Постанова № 32404774, 26.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 р.Справа № 2а-8709/11/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представників позивача Бєлік Н.А., Українець С.В. та Чепари В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року ТОВ «Аллюр-Транс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0000612300.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 29 липня по 18 серпня 2011 року посадовими особами ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 26 серпня 2011 року за № 657/23-00/33310241, яким встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 239733 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0000612300, яким ТОВ «Аллюр-Транс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 239733 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 51409 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Аллюр-Транс» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Аллюр-Транс» задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 09 вересня 2011 року № 0000612300.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 29 липня по 18 серпня 2011 року посадовими особами ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26 серпня 2011 року за № 657/23-00/33310241, яким встановлено, серед іншого, порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 239733 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2011 року № 0000612300, яким ТОВ «Аллюр-Транс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 239733 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 51409 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем валові витрати протягом перевіреного податковим органом періоду сформовано у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна. При цьому судом першої інстанції в судовому рішенні не надано оцінки встановленим податковим органом порушенням позивачем положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Пунктом 10.1 розділу 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, вбачається, що облік витрат підприємства, пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі товарно-транспортної документації, до якої відноситься також товарно-транспортні накладні.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено угоди:

- з ТОВ «Транстандем» від 04 січня 2010 року за № 8, згідно якого замовник (ТОВ «Алюр-Транс», який діє від свого імені, але за рахунок власника вантажу (ВАТ «САН ІнБев Україна»), доручає, а виконувач (ТОВ «Транстандем») зобов'язується перевезти вантаж замовника автомобільним транспортом (т. 1 а. с. 72-73);

- з ТОВ «Автопартнерс» від 01 жовтня 2010 року за № 1/10-2010, згідно якого замовник (ТОВ «Алюр-Транс», який діє від свого імені, але за рахунок власника вантажу (ВАТ «САН ІнБев Україна»), доручає, а виконувач (ТОВ «Автопартнерс») зобов'язується перевезти вантаж замовника автомобільним транспортом (т. 1 а. с. 81-82);

- з ПП Аліка від 01 січня 2010 року за № 2, згідно якого замовник (ТОВ «Алюр-Транс», який діє від свого імені, але за рахунок власника вантажу (ВАТ «САН ІнБев Україна»), доручає, а виконувач (ПП Аліка) зобов'язується перевезти вантаж замовника автомобільним транспортом (т. 1 а. с. 200-203);

- з ТОВ «Трансюг-НК» від 04 січня 2010 року № 11, згідно якого замовник (ТОВ «Алюр-Транс», який діє від свого імені, але за рахунок власника вантажу (ВАТ «САН ІнБев Україна»), доручає, а виконувач (ТОВ «Трансюг-НК») зобов'язується перевезти вантаж замовника автомобільним транспортом (т. 2 а. с. 107-110);

- з ТОВ «Метаком-Миколаїв» від 01 березня 2011 року б/н, згідно якого виконавець (ТОВ «Метаком-Миколаїв») зобов'язується забезпечити перевезення вантажу та оказати транспортно-експедиторські послуги замовнику (позивачу) (т. 1 а. с. 89);

- з ТОВ «Олс-Вест» від 01 вересня 2010 року б/н, згідно якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ «Олс-Вест») приймає на себе зобов'язання забезпечити перевезення та експедирування вантажу замовника (т. 1 а. с. 95-96).

Витрати на загальну суму 842114 грн. 60 коп., понесенні позивачем у зв'язку з оплатою послуг за вказаними угодами, віднесено ТОВ «Аллюр-Транс» до складу валових витрат.

На підтвердження факту отримання транспортних послуг від вказаних вище підприємств позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні.

Проте, як вірно зазначено посадовими особами податкового органу в акті перевірки, зі змісту представлених позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити об'єм та характер наданих контрагентами послуг.

Крім того, в товарно-транспортних накладних, наданих позивачем в обґрунтування законності формування валових витрат, зазначено що перевізником вантажу є ТОВ «Аллюр-Транс», а вантажовідправником, тобто замовником перевезення вантажу, є ПАТ «САН ІнБев Україна» (раніше ВАТ «САН ІнБев Україна»).

Як встановлено актом перевірки, між позивачем та ВАТ «САН ІнБев Україна» було укладено угоду на перевезення вантажів від 01 січня 2009 року № 4600016050, за яким перевізник (позивач) зобов'язується доставляти довірені йому замовником (ВАТ «САН ІнБев Україна») вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачам, вказаним замовником, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену Сторонами плату. Строк дії вказаного договору пролонговано до 31 грудня 2010 року.

Протягом 2010 року та першого кварталу 2011 року ТОВ «Аллюр-Транс» здійснювало перевезення вантажу, власником якого є ВАТ «САН ІнБев Україна», у зв'язку з чим позивачем було задекларовано відповідний валовий дохід. В ході перевірки валового доходу підприємства податковою інспекцією не встановлено заниження або завищення валового доходу підприємства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року.

За таких даних, надані позивачем товарно-транспортні накладні підтверджують отримання підприємством прибутку за надання послуг з перевезення вантажу, який належить ВАТ «САН ІнБев Україна», а не валові витрати підприємства, пов'язані з отриманням від ТОВ «Транстандем», ТОВ «Олс-Вест», ПП «Аліка», ТОВ «Автопартнерс», ТОВ «Метаком-Миколаїв» та ТОВ «Трансюг-НК» послуг за зазначеними вище угодами.

При цьому, як вбачається зі змісту укладених позивачем угод з ТОВ «Транстандем», ТОВ «Автопартнерс», ПП Аліка, ТОВ «Трансюг-НК», оплата послуг за вказаними договорами здійснювалася за рахунок власника вантажу (ВАТ «САН ІнБев Україна»), що виключає можливість віднесення витрат за цими договорами до складу валових витрат позивача.

Будь-яких інших документів на підтвердження обґрунтованості формування валових витрат позивачем як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду справи судом першої інстанції не надано.

З урахуванням викладеного, наданні позивачем документи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні) не є належними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує висновок посадових осіб ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 210528 грн. 65 коп..

Актом перевірки також встановлено, що протягом перевіреного періоду між ТОВ «Аллюр-Транс» та ТОВ «Транстандем» було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 21 квітня 2009 року, згідно якого продавець (ТОВ «Транстандем») зобов'язується передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти. Найменування, кількість та ціна товару на кожну партію оговорюється сторонами додатково та зазначається в рахунках-фактурах продавця і накладних на відпустку товару. Порядок розрахунків оговорюється окремо, в додаткових угодах, на кожну партію.

Витрати на загальну суму 116815 грн. 40 коп., понесенні позивачем у зв'язку з оплатою товару, отриманого у квітні 2010 року від ТОВ «Транстандем», віднесено підприємством до складу валових витрат.

На підтвердження факту отримання нафтопродуктів від ТОВ «Транстандем» позивачем надано лише видаткові та податкові накладні (т. 2 а. с. 38-45), з яких неможливо встановити товарність операцій купівлі-продажу пального.

При цьому будь-які документи, що підтверджують фактичне отримання дизельного пального, зазначеного в накладних, а саме акти приймання-передачі товару, рахунки-фактури, додаткові угоди щодо визначення порядку розрахунку за товар тощо, а також його облік на підприємстві позивача та подальше використання в господарській діяльності, ТОВ «Аллюр-Транс» не надано.

За таких даних висновок відповідача щодо відсутності зв'язку між оплатою позивачем товару (пального) та подальшим використанням його у господарській діяльності є обґрунтованим.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 09 вересня 2011 року за № 0000612300, яким ТОВ «Аллюр-Транс» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 239733 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 51409 грн., прийнято у відповідності до чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, що виключає можливість задоволення вимог позивача по його скасуванню.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України приходить до висновку про скасування оскарженого судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді