Постанова № 32403936, 11.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. Справа № 922/1303/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача- представник Сивак А.Ю. за довіреністю № 28 від 19.12.2012 року,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - представник Гусак Б.М. за довіреністю № 14 -5 від 08.01.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача - Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, (вх. № 1830Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 у справі № 922/1303/13,

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», с.Подворки, Дергачівський район, Харківська область,

до відповідачів- 1. Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз», м.Харків,

2. Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України», м.Київ,

про спонукання до виконання договірних зобов'язань,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року ( суддя Смірнова О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Вирішено спонукати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до виконання обов'язку, передбаченого п.3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 року, шляхом зобов'язання повернути ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» оригінали актів приймання - передачі природного газу протягом трьох днів з дня набрання рішення законної сили. Стягнуто з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» 1147,00 грн. судового збору.

У частині позовних вимог про спонукання ПАТ «Харківміськгаз» до виконання обов'язку, передбаченого п.3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 року, відмовлено.

Повернуто судовий збір у розмірі 2294 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 802 від 26.03.3013 року до державного бюджету, Публічному акціонерному товариству «Харківська ТЕЦ-5».

Другий відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року у справі № 922/1303/13 і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що його відмова від підписання актів приймання - передачі по спірному договору за період з жовтня по грудень 2012 року обґрунтована тим, що позивач поставляє газ різним категоріям споживачів, при складенні актів останній не дотримується умов договору, методики щодо розподілу газу по категоріям із застосуванням вимог КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні», затверджених Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993 року. Також, акти приймання - передачі газу в редакції позивача по спірному договору складені без дотримання наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 «Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів», зареєстрованих в Мін'юсті 11.08.2010 року за № 671/17966.

Апелянт вважає, що вимога позивача про спонукання відповідача повернути підписані акти приймання - передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Перший відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року у справі № 922/1303/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Нафтобаз України» - без задоволення. При цьому, 1-й відповідач вважає, що безпосереднім змістом договірного обов'язку ( п.3.4 договору) є повернення позивачу відповідачами примірників оригіналів актів приймання - передачі.

Стосовно обрання позивачем способу захисту 1-й відповідач зазначає, що згідно з позицією п.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» є правомірними та такими, що узгоджуються з п.5 ч.2 ст.16 ЦК України та призводять до відновлення порушеного права (шляхом примусового виконання обов'язку в натурі), наприклад, вимоги орендаря про зобов'язання орендодавця здійснити документальне оформлення (підписати акти) приймання - передачі майна з оренди. Отже, на думку 1-го відповідача, питання, пов'язані з документальним оформленням виконання зобов'язання, зокрема, якщо таке оформлення передбачено та належним чином врегульовано договором сторін, можуть бути предметом позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила таке.

02.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5» (позивач) та Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (відповідач 2) укладено договір № 346-БО, у відповідності до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача у 2012 році природний газ, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу позивачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла - вузлів обліку газу відповідача 2.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, позивач зобов'язується надати відповідачу підписані та скріплені печатками відповідача 2 та відповідача 1 три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Відповідач 2 не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути позивачу та відповідачу 1 по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця з урахуванням вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 «Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів», зареєстрованого в Мін'юсті 11.08.2010 року за № 671/17966.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача до відповідачів про спонукання до виконання обов'язку, передбаченого п.3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 року, шляхом зобов'язання повернути по одному примірнику надісланих позивачем 13.11.2012 р., 11.12.2012 р. та 14.01.2013 р. оригіналів актів приймання - передачі газу за договором № 346-БО від 02.07.2012 року за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою.

Зазначене положення договору (п.3.4.) передбачає обов'язок ПАТ «НАК «Нафтогаз України» повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

Як свідчать матеріали справи, 2-й відповідач не повернув позивачеві по одному примірнику оригіналів зазначених актів приймання - передачі газу, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, та не надав письмової мотивованої відмови від підписання актів.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд зробив висновок про те, що згідно статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірвані і виконанні господарських договорів, тому позивач має право на захист свого права шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Проте з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, визнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено наступні способи захисту цивільних прав та інтересів судом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічний перелік встановлює стаття 20 Господарського кодексу України, окрім того, додатково передбачається застосування штрафних санкцій, оперативно - господарських санкцій, адміністративно - господарських санкцій, а також установлення, зміни і, припинення господарських правовідносин.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав як спонукання до виконання договірних зобов'язань шляхом повернення покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою.

Позивач посилається на те, що саме пунктом 3.4 спірного договору передбачено спосіб захисту його прав та інтересів шляхом зобов'язання 2-го відповідача повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою.

Але, такі посилання не можуть бути узяті до уваги колегією суддів як спосіб захисту прав позивача, оскільки він тлумачить вищенаведений пункт договору не у повному обсязі, а тільки в тій частині, яка захищає його інтереси, і не тлумачить другу частину пункту 3.4 договору, за якою 2-й відповідач узяв на себе зобов'язання надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту.

По своєї суті позовна вимога полягає у тому, що 2-й відповідач, отримавши направлені йому 13.11.2012, 11.12.2012 р. та 14.01.2013 р. складені позивачем, узгоджені 1-м відповідачем акти приймання-передачі природного газу за вказаним договором з відомостями про обсяг газу, ціну та вартість, зобов'язаний оформити їх належним чином ( у відповідності до умов договору), а саме, підписати уповноваженою особою, скріпити печаткою та повернути акти позивачу.

Як убачається з матеріалів справи, у сторін існує спір у частині визначення обсягу газу, зазначеному у спірних актах. У той час як вимога про спонукання виконати зазначений пункт договору зводиться до примусу щодо підписання акту приймання-передачі природного газу з даними, зазначеними саме позивачем.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально - правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання - передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про спонукання відповідачів виконати умови договору шляхом зобов'язання повернути підписані та скріплені печаткою акти приймання - передачі природного газу за договором купівлі - продажу природного газу ( які за своєю природою є лише товарно - супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Колегія суддів вважає, що акт приймання - передачі природного газу є фактом, що підтверджує надання послуги з постачання газу на умовах договору; підтверджує факт здійснення господарської операції; не може вважатися єдиним належним доказом постачання газу; неналежне виконання умов договору щодо складання та оформлення акту або відсутність такого акту не є перешкодою для захисту сторонами порушеного суб'єктивного матеріального права.

Отже, спонукання відповідачів виконати умови договору шляхом зобов'язання повернути підписані та скріплені печаткою акти приймання - передачі природного газу за договором купівлі - продажу природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи, що предмет позову у даній справі не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, колегія суддів дійшла висновку про відмову в позові.

Така позиція суду узгоджується з пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Проте, як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права задовольнив позовні вимоги ПАТ «Харківська ТЕЦ-5».

Колегія суддів вважає, що зобов'язання за вищенаведеними пунктами договору на даний час є спірними, і однозначно спонукати відповідача повернути підписані та скріплені печаткою акти приймання - передачі газу, або відмовити йому в цьому, визначає вирішити по суті матеріально - правову вимогу позивача, оскільки такий акт є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідним звернути увагу, що резолютивна частина судового рішення в частині задоволення позову не відповідає вимогам, які визначені у позові, а саме: позивач позивався про спонукання до виконання обов'язку, передбаченого п.3.4 договору № 346-БО від 02.07.2012 року, шляхом зобов'язання повернути по одному примірнику надісланих позивачем 13.11.2012 р., 11.12.2012 р. та 14.01.2013 р. оригіналів актів приймання - передачі газу за договором № 346-БО від 02.07.2012 року за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою.

Резолютивна частина рішення суду від 28.05.2013 року не містить вказівки про обов'язковість повернення яких саме актів, що унеможливлює взагалі виконання рішення, але містить припис про необхідність виконання протягом трьох днів з дня набрання чинності рішення, що не просив у своїх вимогах позивач, і що свідчить про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, не обґрунтовуючи це жодним чином.

Задовольнивши позовні вимоги, господарський суд не надав оцінки порядку розрахунку фактичних обсягів газу за вказані періоди, обмежився лише тим, що у зв'язку з зупиненням дії наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 не надає право продавцю застосовувати КТМ 204 України 244-94.

Однак, така думка суду є помилковою, оскільки нормою договору (п.4.1.) встановлено застосування вказаного порядку, у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до договору у цій частині, а також доказів оскарження зазначеного пункту договору.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, прийняте в даній справі судове рішення підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові.

Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст. 101, п.2 ч.1. ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 р. у справі №922/1303/13 скасувати повністю та прийняти нове.

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства НАК «Нафтогаз України ( 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20011120) 573,50 грн. ( п*ятсот сімдесят три грн. 50 коп.) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набуває чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови складено 11. 07. 2013р

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя В.В.Лакіза

суддя В.С.Хачатрян