Рішення № 32411199, 10.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/24/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 Справа № 908/1519/13

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапорожСпецСплав" (юридична адреса: 69015, м. Запоріжжя, вул. Мінська, 5; поштова адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Н.Дніпровська, 8, офіс 83 (а/с 2130)

про стягнення 33 112 грн. 50 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Білич Н.С., дов. № 111 від 14.05.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапорожСпецСплав", м. Запоріжжя 33 112 грн. 50 коп. заборгованості за перевищення договірної величини в липні 2012 р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 26.04.2013р., справу № 908/1519/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 29.04.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1519/13, присвоєно справі номер провадження 27/24/13 та призначено судове засідання на 27.05.2013 р.

Ухвалами суду від 27.05.2013р., 18.06.2013р. та 26.06.2013р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

10.07.2013р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1519/13.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 10.07.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 33 112 грн. 50 коп. заборгованості за перевищення договірної величини в липні 2012 р.

Відповідач у судові засідання, відкриті 27.05.2013р., 18.06.2013р., 26.06.2013р. та 10.07.2013р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання надіслано на адреси відповідача: юридична адреса: 69015, м. Запоріжжя, вул. Мінська, 5; поштова адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Н.Дніпровська, 8, офіс 83 (а/с 2130) та отримано уповноваженими особами відповідача 08.05.2013р.- Капустян та 11.05.2013р. - Дюбарова, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (оригінали містяться в матеріалах справи).

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапорожСпецСплав", згідно статті 28 ГПК України.

Крім того, незважаючи на те, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗапорожСпецСплав" чотири рази не з'явився у судове засідання та ігнорує вимоги суду, ухвалою суду від 26.06.2013р. продовжено строк розгляду справи № 908/1519/13 на п'ятнадцять днів - до 11.07.2013 р.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Всупереч викладеному, відповідач ухилився від вчинення дій, покладених на нього судом, а саме не з'явився у судові засідання 27.05.2013р., 18.06.2013р., 26.06.2013р. та 10.07.2013р., не надав письмового відзиву на позовну заяву та витребуваних документів, на підставі чого справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні 10.07.2013 р.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 01.06.2011р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальник електричної енергії) та ТОВ "ЗапорожСпецСплав" (споживач) укладено договір № 2712 про постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

У відповідності зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. № 910), договір про поставку електричної енергії є основним документом, який регламентує відношення між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, і визначає смисл правових відносин, прав і обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Пункт 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. № 28, визначає, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", абзац 2 п. 5.1, п.п. 1 та 2 п.10.2 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження Правил користування електричною енергією" № 28 від 31.07 1996р. зі змінами та доповненнями внесеними Постановою НКРЕ від 25.12.08р. № 1449, зареєстрованими в Мін'юсті України 18.11.2005р. за № 1399/11679 споживачі електричної енергії зобов'язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та оплачувати обсяги спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно умов договору .

Пунктом 10 п.п. 10.2 Правил зазначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору і відповідно оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Згідно з умовами пункту 2.2.2 договору № 2712, позивач здійснює поставку електроенергії, а відповідач згідно пункту 2.3.4 зобов'язаний своєчасно сплачувати за спожиту електроенергію в порядку визначеному додатками № 4 «Порядок розрахунків» та № 5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно пункту 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 "Обсяги постачання електричної енергії", у двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт.год і більше.

Відповідно до п. 7 додатка № 4 до договору, у разі перевищення споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається постачальником електричної енергії при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію", сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії.

Пунктом 10 додатка № 4 до договору передбачено, що споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 оперативних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги - доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - три дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги - доручення уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі; при направлені нарочним - дата вручення споживачу.

Однак, порушуючи умови договору, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, оскільки відповідно до додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживача" договірна величина відповідача у липні 2012р. складає 1100,0 кВт.год.

Листом від 10.07.2012р. № 10.07/1 відповідач звернувся до позивача з метою скоригувати споживання електричної енергії в липні 2012р. в кількості 240 000,00кВт/ч.

Відповідно до п. 4.4 Правил користування електричною енергією позивач 13.07.2012р. провів коригування договірної величини споживання електричної енергії відповідача на липень 2012р. та повідомив останнього листом від 13.07.2012р. № 12017/019-41.

Проте, за підсумками розрахункового періоду відповідачем було надано акт про спожиту електричну енергію з показниками споживання 284 524 кВт.год, що свідчить про перевищення відповідачем договірної величини у липні місяці на 44 524 кВт.год.

Позивачем у відповідності до умов договору було виставлено платіжну вимогу - доручення за перевищення договірної величини № 3222 від 10.08.2012р. на суму 33 112,50 грн. Дана платіжна вимога-доручення відповідачем по сьогоднішній день не оплачена, а отже сума боргу відповідача за перевищення договірної величини в липні 2012р. складає 33 112 грн. 50 коп.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно - технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І - IV рівні акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією.

Згідно пункту 10.2 розділу 10 Правил користування електричною споживач електричної енергії зобов'язаний: додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів.

Пунктом 6.14 ПКЕЕ, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Відповідно до п. 6.16 ПКЕЕ обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441 споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапорожСпецСплав" 33 112 грн. 50 коп. заборгованості за перевищення договірної величини в липні 2012 р. задовольнити.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 10.07.2013року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапорожСпецСплав" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапорожСпецСплав" (юридична адреса: 69015, м. Запоріжжя, вул. Мінська, 5; поштова адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Н.Дніпровська, 8, офіс 83 (а/с 2130, код ЄДРПОУ 32068473, п/р 26008647501 в АТ «МетаБанк» м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926, п/р зі спеціальним режимом використання № 260363141401 в Філії ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 33 112 (тридцять три тисячі сто дванадцять) грн. 50 коп. заборгованості за перевищення договірної величини в липні 2012 р. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗапорожСпецСплав" (юридична адреса: 69015, м. Запоріжжя, вул. Мінська, 5; поштова адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Н.Дніпровська, 8, офіс 83 (а/с 2130, код ЄДРПОУ 32068473, п/р 26008647501 в АТ «МетаБанк» м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926, п/р № 260081031709 в Запорізькому відділенні ВАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії», МФО 320627) 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 11.07.2013р.