Постанова № 32408214, 10.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа№ 910/2455/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Іоннікової І.А.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився

від відповідача - Василенко Т.О. (представник за довіреністю);

від третьої особи 1.- не з'явився;

від третьої особи 2. - Коноваленко Є.Л. (представник за довіреністю);

від третьої особи 3. - Гончарук І.І. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013

по справі № 910/2455/13 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»

до Комунального підприємства «Київський метрополітен»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ра «Інсайт»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 2. Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

3. Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року по справі № 910/2455/13 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» прийнято до провадження.

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 без змін, з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить у задоволенні апеляційної скарги про скасування рішення відмовити, з підстав викладених у відзиві.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року змінено склад колегії суддів.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року змінено склад колегії суддів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ра «Інсайт» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

16 липня 2009 між ТОВ «Укррослізинг» (позивач, лізингодавець) та КП «Київський метрополітен» (відповідач, лізингоодержувач) був укладений Договір № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) (надалі - договір) /а.с. 20-33/.

За умовами Договору сторони встановили наступне: згідно з п. 2.1. Договору лізингодавець надає, а Лізингоодержувач отримує фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену).

Згідно п. 2.2. Договору лізингодавець набуває у власність у Продавця (Виробника) Предмет лізингу (майно), визначений лізингоодержувачем відповідно до Специфікації (Додаток №1), комплектація, технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації якого задовольняють потреби лізингоодержувача вказані в Технічних вимогах (Додаток № 2) і передає його лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах фінансового лізингу з подальшою передачею у власність (далі - лізинг), визначених даним договором.

Предмет лізингу використовується лізингоодержувачем для експлуатації на лініях КП «Київський метрополітен» (п. 2.7 договору).

Доходи у вигляді грошових коштів, матеріальних та нематеріальних активів, отримані лізингоодержувачем в процесі використання предмета лізингу на умовах цього договору є власністю лізингоодержувача (п. 2.8 договору).

Відповідно до п. 2.11 договору предмет лізингу, переданий лізингоодержувачу на умовах даного договору, є власністю лізингодавця протягом строку фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 5.1. Договору після підписання акту приймання передачі Предмета лізингу у лізинг між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем предмет лізингу враховується на балансі Лізингоодержувача.

Згідно п. 6.1. Договору Лізингоодержувач набуває право користування Предметом лізингу на умовах цього Договору з моменту підписання Акту приймання-передачі Предмету лізингу (Додаток № 5).

Відповідно до п. 7.2. Договору право власності на одиницю (партію) предмету лізингу належить Лізингодавцю протягом строку фінансового лізингу згідно п.2.6 цього договору. Права на володіння і користування предметом лізингу в об'ємі і на умовах договору належать Лізингоодержувачу.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язується використовувати предмет лізингу відповідно до технічних умов, нормативної документації і його призначення, а також зобов'язується утримувати предмет лізингу в справному стані відповідно до документації виробника, вимог встановлених виробником предмета лізингу.

Згідно з ч. 3 п. 7.11 договору втручання Лізингодавця в оперативну та господарську діяльність Лізингоодержувача, хоча і пов'язану з експлуатацією предмета лізингу, не допускається.

15 жовтня 2012 року між ТОВ «Укррослізинг» (виконавець) та TOB «РА «Інсайт» (замовник) був укладений Договір про надання послуг № 15/10А2012 , відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з надання права на розміщення рекламної інформації в/на вагонах метрополітену, період надання послуг з 01.11.12 по 31.10.17. /а.с. 34-38/.

Відповідно до п.3.2.3 договору про надання послуг № 15/10А2012 виконавець зобов'язаний в будь-який залежний від нього спосіб сприяти замовнику в отриманні дозволу на розміщення реклами від органів державної влади та/або місцевого самоуправління.

Пунктом 3.2.4 договору про надання послуг № 15/10А2012 передбачено обов'язок виконавця отримати дозвіл КП «Київський метрополітен» на доступ замовника до вагонів для своєчасного розміщення та заміни реклами на носіях у вагонах в необхідні для цього терміни.

Про початок надання послуг сторони складають акт передачі права на розміщення рекламної інформації, в якому зазначають перелік вагонів метрополітену на/в яких замовник має право розміщувати рекламну інформацію (п.4.1 договору № 15/10А2012).

23.01.2013 на адресу позивача надійшла вимога КП «Київський метрополітен» № 67-43К про виявлення самовільно розміщених рекламних наліпок (внутрішнє орендування) 2-х потягів рухомого складу, що знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен» та демонтаж самовільно розміщених рекламних наліпок в термін до 28.01.2013. В зазначеному листі відповідач попередив, що в разі не усунення виявлених порушень в зазначений термін, демонтаж рекламних наліпок буде здійснено відповідно до вимог Порядку розміщення реклами в місті Києві, який затверджено Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253. /а.с. 42/.

Листом від 09.11.12 № 11-03/1263 відповідач звернувся до Головного управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю виконавчого органу КМР (КМДА) з проханням надати роз'яснення чи поширюється дія Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням КМР від 22.09.11 № 37/6253 (далі - Порядок) на господарські взаємовідносини, що виникають при розміщенні реклами на майні, що знаходиться у лізинговому користуванні та обліковується на балансі КП «Київський метрополітен». /а.с. 60/.

Листом від 15.11.12 № 066-7564/ГУ Головне управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю повідомило відповідача, що дія Порядку також поширюється на відносини, які виникають при розміщенні реклами на майні, що обліковується на балансі КП «Київський метрополітен». /а.с. 61/.

В свою чергу, позивач звернувся листом від 26.11.12 № 26/11-01 до заступника голови КМДА Голубченка А.К. з проханням усунути порушення законодавства з боку КП «Київський метрополітен» та не здійснювати перешкод в розміщенні реклами в переданих в лізинг вагонах як позивачем так і іншими, уповноваженими позивачем особами. /а.с. 40-41/.

Листом від 04.01.2013 № 053/28 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) повідомив позивача, що дія Порядку на вагони, передані у лізинг, не поширюється. Враховуючи висновки фахівців юридичного управління КМДА врегулювання питання розміщення реклами у вагонах метрополітену, які передані у лізинг КП «Київський метрополітен», має здійснюватись за домовленістю сторін. /а.с. 39/.

Позивач звернувся до суду для захисту права власності шляхом зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні належним майном, переданим у лізинг.

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідач користується майном, яке надано йому позивачем у лізинг, на підставі договору № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену).

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України (надалі - ГК) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У відповідності до статті 806 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до статті 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» (надалі - Закон) лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Відповідно до статті 10 Закону лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингодавець зобов'язаний:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Умови укладеного між сторонами Договору та положення Закону не надають позивачу права одночасного користування предметом лізингу разом із Лізингоодержувачем.

Надання місць для розміщення реклами на транспорті на певний строк та у певному місці є користуванням майном, на/в якому розміщується реклама.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що права володіння та користування вагонами метрополітену, власником яких є Позивач, протягом строку дії Договору № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги належать виключно Відповідачу. При цьому доказів не визнання або оспорення права власності позивача на предмет лізингу матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач правомірно звернувся до позивача про демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про рекламу» розміщення реклами на транспорті погоджується із власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Статтею 21 Закону України «Про транспорт» встановлено, що транспортну систему України становлять транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен).

Відповідно до статті 34 цього ж Закону до складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку. промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

Встановлення порядку розміщення реклами на об'єктах Київського метрополітену є власним самоврядним повноваженням виконавчого органу місцевої ради згідно положень чинного законодавства України.

Згідно пункту 1.3. Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок) реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відповідно до пункту 1.3. розділу І Порядку погодження на розміщення реклами на транспорті - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу реклами на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який дає право на розміщення реклами на транспорті на певний строк у певному місці.

Згідно п. 1.7. Порядку він є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами, що здійснюють розміщення зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та реклами в ліфтах будинків комунальної власності на території міста Києва.

Відповідно до пункту 1.2. розділу III Порядку чинність цього розділу поширюється на розміщення реклами на території підприємств транспорту, Київського метрополітену, на зовнішній та внутрішній поверхнях інженерного облаштування, штучних споруд, будівель транспортних засобів, що знаходяться на балансі підприємств транспорту та дорожнього господарства комунальної власності міста Києва.

Отже, чинність Порядку розміщення реклами в місті Києві, поширюється на розміщення реклами на транспортних засобах, що знаходяться на балансі підприємств транспорту.

Виходячи з того, що вагони метрополітену знаходяться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен», на відносини, що виникають при розміщенні реклами на транспортних засобах, що знаходяться на балансі підприємства транспорту комунальної власності міста Києва, а саме КП «Київський метрополітен», поширюється дія Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253.

Крім того, умовами договору про надання послуг № 15/10А2012, укладеного між позивачем та третьою особою-1, передбачено (п.3.2.3, 3.2.4) обов'язок позивача в будь-який залежний від нього спосіб сприяти замовнику в отриманні дозволу на розміщення реклами від органів державної влади та/або місцевого самоуправління та отримати дозвіл КП «Київський метрополітен» на доступ замовника до вагонів для своєчасного розміщення та заміни реклами на носіях у вагонах в необхідні для цього терміни.

Листи Головного управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю від 15.11.12 № 066-7564/ГУ та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) від 04.01.13 № 053/28, що містять суперечливі висновки, не є роз'ясненнями щодо застосування Порядку розміщення реклами в місті Києві, носять суто інформативний характер, не є нормативно-правовими актами в розумінні законодавства України та усталеної практики нормотворчості, а тому не породжують будь-яких юридичних наслідків і не є обов'язковими до виконання.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року у справі № 910/2455/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року у справі № 910/2455/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/2455/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Іоннікова І.А.