Рішення № 32408063, 26.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/8101-2012 26.10.12

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», м.Київ, ЄДРПОУ 14348681

до відповідача 1: Swissport International Ltd., Швейцарія, реєстраційний номер СН-020.3.007.667-5

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 33240887

до відповідача 3: Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 37405111

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Повар О.М. -по дов.

від відповідача 1: Бєлостоцький М.Л. -по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду 26.10.2012р.

оголошувались перерви

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви б/н від 26.10.2012р. про зменшення розміру позовних вимог) до відповідача 1, Swissport International Ltd., Швейцарія, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», м.Київ, відповідача 3, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ про:

- визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»у розмірі 70,6% статутного капіталу, що згідно із статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»дорівнює 3530 доларам США та є еквівалентом 18753,12 грн. згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ 25.08.2004р.;

- укладення між Swissport International Ltd. та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»на наступних умовах:

«Компанія Swissport International Ltd. (продавець) продає на користь Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»(покупець) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна» (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Лисенка, буд.4, ЄДРПОУ 33240887), що становить 70,6% (сімдесят цілих шість десятих відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», що дорівнює 3530 доларам США (три тисячі п'ятсот тридцять) та є еквівалентом 18753 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) 12 коп. згідно із офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на 25.08.2004р. (Частка), а покупець приймає і зобов'язується сплатити за частку передбачену договором купівельну ціну.

Продавець зобов'язаний продати Частку вільну від будь-яких обтяжень. Право власності на частку переходить від продавця до покупця з дати набуття чинності договором.

Продавець здійснить всі необхідні дії для того, щоб забезпечити передачу Частки покупцю.

Купівельна ціна за Частку складає 433376 доларів (чотириста тридцять три тисячі триста сімдесят шість) 69 центів США.

Покупець сплатить купівельну ціну продавцю в доларах США на банківський рахунок, повідомлений покупцем, або іншим чином відповідно до застосовуваного законодавства протягом десяти календарних днів після державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», що підтверджують передачу Частки від продавця до покупця.

Договір складено в двох примірниках по одному для кожної із сторін, регулюється українським законодавством та набирає чинності з дня набрання судовим рішенням законної сили.».

- зобов'язання Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі державного реєстратора внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запису про зміни у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», а саме: про перехід до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» частки у розмірі 70,6% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна» та про належність Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 зобов'язань, передбачених статутом відповідача 2 та угодою від 21.02.2006р., внаслідок чого у Swissport International Ltd. виник обов'язок продати на користь іншого учасника, Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», а у позивача відповідно виникло право на її придбання у власність.

Відповідач 1 у клопотанні б/н від 25.10.2012р., запереченнях на позовну заяву б/н від 26.10.2012р. просив припинити провадження по справі на підставі п.5 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог про визнання за позивачем права власності на частку у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», про зобов'язання відповідача 1 укласти договір купівлі-продажу частки.

В обґрунтування зазначеного відповідач 1 посилався на приписи розділу 11 угоди від 21.02.2006р., укладеної між учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», відносно того, що будь-які суперечки, розбіжності або претензії, пов'язані з цією угодою, в тому числі, будь-які питання щодо оформлення, законності та припинення терміну дії цієї угоди підлягають врегулюванню учасниками шляхом переговорів. У разі недосягнення домовленості протягом тридцяти календарних днів суперечка підлягає передачі на остаточний розгляд арбітражного суду відповідно до регламенту Лондонського суду міжнародного арбітражу, який вважається приєднаним до цієї статті за посиланням. Місцем проведення арбітражного суду є місто Лондон, Англія. Положення даної угоди регулюються та тлумачаться відповідно до законодавства Англії, що стосуються конфлікту правових норм.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача 3 вчинити певні реєстраційні дії відповідач 1 заявив про необхідність припинення провадження по справі згідно із п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, за твердженням відповідача 1, положення п.2.1, п.3.2.1 договору від 21.02.2006р. суперечать нормам права та порушують публічний порядок, внаслідок чого є нікчемними в силу норм ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Також, у запереченнях на позовну заяву б/н від 26.10.2012р. Swissport International Ltd. зазначає, що на підставі рішень, які оформлені проколом позачергових загальних зборів від 06.03.2012р., не було проведено державної реєстрації змін до статуту відповідача 2.

Одночасно, відповідач 1 стверджує про неправомірність застосування при визначенні ціни частки Swissport International Ltd. у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»звіту від 01.12.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО ВАЛЮЕЙШН»з огляду на приписи п.9.2.1 угоди від 21.02.2006р.

Крім іншого, заперечення відповідача 1 ґрунтуються на тому, що набуттю позивачем права власності на 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»має передувати отримання дозволу Антимонопольного комітету України в силу вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідач 2 на позовну заяву надав заперечення б/н від 24.07.2012р., згідно із якими, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», позивачем порушені правила підсудності, об'єднання позовних вимог та заявлені вимоги, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

У вказаних запереченнях, а також у клопотаннях б/н від 24.07.2012р., б/н від 25.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»просило припинити провадження по справі з підстав, які аналогічні тим, що визначені відповідачем 1.

Одночасно, на завершення судового засідання, після оголошення перерви 26.10.2012р., відповідач 2 не з'явився.

За висновками суду, твердження відповідачів 1, 2 про необхідність часткового припинення провадження по справі є безпідставними, виходячи з наступного:

Відповідно до п.2.2 статуту відповідача 2 порядок створення та діяльності товариства регулюється чинним законодавством України; договором між учасниками від 21.02.2006р., який уклали Swissport International Ltd.; Спільне закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»(найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»), Airline Business Handling Limited (на момент розгляду справи не є учасником відповідача 2 згідно із відомостями, наявними у статуті та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна».

Як було зазначено судом вище, згідно із розділом 11 угоди від 21.02.2006р. положення даної угоди регулюються та тлумачаться відповідно до законодавства Англії, що стосуються конфлікту правових норм.

Одночасно, питання визначення застосовуваного права до приватноправових відносин з іноземним елементом врегульовано Законом України «Про міжнародне приватне право», відповідно до ст.ст.5, 43 якого у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

За приписами ст.25 вказаного нормативно-правового акту особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.06.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»є юридичною особою, яка створена та зареєстрована за законодавством України.

Одночасно, за приписами п.9 постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»у разі укладення акціонерами - іноземними юридичними або фізичними особами - угоди (правочину) про підпорядкування відносин між акціонерами, а також між акціонерами та акціонерним товариством щодо діяльності товариства, іноземному праву, такий правочин є нікчемним у силу статті 10 Закону України №2709-IV від 23.06.2005р. «Про міжнародне приватне право».

Статтею 10 Закону України «Про міжнародне приватне право»встановлено, що правочин та інші дії учасників приватноправових відносин, спрямовані на підпорядкування цих відносин праву іншому, ніж те, що визначається згідно із цим Законом, в обхід його положень, є нікчемними. У цьому разі застосовується право, яке підлягає застосуванню відповідно до норм цього Закону.

Пунктом 2.3 підписаного сторонами договору від 21.02.2006р. встановлено, що сторони мають намір та досягли відповідної домовленості про те, що положення даної угоди мають бути забезпечені правовою санкцією, у найвищому розумінні, дозволеному за законом, у будь-якому суді, який може мати юрисдикцію стосовно предмету цієї угоди та право розгляду будь-якої суперечки, що може виникнути у зв'язку із цією угодою.

Згідно із п.12.4 угоди від 21.02.2006р. за можливості кожне положення даної угоди має тлумачитися як дійсне та чинне за застосовним законодавством. Проте, якщо будь-яке положення даної угоди виявляється незабезпеченим правовою санкцією або невідповідним за застосовним законодавством, таке положення є недійсним лише у межах незабезпеченості правовою санкцією та невідповідності, а всі інші положення даної угоди залишатимуться повністю дійсними та чинними, та сторони шляхом переговорів намагатимуться досягти законної редакції такого незабезпеченого правовою санкцією або невідповідного положення, з тим, щоби максимально охопити передбачені ним комерційні цілі.

Крім того, судом враховані положення п.6.6 статуту відповідача 2, якими визначено правила передачі частки власності (її частини) відповідно до вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що при вирішенні спору, який виник між учасниками процесу по розглядуваній справі, має застосовуватись особистий закон Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», тобто, право України.

Також, суд зазначає, що у клопотанні б/н від 25.10.2012р., запереченнях на позовну заяву б/н від 26.10.2012р. відповідач 1 посилається на норми законодавства України.

Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 Господарського процесуального кодексу України, тобто, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно із ст.1 вказаного Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані з створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

За приписами ст.16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За змістом п.2 постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч.1 ст.167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із п.6.2 рекомендацій №04-5/14 від 28.12.2007р. Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»господарські суди, вирішуючи спори між акціонерами з питань корпоративного управління, повинні враховувати, що укладені між акціонерами - іноземними юридичними або фізичними особами угоди (правочини) про підпорядкування питань корпоративного управління іноземному праву порушує публічний порядок і згідно із статтею 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Учасники господарських товариств незалежно від суб'єктного складу акціонерів не вправі також підпорядковувати розгляд корпоративних спорів, пов'язаних з діяльністю господарських товариств, які зареєстровано в Україні, зокрема, таких, що випливають з корпоративного управління, міжнародним комерційним арбітражним судам.

За висновками суду, спір у цій справі безпосередньо пов'язаний з питанням корпоративного управління, оскільки фактично вирішується спір щодо складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», тобто, осіб, якими через відповідні органи буде здійснюватися управління товариством.

Приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи з того, що місцезнаходженням відповідача 2 згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.06.2012р. є: 01034 м.Київ, вул.Лисенка, буд.4, наведені вище положення розділу 11 угоди від 21.02.2006р. не відповідають приписам Закону України «Про міжнародне приватне право», а спір у справі підлягає розгляду господарським судом міста Києва.

Наразі, посилання відповідача 1 на приписи п.1.11 рекомендацій №04-5/14 від 28.12.2007р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що, за висновками суду, у цій справі досліджуються правовідносини з приводу реалізації корпоративного права учасника, пов'язаного з можливістю набуття у власність частки невиконуючого учасника у статутному капіталі господарського товариства.

Також, є безпідставними твердження відповідачів 1, 2 про необхідність припинення провадження по справі згідно із п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог про зобов'язання відповідача 3 вчинити певні реєстраційні дії.

За змістом узагальнення від 01.08.2007р. Верховного Суду України «Практика розгляду судами корпоративних спорів»Законом України №483-V від 15.12.2006р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів»до підвідомчості (підсудності) господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Підвідомчість (підсудність) справ загальним і господарським судам визначається законодавством. У разі відсутності прямої вказівки у законі застосовується принцип розмежування підвідомчості (підсудності) за суб'єктним складом. Зокрема, на підставі ст.1 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Одночасно, відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Дана норма вказує на те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі спори з суб'єктом владних повноважень, а лише на ті спори, які пов'язані зі здійсненням цим суб'єктом владних управлінських функцій.

З урахуванням наведеного, при визначенні підвідомчості справи адміністративним чи господарським судам потрібно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, а не лише із суб'єктивного складу учасників правовідносин.

За приписами узагальнення від 01.08.2007р. Верховного суду України «Практика розгляду судами корпоративних спорів»суди повинні враховувати, що у разі, якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (наприклад, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), то такий спір підвідомчий (підсудний) господарським судам. У цьому разі відповідна вимога про державну реєстрацію припинення юридичної особи є похідною.

З огляду на те, що вимога до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації є похідною від вимог до відповідача 1, які за висновками суду, є корпоративними, то такий спір підвідомчий (підсудний) господарському суду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, клопотання відповідачів 1, 2 про часткове припинення провадження по справі, підлягають залишенню без задоволення, а справа розглядається судом по суті.

Відповідач 3 у судові засідання 11.07.2012р., 25.07.2012р., 26.10.2012р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, у листах №04/23-5574 від 18.07.2012р., №04/23-5752 від 25.07.2012р., №07/23-6545 від 28.08.2012р. повідомив суд про неможливість надати відзив на позовну заяву, у зв'язку із тим, що Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацію не було отримано позов Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України».

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач 3 у судові засідання 11.07.2012р., 25.07.2012р., 26.10.2012р. не з'явився, а відповідач 2 не прибув на завершення судового засідання 26.10.2012р., за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Одночасно, твердження відповідача 3 про неможливість надати відзив на позовну заяву, у зв'язку із тим, що Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацію не було отримано позов Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», судом до уваги не приймаються, враховуючи наявність у матеріалах справи опису вкладення у цінний лист про направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача 3, який у розумінні ст.56 Господарського процесуального кодексу України є належним доказом надсилання відповідних документів вказаному учаснику судового провадження.

Крім того, за висновками суду, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація не була позбавлена права та можливості на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України ознайомитися з матеріалами розглядуваної справи та зробити копії необхідних документів.

Також, судом залишається без задоволення клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю відповідача 2, заявлене у судовому засіданні 26.10.2012р., виходячи з того, що у судових засіданнях 11.07.2012р., 25.07.2012р., 26.10.2012р., а також запереченнях б/н від 24.07.2012р., клопотаннях б/н від 24.07.2012р., б/н від 25.10.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»вже було викладено свою правову позицію по суті спору.

При цьому, у судовому засіданні 26.10.2012р. відповідачем 2 повідомлено суд про те, що будь-яких інших пояснень, ніж ті, що були надані у вказаних судових засіданнях та письмових документах Товариство з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»не має.

Наразі, господарське процесуальне законодавство не передбачає можливості звернення до суду із заявами про відкладення розгляду справи в інтересах інших учасників судового спору.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання Swissport International Ltd. про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2 відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідачів 1, 2, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.ст.1, 3, 4 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Статтею 50 вказаного Закону України передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Аналогічні положення містяться у ст.140 Цивільного кодексу України, згідно якої товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

За змістом п.п.2.1, 6.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів учасників відповідача 2, яке оформлено протоколом №15/05/2008 від 15.05.2008р. (з урахуванням змін №1, що затверджені рішенням позачергових загальних зборів учасників відповідача 2, яке оформлено протоколом №15/01/2009-1 від 15.01.2009р.), учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»є:

- Свіспорт Інтернешнл Лімітед (Swissport International Ltd.) -з часткою власності у статутному фонді товариства 70,6%;

- Спільне закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» -з часткою власності у статутному фонді товариства 29,4%.

Відповідно до п.6.1 статуту відповідача 2 статутний капітал товариства становить 26562,50 грн., що є еквівалентом 5000 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ.

За приписами ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст.58 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно із ст.ст.41, 59 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.

За приписами розділу 10 статуту відповідача 2 управління діяльністю товариства здійснюється його органами і посадовими особами, чий склад і порядок обрання (призначення) визначаються цим статутом. Управління і контроль за діяльністю товариства здійснюється: зборами учасників товариства, спостережною радою, правлінням, ревізійною комісією.

Пунктами 11.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»передбачено, що збори учасників, які можуть проводитися у формі загальних зборів або позачергових зборів, у межах встановлених законодавством України та цим статутом, наділяються всіма правами та повноваженнями на додаток до тих, які надані цим статутом іншим органам управління товариства. Кожний учасник товариства повинен мати таку кількість голосів, яка відповідає розміру його частки власності у товаристві.

За поясненнями позивача, які належними та допустимими доказами відповідачами 1, 2 не спростовані, 06.03.2012р. були проведені позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», на яких прийнято наступні рішення:

1) обрати головою загальних зборів пана Марка Скіннера, секретарем -пані Анну Приймак;

2) обрати головою товариства пана Марка Скіннера;

3) зняти з розгляду питання третє порядку денного «Затвердження результатів фінансово-господарської діяльності товариства за 2011 рік»та перенести його розгляд на наступні збори;

5) збільшити статутний капітал товариства на 200000 доларів США;

6) погодитись з розмиттям частки Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»згідно з документами, що обговорювалися в пункті четвертому порядку денного, а саме відповідно до обсягу фінансування;

7) змінити договір між учасниками, укладений між сторонами, яким передбачено, що оцінку має проводити КЕЙ ПІ ЕМ ДЖІ (KPMG), затвердити звіт ринкової вартості 100% частки товариства від 01.12.2011р., підготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю «БДО ВАЛЮЕЙШН».

Одночасно, відомості щодо прийняття будь-якого рішення з питання №4 порядку денного позачергових загальних зборів «Оцінка виконання фінансових зобов'язань і гарантій з боку учасників товариства», а також з питання №8 «Обговорення та прийняття рішення щодо можливостей кожного з учасників викупу частки іншого учасника»протокол від 06.03.2012р. не містить.

Наразі, судом приймається до уваги наявний у матеріалах справи протокол загальних зборів, виходячи з того, що відповідач 1 підтвердив прийняття визначених вище рішень на загальних зборах 06.03.2012р. При цьому, доказів іншого всупереч вимог ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачами 1, 2 суду не представлено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Як було зазначено судом вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 зобов'язань, передбачених угодою від 21.02.2006р., яка згідно із п.2.2.2 статуту відповідача 2 встановлює порядок діяльності останнього, внаслідок чого у Swissport International Ltd. виник обов'язок продати на користь іншого учасника, Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», а у позивача відповідно виникло право на її придбання у власність.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, наявність порушень відповідачем 1 прав позивача, як підстава для укладання договору купівлі-продажу частки Swissport International Ltd. у статутному фонді товариства та набуття позивачем права власності на відповідну частку у розмірі 70,6%.

Згідно із п.2.2 статуту відповідача 2 порядок створення та діяльності товариства регулюється чинним законодавством України; договором між учасниками від 21.02.2006р., який уклали Swissport International Ltd.; Спільне закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», Airline Business Handling Limited; статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна».

Наразі, у відповідності до п.2.2 угоди від 21.02.2006р. сторони домовилися, що положення угоди будуть завжди превалювати над положеннями статуту.

Пунктом 10.1.1 вказаної угоди встановлено, що її дія не обмежена за терміном та угода залишається чинною до моменту ліквідації товариства за законодавством України або його розпуску за письмовою згодою всіх учасників.

За приписами п.2.1 угоди від 21.02.2006р. сторони погодилися вживати всіх необхідних або бажаних заходів для забезпечення прийняття всіх постанов та рішень на будь-яких загальних або надзвичайних зборах учасників товариства, необхідних для виконання цієї угоди та застосовувати свої права голосу на зборах учасників відповідно до їхніх застосовних зобов'язань за цією угодою та згідно з іншими застосовними положеннями цієї угоди.

За змістом п.6.4, п.11.5.2 статуту відповідача 2 загальні збори учасників можуть прийняти рішення про збільшення або зменшення статутного фонду товариства шляхом внесення змін та доповнень до договору між учасниками і статуту товариства згідно з вимогами чинного законодавства України і реєстрації таких змін та доповнень у відповідних органах державної влади. Позачергові загальні збори мають компетенцію розглядати питання внесення змін і доповнень до статуту товариства, включаючи зміну розміру статутного фонду товариства.

Пунктом 3.2.1 угоди від 21.02.2006р. встановлено, що окрім повноважень, передбачених статутом, збори учасників матимуть повноваження, згідно з умовами даної угоди, приймати рішення стосовно всіх справ у своїй компетенції простою більшістю голосів учасників, що беруть участь у таких зборах, за винятком наступних питань, рішення за якими приймаються 3/4 голосів учасників, що беруть участь у таких зборах, у тому числі, щодо внесення будь-яких змін до статуту, зокрема, відносно збільшення чи зменшення статутного фонду.

Як було зазначено вище, на позачергових загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»прийнято рішення №5 про збільшення статутного капіталу товариства на 200000 доларів США.

При цьому, «за»проголосувала компанія Swissport International Ltd., яка має частку у статутному фонді відповідача 2 -70,6%. Наразі, Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»з часткою у статутному капіталі відповідача 2 -29,4% проголосувало проти прийняття рішення про збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»до 200000 доларів США.

Проте, як свідчить зміст п.3.2.1 угоди від 21.02.2006р. рішення із вказаного питання має прийматись 3/4 голосів учасників, які беруть участь у зборах, що відповідає 75%.

За змістом п.7.2.1 статуту відповідача 2 учасники товариства зобов'язані дотримуватись вимог статуту товариства і договору між учасниками.

Згідно із п.19, п.19.1 (і) вказаного установчого документу порушення учасником будь-якого запевнення, гарантії, зобов'язання, домовленості або обов'язку за цим статутом або договором між учасниками, і його неспроможність вжити заходів, спрямованих на усунення такого порушення протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення про таке порушення від сумлінного учасника вважається невиконанням за цим статутом. Аналогічні за змістом положення містить п.9.1 (і) угоди від 21.02.2006р.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до вимог п.19, п.19.1 (і) листом від 12.04.2012р. Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»повідомило відповідача 1 про порушення, які відбулись на позачергових загальних зборах 06.03.2012р.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що головою позачергових загальних зборів учасників 06.03.2012р. було обрано представника компанії Swissport International Ltd. -пана Марка Скіннера, який оголосив про прийняття рішення про збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»до 200000 доларів США, за наявності голосів «за»- 70,6%, господарським судом встановлено порушення відповідачем 1 положень статуту відповідача 2 та угоди від 21.02.2006р., яка була укладена між Swissport International Ltd., Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», Airline Business Handling Limited.

Статтею 53 Закону України «Про господарські товариства» врегульовано питання щодо переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Так, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Пунктом 6.6 статуту відповідача 2 встановлено, що учасник має право продати, передати, уступити або іншим чином відчужити всю належну йому частку власності або її частину одному учаснику та/або третім особам або товариству відповідно до вимог чинного законодавства України, положень договору між учасниками і положень ст.17 цього статуту.

Відповідно до п.7.1.5 вказаного статуту учасники товариства мають право відчужувати свої частки власності у статутному фонді товариства згідно з порядком, встановленим цим статутом, договором між учасниками і законодавством України.

Наразі, за приписами п.19.2.1 статуту відповідача 2 у разі, якщо невиконання за підпунктами (і) і (іv) пункту 19.1 не було усунуто протягом 30 днів, відведених на усунення невиконання, сумлінний учасник матиме можливість, але не зобов'язаний, купити всю частку власності невиконуючого учасника за ціною, яка дорівнює справедливій ринковій вартості, встановленій компанією KPMG відповідно до умов пункту 19.3 цього статуту, за вирахуванням 20 відсотків та суми винагороди компанії KPMG та її витрат, крім випадків, коли ціну погоджено протягом 15 днів після надання сумлінним учасником письмового повідомлення невиконуючому учаснику про свій намір реалізувати право, передбачене пунктом 19.3. Аналогічні за змістом положення викладено у п.9.2.1 угоди від 21.02.2006р.

Згідно із п.19.3 статуту відповідача 2, п.9.3 угоди від 21.02.2006р. сумлінний учасник, який хоче скористатися правом, передбаченим пунктом 19.2, повинен надати невиконуючому учаснику письмове повідомлення про свій намір скористатися таким правом протягом 30 днів з моменту завершення 30-ти денного періоду, відведеного на усунення невиконання.

Тобто, за змістом положень статуту та угоди у разі невиконання учасником товариства, обов'язків, передбачених договором від 21.02.2006р. або статутом, у сумлінного учасника (Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України») виникає право придбати частку невиконуючого учасника у статутному фонді товариства, а у учасника, який порушив відповідні зобов'язання (Swissport International Ltd.), обов'язок продати частку.

У зв'язку із тим, що порушення, допущені Swissport International Ltd. під час прийняття 06.03.2012р. рішення про збільшення статутного фонду відповідача 2 протягом встановленого статутом строку усунені не були (доказів зворотного до матеріалів справи не надано), 22.05.2012р. Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»звернулося до відповідача 1 з листом від 22.05.2012р., за змістом якого просило компанію Swissport International Ltd. вжити негайних заходів для передачі належної їй частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»позивачу включаючи, але не обмежуючись наступним: підписати два примірники договору купівлі-продажу у редакції, що додається; підписати два примірники рішення позачергових зборів учасників у редакції, що додається; надіслати належним чином підписані компанією Swissport International Ltd. два примірники договору купівлі-продажу та два примірники рішення позачергових зборів учасників.

Наразі, оформлення позивачем протоколу позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»про продаж відповідачем 1 частки розміром 70,6% у статутному фонді відповідача 2 позивачу, за висновками суду, є правомірним, з огляду на приписи п.3.1 угоди від 21.02.2006р., за змістом якого статут дозволяє учасникам проводити збори по телефону та приймати певні рішення шляхом проведення письмового голосування, тобто, без скликання зборів учасників.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач 1 договір купівлі-продажу частки, а також протокол позачергових зборів учасників не підписав, на адресу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» не направив.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, вимоги позивача про укладення між Swissport International Ltd. та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»підлягають задоволенню, виходячи з того, що Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»було вчинено всі необхідні дії, визначені статутом відповідача 2 та угодою від 21.02.2006р., направлені на підписання з відповідачем 1 вказаного договору купівлі-продажу.

Також, за висновками суду, істотні умови договору купівлі-продажу частки, запропоновані позивачем відповідають вимогам закону, а також статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»та угоди від 21.02.2006р.

При цьому, судом враховано, що у відповідності до звіту від 01.12.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО ВАЛЮЕЙШН», затвердженого 06.03.2012р. на позачергових загальних зборах учасників відповідача 2, вартість капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»становить 767310 доларів США.

Одночасно, за поясненнями позивача, суми винагороди компанії та витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО ВАЛЮЕЙШН» у зв'язку з оформленням звіту від 01.12.2011р. не можуть бути враховані при визначенні вартості частки відповідача 1 оскільки звіт було замовлено відповідачем 2.

Тобто, з урахуванням приписів п.19.2.1 статуту відповідача 2 та п.9.2.1 угоди від 21.02.2006р. Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»у договорі купівлі-продажу вірно визначено купівельну ціну за частку Swissport International Ltd. (70,6%) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт України»на рівні 433376,69 доларів США (541720,86 доларів США (що становить 70,6% вартості капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», визначеної згідно із звітом від 01.12.2011р.) -20%).

Посилання відповідача 1 на неправомірність застосування при визначенні ціни частки Swissport International Ltd. у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»звіту від 01.12.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО ВАЛЮЕЙШН»з огляду на приписи п.9.2.1 угоди від 21.02.2006р., судом до уваги не приймаються, враховуючи, що вказаний звіт було затверджено на позачергових загальних зборах відповідача 2, які відбулись 06.03.2012р., для цілей купівлі-продажу часток учасників.

Крім того, судом враховано, що всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем 1 до матеріалів справи не представлено погодження протягом 15 днів після надання Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»письмового повідомлення, іншої ціни частки Swissport International Ltd.

Наразі, доказів зміни ціни частки на теперішній час відповідачами 1, 2 до матеріалів справи також не представлено.

Заперечення відповідача 1 стосовно того, що набуттю позивачем права власності на 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»мало передувати отримання дозволу Антимонопольного комітету України в силу вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції»є безпідставними, з огляду на таке:

Закон України «Про захист економічної конкуренції»визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про захист економічної конкуренції»з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання. Концентрацією визнається, зокрема, безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Наразі, контроль згідно із ст.1 вказаного нормативно-правового акту -це вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

Одночасно, в силу вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про захист економічної конкуренції»не вважаються концентрацією, у тому числі, дії, які здійснюються між суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом.

Доказів того, що набуття позивачем частки відповідача 1 у статутному капіталі відповідача 2 не підпадає під дію ч.3 ст.22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Swissport International Ltd. всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Наразі, як свідчать матеріали справи, право на придбання частки невиконуючого учасника сумлінним учасником встановлено п.9.2.1 угоди між учасниками від 21.02.2006р. розділу «Засоби захисту прав у зв'язку із невиконанням», який не визнано у встановленому законом порядку недійсним. Аналогічні положення містить п.19.2.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»розділу «Засоби захисту прав у зв'язку із невиконанням».

При цьому, угода між учасниками від 21.02.2006р. та статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»не встановлюють обов'язку продавця або покупця отримати дозвіл Антимонопольного комітету України у разі переходу будь-якої частини статутного капіталу до іншого учасника.

Твердження відповідача 1 про те, що на підставі рішень, які оформлені проколом позачергових загальних зборів від 06.03.2012р., не було проведено державної реєстрації змін до статуту відповідача 2, судом до уваги не приймається, враховуючи, що за змістом статуту відповідача 2, угоди від 21.02.2006р. негативні наслідки у вигляді обов'язку невиконуючого учасника продати свою частку у статутному капіталі господарського товариства виникають у разі прийняття рішення про збільшення статутного капіталу учасниками товариства, голоси яких становлять менше ніж 3/4. Одночасно, статут та угода не визначають в якості підстави для застосування засобів захисту прав у зв'язку із невиконанням факт внесення відповідних змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна».

Крім того, посилання відповідача 1 на те, що положення п.2.1, п.3.2.1 договору від 21.02.2006р. суперечать нормам права та порушують публічний порядок, внаслідок чого є нікчемними в силу норм ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного:

Згідно із ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, діюче законодавство України встановлює вичерпний перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.18 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, за наявними у матеріалах справи документами судом не встановлено вини сторін договору від 21.02.2006р., яка виражалась би в намірі порушити публічний порядок.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», а також угода від 21.02.2006р., укладена між Swissport International Ltd., Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», Airline Business Handling Limited, виникнення права власності сумлінного учасника на частку, яка належить невиконуючому учаснику, пов'язують із неналежним виконанням певним учасником товариства власних обов'язків, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 умов статуту відповідача 2 та угоди від 21.02.2006р., враховуючи висновки суду про укладання договору купівлі-продажу відповідної частки, суд дійшов висновку про задоволення вимог Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»щодо визнання за ним права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»у розмірі 70,6% статутного капіталу, що згідно із статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»дорівнює 3530 доларам США та є еквівалентом 18753,12 грн. згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ 25.08.2004р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі державного реєстратора внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запису про зміни у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», а саме: про перехід до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» частки у розмірі 70,6% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»та про належність Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що судове рішення у справі не встановлює, а поновлює порушені права позивача, що має правовим наслідком внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а не внесення відомостей про отримання права). Крім того, позивачем не доведено суду, що відповідач 3 ухиляється від здійснення покладених на нього законом обов'язків, а відтак -відсутні підстави для примусового захисту права, яке на час винесення судового рішення не порушено Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Клопотання б/н від 26.10.2012р. Swissport International Ltd. про витребування доказів судом до уваги не приймається, з огляду на таке:

Порядок витребування судом доказів в господарському процесі регламентовано приписами ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до норм вказаної статті, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями цього Кодексу.

Проте, відповідачем 1 не надано доказів, які б свідчили про неможливість самостійного надання витребуваних документів, зокрема, Swissport International Ltd. до матеріалів справи не представлено доказів звернення до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»до подання розглядуваного клопотання з метою отримання балансу позивача, складеного станом на 31.12.2011р., звіту про фінансові результати за 2011р., а також відмови вказаного учасника судового спору у наданні відповідних відомостей або бездіяльності стосовно надання такої інформації.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, клопотання б/н від 26.10.2012р. Swissport International Ltd. про витребування доказів залишено судом без задоволення як таке, що не відповідає приписам ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, за висновками суду, документи, стосовно яких відповідачем 1 заявлено клопотання про витребування, не мають відношення для розгляду справи №5011-62/8101-2012.

26.10.2012р. Swissport International Ltd. звернулося до господарського суду із клопотання б/н від 26.10.2012р. про скасування ухвали від 22.06.2012р. про вжиття заходів до забезпечення позову, за змістом якого також зазначило про необхідність скасування заходів до забезпечення позову, застосованих вказаною ухвалою, а тож скасування запобіжних заходів.

Клопотання відповідача 1 б/н від 26.10.2012р. залишається судом без задоволення, з огляду на таке:

Відповідно до ст.68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

В п.10 постанови №16 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»зазначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За змістом ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За висновками суду, відповідачем 1 належними та допустимими доказами не доведено того, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову. Викладені Swissport International Ltd. у зазначеному клопотанні міркування з розглядуваного питання є припущеннями, недоведеними належними доказами, або доводами, які зводяться до оцінки підстав, за яких судом було вжито відповідні заходи.

Стосовно клопотання відповідача про скасування ухвали від 22.06.2012р. суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України правомірність прийнятих суддями господарського суду ухвал, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом дослідження у відповідному апеляційному господарському суді або Вищому господарському суді України та Верховному суді України. Скасування судових рішень, прийнятих на підставі ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України, не віднесено до повноважень суду першої інстанції.

Крім того, за відомостями, наявними у томі копій справи №5011-62/8101-2012 постановою від 27.08.2012р. Київського апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову по вказаній справі залишено в силі.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Одночасно, запобіжні заходи у справі №5011-62/8101-2012 господарським судом не приймались.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 64380 грн. за майновими вимогами та 1073 грн. за немайновими вимогами належить стягнути з відповідача 1 на користь позивача.

Одночасно, судовий збір у розмірі 1073 грн., сплачений згідно із платіжним дорученням №80 від 22.05.2012р., та в сумі 1073 грн., сплачений відповідно до квитанції №20 від 13.06.2012р., підлягає поверненню Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 38, 43, 49, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Укласти між Swissport International Ltd. (Флюгхофштрассе, 55, СН-8152 Опфікон, Швейцарія, реєстраційний номер СН-020.3.007.667-5) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»(01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Лисенка, буд.4, ЄДРПОУ 14348681) договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»на наступних умовах:

«Компанія Swissport International Ltd. (продавець) продає на користь Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»(покупець) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна» (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Лисенка, буд.4, ЄДРПОУ 33240887), що становить 70,6% (сімдесят цілих шість десятих відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», що дорівнює 3530 доларам США (три тисячі п'ятсот тридцять) та є еквівалентом 18753 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) 12 коп. згідно із офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на 25.08.2004р. (Частка), а покупець приймає і зобов'язується сплатити за частку передбачену договором купівельну ціну.

Продавець зобов'язаний продати Частку вільну від будь-яких обтяжень. Право власності на частку переходить від продавця до покупця з дати набуття чинності договором.

Продавець здійснить всі необхідні дії для того, щоб забезпечити передачу Частки покупцю.

Купівельна ціна за Частку складає 433376 доларів (чотириста тридцять три тисячі триста сімдесят шість) 69 центів США.

Покупець сплатить купівельну ціну продавцю в доларах США на банківський рахунок, повідомлений покупцем, або іншим чином відповідно до застосовуваного законодавства протягом десяти календарних днів після державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна», що підтверджують передачу Частки від продавця до покупця.

Договір складено в двох примірниках по одному для кожної із сторін, регулюється українським законодавством та набирає чинності з дня набрання судовим рішенням законної сили.».

Визнати право власності Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»(01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Лисенка, буд.4, ЄДРПОУ 14348681) на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»(01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Лисенка, буд.4, ЄДРПОУ 33240887) у розмірі 70,6% статутного капіталу, що згідно із статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»дорівнює 3530 доларам США та є еквівалентом 18753,12 грн. згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ 25.08.2004р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Swissport International Ltd (Флюгхофштрассе, 55, СН-8152 Опфікон, Швейцарія, СН-020.3.007.667-5) на користь Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»(01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Лисенка, буд.4, ЄДРПОУ 14348681) судовий збір в сумі 65453 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»(01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Лисенка, буд.4, ЄДРПОУ 14348681) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1073 грн., сплачений згідно із платіжним дорученням №80 від 22.05.2012р., та в сумі 1073 грн., сплачений відповідно до квитанції №20 від 13.06.2012р.

У судовому засіданні 26.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 30.10.2012р.

Суддя М.О.Любченко