Постанова № 32414242, 09.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2013 року № 826/8261/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-фінансовий центр»до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 р. № 0013131510.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-фінансовий центр» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 р. № 0013131510.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/8261/13-а та призначено справу до судового розгляду на 13.06.2013 р.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 19.09.2012 р. № 0013131510.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві зазначено про те, що при проведенні камеральної перевірки податкової звітності ТОВ «Український виробничо-фінансовий центр з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період 1 півріччя 2012 року, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, щодо неправомірного врахування у додатку ЦП (р.2.3) від'ємного фінансового результату попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 232 721 грн., та завищення внаслідок цього від'ємного значення від операцій з акціями та іншими корпоративними правами на суму 164 222 грн. та заниження об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності (р. 07 декларації) на 10 319 грн., внаслідок чого позивачу було визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 708,75 грн. (дві тисячі сімсот вісім гривень 75 коп.), в тому числі 2 167,00 грн. за основним платежем та 541,75 грн. за штрафними санкціями.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач жодних заперечень на позовну заяву суду не надав, а також не виконав вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, щодо обов'язку надання відповідних (витребовуваних) документів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання 13.06.2013 р. сторони не прибули та не скерували своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неявку сторін в судове засідання 13.06.2013 р., що були повідомлені належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/8261/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, сторін було повідомлено належним чином листами від 13.06.2013 р., що були отримані позивачем та відповідачем 18.06.2013 р. та 14.06.2013 р. відповідно, докази чого містяться в матеріалах справи.

Станом на 09.07.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Таким чином, жодних документів (заперечення, інше) на підтвердження нормативно-правової відповідачем суду не подавалося.

Отже, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-фінансовий центр» отримало Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 3397-15/36862312 від 23.08.2012 р., з якого вбачається, що 23 серпня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток підприємства з відповідними додатками за звітний податковий період 1 півріччя 2012 року.

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачу визначено заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року в розмірі 2 167 грн.

11.09.2012 р. позивачем було надано заперечення на Акт перевірки, проте як відповідачем зазначене заперечення позивача було залишено без задоволення а висновки Акта перевірки - без змін.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0013131510 від 19.09.2012 р., в якому зазначено, що платником податку порушено абзац 2 пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємству визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 708,75 грн. (дві тисячі сімсот вісім гривень 75 коп.), в тому числі 2 167,00 грн. за основним платежем та 541,75 грн. за штрафними санкціями.

Однак, не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС податковим повідомленням-рішенням № 0013131510 від 19.09.2012 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Так, позивач вважає вищезазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, оскільки при проведенні перевірки і винесенні оскаржуваного рішення відповідачем неправильно застосовані норми пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема, на думку позивача, відповідачем помилково зроблено висновок про заниження ТОВ «Український виробничо-фінансовий центр» грошового зобов'язання з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року в розмірі 2 167 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з даного приводу, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в Акті перевірки позивача зазначено, що ТОВ «Український виробничо-фінансовий центр» допустило порушення вимог п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме: неправомірно враховано у додатку ЦП (р.2.3) від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 232 721 грн., тоді як, у 2012 році, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше, станом на 01 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25% суми такого від'ємного значення. Таким чином, дане порушення, на думку податкового органу, призвело до завищення позивачем від'ємного значення від операцій з акціями та іншими корпоративними правами на суму 164 222 грн. та заниження об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності (р. 07 декларації) на 10 319 грн.

Проте, перевіривши наявні матеріали справи, та вивчивши норми чинного законодавства з даного приводу, суд не може погодитися із таким висновком відповідача, з огляду на таке.

Згідно п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (далі також ПКУ), встановлено окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами згідно якого платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Відповідно до абз. 5 п. 153.8 ст. 153 ПКУ, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 розділу ІІІ ПКУ.

Згідно з абз. 6 п. 153.8 ст. 153 ПКУ, якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Таким чином, в рядку 2.3 Додатку ЦП до рядків 03.20 та 03.21 додатка ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (звітний період перше півріччя 2012 р.) позивачем була відображена сума від'ємного фінансового результату попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 232721 грн., яка вплинула на формування від'ємного результату діяльності у 1 півріччі 2012р., і як наслідок ТОВ «Український виробничо-фінансовий центр» отримало у 1 півріччі 2012 р. збиток від операцій з облігаціями у розмірі 164 222 гри. (р. 2 додатку ЦП).

Згідно п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012 - 2015 роках таким чином: «якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах».

Отже, дана норма, на яку посилається ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС в Податковому повідомленні-рішенні (так само як в Акті та відповіді на заперечення) не регулює оподаткування операцій по цінним паперам та перенесення від'ємного фінансового результату по цінним паперам на наступні періоди, а визначає лише порядок застосування від'ємного значення об'єкта оподаткування платника податку.

Поняття «від'ємний фінансовий результат від операцій із цінними паперами» та «від'ємне значення об'єкта оподаткування платника податку» не є тотожними, а тому регулювання одного з них не можна поширюватися на інше.

Так, відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об'єктом оподаткування для податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В податковому обліку операцій з цінними паперами під терміном «витрати» відповідно до ст. 153.8. ПКУ слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Зазначене суттєво відрізняється від загального поняття «витрати», передбаченого п.п. 14.1.27 п. 4.1 ст. 14 ПКУ, де визначено, що: «витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Згідно з абз. 5 п. 153.8 ст. 153 ПКУ, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів перевищують доходи, отримані (нараховані від продажу (відчуження) цінних паперів цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами цього ж виду наступних періодів у порядку, визначеному ст. 150 цього розділу.

Водночас, відповідно до абз. 6 п. 153.8. ст. 153 ПКУ, якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів перевищують витрати, понесені платником податку внаслідок придбання цінних паперів цього ж виду протягом такого звітного періоду, прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Таким чином, виходячи зі змісту даних норм ПКУ, прибуток від продажу цінних паперів кожного з окремих видів включається до складу доходів платника податку, а отже, і до об'єкта оподаткування. В той же час, від'ємний фінансовий результат за окремими видами цінних паперів не включається до об'єкта оподаткування, а отже, не впливає на нього.

З урахуванням вищевикладеного, від'ємний фінансовий результат переноситься на наступні періоди в порядку, визначеному ст. 150 ПКУ. Норма ж ст. 150 ПКУ визначає порядок перенесення від'ємного об'єкта оподаткування, і даний порядок до ст. 153.8. ПКУ застосовується лише як накладання механізму, а не заміну поняття «від'ємний фінансовий результат» терміном «від'ємний об'єкт оподаткування».

Пункт 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» (покладений в основу оскаржуваного Податкового повідомлення-рішення) передбачає новий (у 2012-2015 роках) механізм перенесення від'ємного об'єкта оподаткування і не стосується від'ємного фінансового результату по окремому виду цінних паперів.

Виходячи з того, що п. 153.8 ст. 153 ПКУ регулює операції особливого виду, які не підпадають під загальні норми, а поняття «від'ємного об'єкта оподаткування» не тотожне поняттю «від'ємного фінансового результату» тому і застосування п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України до нього є неможливим, а отже посилання на нього в Акті та Податковому повідомленні-рішенні є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач правомірно врахував у додатку ЦП (р.2.3) від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 232 721 грн., а отже у позивача відсутні порушення норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України та, відповідно, відсутній факт заниження суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КАС України, не виконав вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо надання відповідних документів на підтвердження його правової позиції, та не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 р. № 0013131510.

Як було зазначено вище, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС, в порушення вимог ч. 2 ст. 49 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень повинен добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, - не було реалізовано такого обов'язку та не було виконано вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, та не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки позиції щодо порушення позивачем норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 р. № 0013131510.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв позовної вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 19.09.2012 р. № 0013131510.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 09.07.2013 р.