до додаткового договору.

Додатковий договір № 2 був підписаний та скріплений мокрими печатками сторін.

02.12.2011 року Відповідач здійснив оплату на суму 1380,00 грн., в зв'язку з чим залишок заборгованості станом на 01.08.2012 становив 19211,73 грн.

Станом на березень 2013 року Відповідач мав борг перед Позивачем в сумі 19211,73 грн.

В зв'язку з тим, що Відповідач не проводив погашення заборгованості на утримання вулично-дорожньої мережі, Перевізнику направлено повторно Претензію № 02 на суму 19211,73 грн., з врахуванням останньої оплати.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що в порушення умов договору відповідач не сплатив грошові кошти в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої станом на момент подачі позову становить 19211,73 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як пояснив позивач та свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасної сплати суми плати на утримання вулично-дорожних мереж за договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати заборгованості за договором відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача за первісним позовом спростовуються матеріалами справи та зібраними у ній доказами.

Предметом зустрічної позовної заяви є вимога про визнання договору від 02.12.2008 року недійсним, на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з невідповідністю договору вимогам законодавства та недотримання встановленої законом форми у момент укладення.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 207 цього ж Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши умови договору від 02.12.2008 року, укладеного між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_1, суд дійшов до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір від 02.12.2008 р., укладений між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_1, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, то зустрічна позовна вимога позивача за зустрічним позовом про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Витрати по судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 72, кім. 406, код 36359583) 19211 (дев'ятнадцять тисяч двісті одинадцять) грн. 73 коп. боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору..

У зустрічному позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 12.07.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак