Постанова № 32408124, 06.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 922/1007/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю :

прокурора - Маматов М.О., посв. №009189 від 13.10.2012 року

представників :

позивача - не з'явився

третьої особи - не з"явився

відповідача - 1) не з'явився. 2) не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокурора Краснокутського району Харківської області (вх. №1808 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року у справі № 922/1007/13-г

за позовом Прокурора Краснокутського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків,

до 1) Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Краснокутськ Харківської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода", м. Харків,

про визнання недійсним розпорядження та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Краснокутського району Харківської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області, позивача, до господарського суду Харківської обпасті з позовом до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода", першого та другого відповідачів, про визнання недійсним розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області №271 від 25.09.209 року, а також про визнання недійсним укладеного між першим та другим відповідачами договору від 25.09.209 року оренди земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 114,3500 га ріллі на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. у справі № 922/1007/13-г (суддя Шатерніков М.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держземагентства у Харківській області на користь державного бюджету України 2294,00 грн. судового збору.

Прокурор не погодився з вказаним рішенням місцевого господарського суду, вважає його незаконним і необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення скасувати в повному обсязі, прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №271 від 25.09.2009 видане із порушенням норм частини 1 статті 50 Закону України «Про землеустрій», пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», оскільки вказаним розпорядженням затверджено саме технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок із запасу земель сільськогосподарського призначення для подальшого надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, загальною площею - 114,3500 га ріллі, тоді як межі земельних ділянок на момент видачі розпорядження фактично встановлені не були, що свідчить про формування нових земельних ділянок.

До того ж, апелянт звертає увагу на те, що, виходячи зі змісту абзацу 3 пункту 1 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», а також частини 2 статті 124 Земельного кодексу України, після 01.01.2008 року передача в оренду спірних земельних ділянок повинна була здійснюватися лише за результатами проведення земельних торгів (аукціону).

Однак, як вказує апелянт, в порушення зазначених вимог, передача спірних земельних ділянок відбулася без проведення земельних торгів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 04.07.2013 року на 9:30 год.

Прокурор в судовому засіданні 04.07.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу підтримав її, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним і необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права просить вказане рішення скасувати в повному обсязі, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Свою правову позицію обгрунтовує тим, що спірним розпорядженням в порушення вимог частини 1 статті 50 Закону України «Про землеустрій», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено саме технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок із запасу земель сільськогосподарського призначення для подальшого надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, загальною площею - 114,3500 га ріллі, тоді як межі земельних ділянок на момент видання розпорядження фактично встановлені не були, тобто має місце випадок формування нових земельних ділянок.

Також зазначає, що в порушення вимог частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача спірних земельних ділянок відбулася без проведення земельних торгів. При цьому, виходячи зі змісту абзацу 3 пункту 1 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», після 01.01.2008 року передача в оренду цієї земельної ділянки повинна була здійснюватися за результатами проведення земельних торгів (аукціону).

Представники позивача, першого відповідача та третьої особи у судове засідання 04.07.2013 року не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102211376901, № 6102211376405 та №6102211376910 про вручення їм копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Представник другого відповідача в судове засідання 04.07.2013 року також не з"явився, на адресу Харківського апеляційного господарського суду повернулась надіслана другому відповідачеві копія ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, з відміткою пошти "відмова в отриманні".

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/482 від 13.08.2008 року викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній, «за закінченням терміну зберігання» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Отже, другий відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце даного судового засідання, але з власної вини не скористався правом на участь в ньому.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 18.05.2006 року Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області було видано розпорядження № 226, яким Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду на території Рябоконівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 2 вказаного розпорядження технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) подати на затвердження до райдержадміністрації, технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель подати на затвердження до районної ради.

25.09.2009 р. було видано розпорядження голови Краснокутської районною державною адміністрації № 271 "Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району".

Так, пунктом 1 вказаного розпорядження затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Рябоконівської сільської ради.

Пунктом 2 вказаного розпорядження вирішено надати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода" земельну ділянку загальною площею 114,35 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, після розроблення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі зазначеного розпорядження першого відповідача 25 вересня 2009 року між Краснокутською районною державною адміністрацією, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода", орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю земельну ділянку загальною площею 114,3500 га, у тому числі 114,3500 га ріллі, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на дев'ять років.

Зазначений договір оренди землі зареєстровано в Краснокутському відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.грудня 2009 р. за № 040969900011.

За інформацією, наданою відділом Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області на запит прокурора Краснокутського району, інформація стосовно встановлення меж спірної земельної ділянки площею 114,3 га наданої в оренду згідно розпорядження голови Краснокутської райдержадміністрації від 02.09.2009 р. № 271, на момент його видачі у відділі відсутня.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, прокуратурою Краснокутського району проведено перевірку, якою встановлено, що розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області № 271 від 25 вересня 2009 року видане з порушенням вимог законодавства, що регулює порядок надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у державній власності, оскільки передача даної земельної ділянки була здійсненна з порушенням норм земельного законодавства, а саме, не дотримано порядок виготовлення документації із землеустрою та процедури проведення земельних торгів у формі аукціону, та підлягає скасуванню, а спірний договір оренди землі від 25.09.2009 року укладено в порушення вимог ст. 123, 124 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. Такі дії відповідачів, на думку прокурора, свідчать про порушення прав держави та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 373 Цивільного кодексу України, статтею 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 13 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини з статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Також, прокурор у позовній заяві, як на підставу позовних вимог посилається на ту обставину, що межі спірної земельної ділянки на момент видачі розпорядження фактично встановлені не були, тобто мав місце випадок формування нових земельних ділянок. Проте такі твердження прокурора не відповідають дійсності.

Земельні ділянки, які бути передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода", перебували у постійному користуванні колишнього колгоспу ім. Крупської, який реорганізовано у Агрофірму "Промінь".

Вказаним суб'єктам господарювання були видані державні акти на право постійного користування землею, а тому межі всіх земельних ділянок були конкретно визначені.

В подальшому були складені відповідні проекти і схеми поділу земель щодо розпаювання земельних часток (паїв) між колишніми членами колгоспу.

Таким чином, твердження прокурора в позовній заяві, що межі земельних ділянок не визначені, є безпідставними, а посилання на лист відділу Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області № 1-15/146 від 24.01.2013 року не можуть вважатися обгрунтованими, так як цей орган не веде облік земельних ділянок, межі яких встановлені, а лише веде облік земельних ділянок, які передані у власність або в постійне користування або в оренду.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату передачі в оренду земельної ділянки) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Рішення приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі надання в користування земельної ділянки межі якої не встановлені в натурі. Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Крім того, відповідно до положень статті 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату передачі в оренду земельної ділянки) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з абзацем 3 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, яким передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону №509-VI від 16.09.2008 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2367-VI від 29.06.2010 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла") дана норма діяла протягом двох років, тобто до 14.10.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 226 від 18.05.2006 р. "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода" на розробку технічної документації із землеустрою" було прийнято до 01 січня 2008 року, а спірне розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 271 від 25.09.2009 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району" було прийнято Краснокутською районною державною адміністрацією до 14.10.2010 р., що свідчить про правомірність надання Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода" в оренду земельних ділянок без проведення аукціону та спростовує твердження прокурора про невідповідність спірного договору оренди землі вимогам пункту 2 статті 124 Земельного кодексу України.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що твердження прокурора про невідповідність оспорюваних договорів вимогам статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України не підтверджуються матеріалами справи та є безпідставними.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново- господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, перший відповідач протягом строку дії спірного договору належним чином виконує всі зобов’язання за договором оренди землі, в тому числі здійснив державну реєстрацію спірного договору оренди, використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну палату.

Таким чином, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, відповідач впродовж усього часу користування земельною ділянкою (з 2009 року) належним чином реалізовував свої права за договором оренди щодо користування земельною ділянкою, відповідно до умов договору оренди і жодних заперечень щодо порушень його зобов'язань за договором з боку власника земельної ділянки не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов’язує настання певних юридичних наслідків.

Отже, у даному спорі необхідною умовою для визнання спірного договору оренди недійсним є встановлення норми права, якій суперечить спірний договір і доведення факту невідповідності змісту договору цій нормі.

Проте, як вірно вказав господарський суд першої інстанції, прокурор у позовній заяві не зазначив підстав, які могли б слугувати підставою для визнання недійсним спірного правочину, а тому місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Прокурор в апеляційній скарзі та позивач у відзиві на апеляційну саргу вказують на те, що спірне розпорядження в порушення вимог частини 1 статті 50 Закону України «Про землеустрій», пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затвердило саме технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок із запасу земель сільськогосподарського призначення для подальшого надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, загальною площею - 114,3500 га ріллі, тоді як межі земельних ділянок на момент видання розпорядження фактично встановлені не були, тобто має місце випадок формування нових земельних ділянок.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними,зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які бути передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода", перебували у постійному користуванні колишнього колгоспу ім. Крупської який реорганізовано у Агрофірму "Промінь".

Вказаним суб'єктам господарювання були видані державні акти на право постійного користування землею, а тому межі всіх земельних ділянок були конкретно визначені. В подальшому були складені відповідні проекти і схеми поділу земель щодо розпаювання земельних часток (паїв) між колишніми членами колгоспу.

Посилання апелянта на лист відділу Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області № 1-15/146 від 24.01.2013 року, на думку колегії суддів, є безпідставними, так як цей орган не веде обліку земельних ділянок, межі яких встановлені, а веде облік земельних ділянок, які передані у власність, в постійне користування або в оренду, про що вже зазначалося вище.

Також прокурор та позивач зазначають, що в порушення вимог частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача спірних земельних ділянок відбулася без проведення земельних торгів. При цьому, як вважає прокурор та позивач, виходячи зі змісту абзацу 3 пункту 1 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», після 01.01.2008 року передача в оренду цієї земельної ділянки повинна була здійснюватися за результатами проведення земельних торгів (аукціону).

Однак, на думку колегії суддів таке твердження є необгрунтованим, так як розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 226 від 18.05.2006 р. "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Слобода" на розробку технічної документації із землеустрою" було прийнято до 01 січня 2008 року, а спірне розпорядження було прийнято Краснокутської районної державної адміністрації до 14.10.2010 р., що відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" надає відповідачу право на отримання в оренду спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року у справі № 922/1007/13-г залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09.07.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.