Ухвала суду № 32408745, 12.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 139/24/13-ц Провадження № 22-ц/772/1184/2013Головуючий в суді першої інстанції:Коломійцева В.І.Категорія: 57Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ КБ «Приватбанк», відділу ДВС Мурованокуриловецького РУЮ, третя особа: КП «Могилів-Подільське МБТІ», про визнання права власності на ? частину житлового будинку, звільнення майна з-під арешту та виключення з акту опису, -

встановила:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що за період шлюбу з відповідачем вони за спільні кошти придбали за договором купівлі-продажу від 26 листопада 1993 року житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1. У даний час шлюб між ними розірвано.

Згідно акту опису й арешту майна від 24 січня 2013 року було описано цілий будинок АДРЕСА_1.

На описане майно накладено арешт і передано його на відповідальне зберігання.

Посилаючись на те, що вона являється співвласником будинковолодіння, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просила визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку та виключити з акту опису й арешту ? частину будинку з господарськими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1

Звільнено з-під арешту та виключено з акту опису від 24 січня 2013 року ? частину житлового будинку з господарськими спорудами.

Додатковим рішенням цього ж суду від 30 квітня 2013 року стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 329 (триста двадцять дев'ять) гривень 30 копійок.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, представника третіх осіб, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що позивач у встановленому порядку довела своє паво власності на 1/2 частину будинковолодіння.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 28 липня 1984 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2012 року, шлюб між ними розірвано.

Перебуваючи у шлюбі, 26 листопада 1993 року, сторони придбали житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1

Матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження встановлено, що на виконання виконавчого листа № 0216/280/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 123 113, 17 грн., державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції 24 січня 2013 року було проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_3, а саме: житлового будинку, який придбаний сторонами в шлюбі.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек, спірний будинок іпотекою не обтяжений, однак з 06 вересня 2008 року перебуває під забороною відчуження (а.с.97,98).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Чоловік та дружина мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 68 СК України). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Стаття 73 СК України передбачає, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

За змістом ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Підставою для звернення до суду позивачем зазначено те, що спірний будинок був придбаний подружжям ОСОБА_3 у шлюбі та належать їм на праві спільної сумісної власності.

Те, що будинок придбаний у шлюбі встановлено матеріалами справи та визнається сторонами.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, а відтак дійшов правильного висновку про визнання за нею права власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами, звільнення цієї частини майна з-під арешту та виключення з акту опису.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірне нерухоме майно забезпечене заставою та іпотекою, колегія суддів не приймає до уваги з таких міркувань.

Так, 04 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» були укладені договір застави майнових прав №VIUWGR0000000221 та договір іпотеки будинковолодіння АДРЕСА_1.

Згідно ст. 13 Закону України «Про заставу» договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статей 4 зазначеного Закону визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судом апеляційної інстанції зазначені договори застави та іпотеки нотаріально не були посвідчені.

Частиною 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його

недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про

нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемний.

За змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки долучені до справи копії договору застави майнових прав та договору іпотеки нотаріально не посвідчені, чого не заперечував представник банку, їх державна реєстрація не проведена, то вони є нікчемними правочинами і не створюють жодних юридичних наслідків.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія

суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: С.К. Медвецький

Судді: В.В. Оніщук

В.І. Чорний

З оригіналом вірно: