Постанова № 32414558, 29.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5321/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ключковича В.Ю.

Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Славкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» звернувся до суду позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001232300 від 15 жовтня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складений Акт від 04.10.2012 № 360/22-2/32214510, в якому зазначено про порушення суб'єктом господарювання вимог п.п. 44.1. ст. 44, п. 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2512,00 грн. та завищення суми податкового кредиту на загальну суму 506623,91 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 509136,00 грн., в тому числі по періодам: серпень 2011р. на суму 334343,00 грн., вересень 2011 р. на суму 8998,00 грн., жовтень 2011 року на суму 163862,00 грн., січень 2012 р. на суму 1933,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 001232300, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 636420, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 509136,0 грн. та за штрафними санкціями - 127284,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало ненадання суб'єктом господарювання оригіналів податкових накладних за серпень 2011 року, виписаних ТОВ «БТФ Сучасний дім» та проведення позивачем корегування податкової звітності шляхом збільшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість без належних на те підстав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п.п. 20.1.6. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.8. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 16.1.5. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Згідно підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 44.7. ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Згідно п. 73.3. ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до п. 85.6. ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 зазначеного Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Також, згідно абз. 2 п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Здійснюючи аналіз наведених положень Податкового кодексу України, а також враховуючи те, що відповідачем, у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не надано доказів того, що ним під час проведення перевірки вимагались саме оригінали податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність збільшення податкового зобов'язання позивача на суми, зазначені у таких податкових накладних.

Так само, податковим органом, в порушення приписів Податкового кодексу України, не складено Акт про відмову позивача надати оригінали податкових накладних, виписаних ТОВ «БТФ Сучасний дім», що також свідчить про недоведеність висновку про відсутність у суб'єкта господарювання таких документів.

У той же час, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу щодо безпідставності проведення позивачем корегування податкової звітності та збільшення суми податкового кредиту у розмірі 172859,74 грн. за вересень 2011 року, оскільки як зазначає сам позивач та підтверджується матеріалами справи, безпідставне повторне включення платником податків зазначеної суми податкового кредиту до податкової звітності, яке було виявлено під час проведення попередньої планової перевірки позивача, стало підставою для відповідного зменшення суми податкового кредиту самим податковим органом на нарахування штрафних санкцій за вчинене порушення.

Отже, допущення платником податків такого порушення та виправлення його самим податковим органом не давали позивачу підстав для проведення відповідних корегувань податкової звітності.

Однак, у зв'язку з тим, що відповідачем під час розгляду справи судом не надано розрахунок штрафних санкцій, визначених у зв'язку з допущенням платником податку вимог законодавства щодо неправомірного подання позивачем корегування до податкової звітності та збільшення суми податкового кредиту у розмірі 172859,74 грн., колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення - рішення від 15 жовтня 2012 року №0001232300 у повному обсязі.

З огляду на наведене, колегія суддів частково погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 159 КАС України, обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби №0001232300 від 15 жовтня 2012 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-Сервіс» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2236 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено 04 червня 2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.